up-arrow
Це село Старовижівського району славиться «робочими до безмежності людьми» і тим, що будинки там залюбки купують містяни
І все завдяки жительці цього села Марії Фридінській, яка, мов магніт, гуртує навколо себе молодь, адже вже 58 років займається туризмом, возить дