up-arrow

ВІТАЄМО!

 

Сьогодні 80-річний ювілей зустрічає дорога матуся, ніжна і ласкава бабуся

                                          Галина  Олексіївна
                                                ВОЙТЮК,

жителька села Литовеж Іваничівського району.

Журавлиним ключем відлітають літа, сивина посріблила вже скроні, тільки в серці у вашім та ж струна золота і тепло незгасиме в долонях.
Добра вам бажаємо, як море безкрає, днів, коли сонечко сяє, гарного настрою, чистого неба, здоров’я, достатку – всього, чого треба.

             Матусенько рідна, люба бабусю,
             Ви в нас є – і милий нам цей світ,
             Хай вам смуток не спаде на душу,
             Ви живіть на радість нам сто літ.

                            Низько вклоняємось вам, мамо,
                            Міцного здоров’я - з роси і води,
                            Нехай ваші добрі руки
                            Любов і тепло нам приносять завжди.
                                                   Хай кожна днина буде гожа,
                                                   Нехай благословляє Мати Божа,
                                                   Нехай ангел Божий поруч крокує,
                                                   А Господь хай многії літа дарує!


                                                            З любов’ю, вдячністю та повагою
                                                            донька Надія, внук Сашко.

 


Пісня у подарунок.

ВІТАЄМО!

Сьогодні золотий ювілей святкує дорога дружина, мама, бабуся, невістка

                                 Людмила Дмитрівна
                                       КРАСОВСЬКА,

жителька села Дідичі Ківерцівського району.

         Ми вас, рідненька, раді привітати
         У ці осінні й гарні дні,
         Бо ви для нас - дружина, бабуся й мати,
         Кращої немає на землі.
                   Ви усю свою ласку й тепло
                   Віддаєте онукам і дітям.
                   Хоч нелегко вам часто було,
                   Та усіх ви зуміли зігріти.
                                 Щоб ви ще онукам весілля справляли,
                                 Щоб доля до вас усміхалась весь час,
                                 Щоб довго здоров’я міцне ви ще мали.
                                 Ми молимо Бога за вас.

                                               З любов’ю та повагою
                                               чоловік Василь, діти Вікторія, Сергій,
                                               зять Андрій, невістка Валентина,
                                               свекруха Марія, внучка Оля.


Пісня у подарунок.

Погода: подекуди – грибні дощі (Карти гідрометеоцентру і пісня)

За прогнозом чергового інженера-синоптика обласного гідрометеоцентру Надії Голі сьогодні, 23 вересня, буде хмарно з проясненнями, подекуди невеликий дощ


Вітер східний, 5 – 10 метрів за секунду. Температура повітря по області вдень – 16 – 19 градусів тепла. 

За багаторічними спостереженнями, найтепліше 23 вересня було у 2003-му році – плюс 29,9 градуса, найхолодніше – 1961-го – мінус 1,2 градуса.

Найтепліше 23 вересня було у 2003-му році – плюс 29,9 градуса, найхолодніше – 1961-го – мінус 1,2 градуса.

Народний прогноз погоди:
23 вересня вшановується пам’ять святителів Петра і Павла, єпископів Нікейських.
Погоду передвіщали за горобиною. Якщо горобини у лісі багато – на дощову осінь, якщо ж мало – на суху. Рясно ягід на горобині – до суворої зими, тому і заготовляли горобиновий квас, щоб у великий холод лікувати простудні захворювання.
Прогноз погоди на завтра:

24 вересня буде хмарно, часом дощ. Вітер східний, 7 – 12 метрів за секунду. Температура повітря по області: вночі – 8 – 13, вдень – 12 – 17 градусів тепла. 

Карти погоди – Український гідрометеоцентр.


КУРС ВАЛЮТ
Календар: 23 вересня

Відео: «24 канал»


23 вересня:


Відео: «24 канал».

Календар: 22 вересня

Відео: «24 канал»


22 вересня:


Відео: «24 канал».

ВІТАЄМО!

10 вересня святкує день народження

Георгій Васильович БАРАНЮК,

житель міста Нововолинськ.

Дочекався тої днини –
Нині свято – уродини!
Ой, Георгію, друже-брате,
Що ж тобі тут побажати?
Щоб лишався при здоров'ї
В дні буденні ісвяткові.
Щоб давали відпочити
І при тому заробити.
Щоб Господь тебе в опіці
Мав тепер і в старшім віці.
Сонця ясного і долі,
І прибутку в хаті й в полі.

З любов'ю
від дружини Лідії, дітей Ігоря та Ольги з сім'ями.
Міцно цілують та обіймають іменника онуки Софія, Роман і маленький Назарчик.

ВІТАЄМО!

Сьогодні ювілейний день народження святкує мила сестра, любляча донька,
професіонал кулінарної справи

Тамара Вікентіївна МЕЛЬНИК,

мешканка селища Торчин.
Від щирого серця бажаємо міцного здоров’я, безмежного жіночого щастя, душевної гармонії, вірних друзів, успіхів на кожному кроці та здійснення найзаповітніших мрій.

Сьогодні свято у родиннім колі –
Вітання сиплються із радісних сердець.
Уже піввіку на життєвім полі,
Прибралась твоя доля в золотий вінець.
У цю прекрасну ювілейну дату
Хай Бог пошле іще років багато,
Здоров’я, щастя, радості без меж.
Нехай добром наповнюється хата,
Достатком, щирістю і сонячним теплом.
Твою родину хай боронить Господа рука,
На многії, благії, щасливії літа!

З повагою та любов’ю
мама і сестри з сім’ями.

ВІКНО РУБРИКИ: і з такого «Запорожця» користь є


Що робити зі старим автомобілем? Хтось до останнього не наважується розпрощатися з ним і тримає в гаражі. Багато автівок стоїть у дворах — без коліс, із побитим склом, іржавих або розмальованих. Здають їх і на металобрухт або розбирають на запчастини. А ось такий оригінальний спосіб дати «друге життя» чотириколісному вигадали в Хотешові Камінь-Каширського району. Знайшли старий «Запорожець» (до речі, ЗАЗ-968 МП — модифіковану модель), почистили його, вкопали в землю та посадили квіти прямо у кузові та капоті. А ще намалювали усміхнене личко і кожен із художників залишив на згадку відбиток долоні. Так і отримав автомобіль нове призначення — радувати дітвору (адже, розмістили його перед школою) та прикрашати клумбу.

БУВАЛЬЩИНА: бабусі теж нелегко

Понеділок не в одній родині почався зі сліз: діти починають розуміти, що потрібно звикати до нового життя. Літній відпочинок закінчився, й школи чекають на своїх учнів. З тими, хто вже знає, що таке навчання, — простіше. А ось із першачками біда. Учора вранці на власні очі бачив декількох таких засмучених діток, що в самого стискалося серце й згадувалися шкільні літа. Уявіть собі: бабуся ледь не силою тягне гарненьку дівчинку. Бідолашна — заплакана, з новим ранцем та в лакових черевичках ледь не сідає на землю. І крізь сльози лише повторює: «Я вже ж у школі була. В п'ятницю там усіх побачила. Вже була, не хочу туди знову». А в бабусі вираз обличчя не набагато веселіший: «Наталочко, це було свято, а тепер нам треба ходити до школи щодня». І від цих слів дівча заливається слізьми ще сильніше...

РЕАЛІЇ: українське щастя — яке воно?

Що означає бути щасливим? Хтось скаже, що це бути забезпеченим. Для когось основна його складова — здоров'я власне і рідних. Спілкування майже з двома десятками лучан утвердило в думці: щастя не залежить від чогось одного. Адже, як мовиться, багаті теж плачуть. Та й бідний, але здоровий — теж не завжди щасливий. У 2017 році Організація Об'єднаних Націй вкотре виміряла світовий Індекс щастя. Трійка найщасливіших країн: Норвегія, Данія, Ісландія. Україна лише 132-га серед 155. І по сусідству в нас — африканські держави. Фахівці стверджують, що на загальний Індекс щастя впливають економіка, медицина, рівень корупції, оцінка майбутнього. Тому й прикро, що ми опустилися в цьому рейтингу, бо ж у 2013 році займали 87-е місце. Дослідження ж, проведені в Україні, відрізняються. Вони показують, що щасливими або майже щасливими вважає себе чи не більше половини наших співвітчизників, а нещасними — 19% опитаних. І що цікаво — порівняння показників за останні 15 років показує, що відсоток щасливих українців стабільно залишається на рівні 50%. От і виходить, як сказав один мудрий чоловік, бути щасливим і більш-менш задоволеним життям — це різні речі. А щастя — в миттєвостях, очікування яких і дає сили жити далі.

Так і живемо: це – реклама чи порушення закону?

Цей магазинчик дуже зручно розташований — на переході від розважального центру «Промінь» поряд із корпусами Східноєвропейського університету імені Лесі Українки. Асортимент універсальний: від канцтоварів – до продуктів харчування. А ще — цілодобова робота й ось така незвична вивіска (на фото).

Вирішив перепитати, що це — реклама графіка роботи чи можливість придбати алкоголь, коли на годиннику 22.00, а душа бажає свята?

Вирішив перепитати, що це — реклама графіка роботи чи можливість придбати алкоголь, коли на годиннику 22.00, а душа бажає свята? Продавчиня — приємна молода дівчина — у відповідь на мої запитання знітилася. Пробурмотіла, що закон нібито скоро мають відмінити, та зараз ним і так усі нехтують.

Конкретніших відповідей отримати не вдалось. Тож «загадка» вивіски залишилась нерозкритою: це рекламний трюк чи відверте порушення закону? Побачив і зазнімкував Олександр Дурманенко.

ВІКНО РУБРИКИ: ось і прийшло 1 вересня!


Хтось радіє дуже, бо то вперше, хтось сумує за літом, а хтось згадує... День знань у календарі – день спогадів у серці. Особисті хвилюючі миті через роки пам’ятаєш, як перший вірш від першої вчительки. «Ось і школа, ось і клас, він давно чекає нас, і прийшли ми всі сюди, щоб учитись і рости». Колись і вірші ці переходили у спадок – система була стійко консервативною. Тепер усе змінюється. Надіємося, що на краще. Десь лінійку відбули за півгодини і розійшлися їсти піцу й купатися у фонтанах, десь ще аплодували поважним гостям, співали й розповідали вірші. Та для всіх 1 вересня – початок нового. На те, що воно буде позитивним, сподіваються всі: і першачки, яких, за статистикою волинських освітян, прийшло сьогодні аж 14 457 (!), і понад 7 тисяч одинадцятикласників. І наші редакційні колеги повели сьогодні у школу вперше четверо (!) дівчаток-першокласниць — Маргаритку Савчук, Юлечку Філюк, Юстинку Хомінську, Дзвіночку Згоранець. Маємо і юнака-випускника Романа Дубняка, тож зичимо усім гарного старту і фінішу!
А цих допитливих першачків зустрів наш фотограф на святі у ЗОШ № 9. Вітя і Софійка вже два роки танцюють у парі, разом і за партою хочуть сидіти (якщо вчителька не розсадить за розмови). «Тримайся за Софійку отак до 11-го класу», – повчає бабуся онука. І першокласники, взявшись за руки, весело прямують стежинкою знань.

ВІТАЄМО!

Сьогодні ювілейний день народження святкує чарівна жінка, гарна господиня і невтомна трудівниця, яка багато років працює на станції швидкої допомоги в селищі Торчин Луцького району

Вікторія Феодосіївна
ОЛЕКСА.

Пропливає долі неспокійна річка,
А за нею линуть роки-журавлі...
Ось і загорілась 50-та свічка
Тобі на ювілейному столі.

Ти на сумуй, що літа минають,
Ще до 100-ліття дуже довгий вік.
Із ювілеєм тебе вітаємо,
Хай буде радісним кожен наступний рік.

Щоб холод в душу не закрався,
Щоб в серце смуток не прийшов,
Щоб ніхто не здогадався,
Який рік тобі пішов.

Нехай життя здається добрим дивом
І плідними будуть справи та шляхи.
Нехай живеться легко та щасливо,
Благословенна будь Богом і людьми.

Бажаємо щастя, здоров’я, радості, любові, добра, довгих років життя.

З повагою та любов’ю
мама, сестра Ліля із сім’єю, брат Сергій з сім’єю.

Пісня у подарунок.

Велика сила маленького росточка

Перед Великоднем чистимо все з несамовитим завзяттям. І раптом – осанна життю!


Лариса ЗАНЮК

Сьогодні, у Чистий четвер, дам їй доцвісти і відлетіти на повітряному парашутику у трохи сприятливіше місце.

Стою хвилину в захопленні великою силою, що спонукала маленький росточок розламати асфальт і виткнутися просто в центрі вулиці.

Скільки енергії коштувало, щоб стати жовтогарячою кульбабкою, – вже неважливо, але сьогодні, у Чистий четвер, дам їй доцвісти і відлетіти на повітряному парашутику у трохи сприятливіше місце.

Побачити лелеку в небі — добра прикмета

Він пролетів тисячі кілометрів. Боровся з вітрами та дощами заради того, щоб повернутися до рідного гнізда, яке, можливо, раніше займали його батьки. А тепер воно перед ним — затишне та зручне, адже кожне нове покоління облаштовувало його по–своєму. Молодий лелека оглянув свої володіння, трохи відпочив та почав дзвінко клацати — закликати собі пару — майбутню лелечиху, з якою буде аж до смерті. Трохи згодом у них з’являться лелечата, вони навчаться літати за тисячі кілометрів, щоб навесні знову повернутись…


Дуже люблю цих птахів — величні та граційні в небі, вони виглядають кумедно й трохи незграбно на землі. А поранений чи хворий лелека так жалібно квилить, що чимось нагадує дитину. І ще захоплює мужність та сила пернатого, яка, звичайно, інстинктивно, але від того не менш героїчно, змушує долати величезні відстані та повертатись до рідного гнізда для того, щоб вивести пташенят і продовжувати обертати вічне колесо Життя!
Ось такий ліричний коментар до своєї світлини запропонував наш фотокореспондент Олександр Дурманенко.

ЗВОРОТНИЙ ЗВ’ЯЗОК:
ці свята не тільки в календарі…

Наше опитування відомих жінок Волині й України, чи підтримують вони пропозицію Інституту національної пам’яті, зробити 8 Березня — Міжнародний день прав жінок і миру — робочим днем і що значить для них ця дата, дуже схвилювало ветерана педагогічної праці Валентину Остапчук із селища Голоби, що в Ковельському районі. Наша читачка в обширному листі докладно проаналізувала відповіді усіх респонденток. Її симпатії однозначно на боці тих, хто вважає цей день святом, яке відбирати у жінок не годиться. «У цей день у мене проводовий телефон звучить на зміну мобільному. Всі вітають: рідні, діти, зяті, невістки, внуки, правнучок, свати, сусіди, друзі, колеги. Озиваються Ковель, Луцьк, Черкащина, Київщина, Львівщина, Івано–Франківщина, Кіровоградщина, Любомльщина і навіть… Лос–Анджелес (США). То це ж яка радість, що тебе не забули! Для цього варто жити!»
А ще нашу читачку обурило неповажливе висловлювання члена політради ВО «Свобода» Ірини Фаріон щодо 9 Травня «та іншого мотлоху». «Як вона могла таке сказати! У цей день я завжди плачу, бо війна забрала мого батька, коли мені було лише півроку. Загинув і мій дядя — льотчик, у перші дні війни згорів у літаку під час бою. А вже покійний свекор Марко Остапчук на це свято нічого не робив, одягав піджак із нагородами і йшов до побратимів. І саме в цей день найбільше ділився спогадами про війну. Завжди згадував генерала Крашеніннікова, який пропонував йому жити у Москві, але він не проміняв роботу на рідній землі на столицю». Дякуємо Валентині Остапчук за відгук.

Принаймні, на цьому наполягає поінформований український нардеп
line ПИТАННЯ ТИЖНЯ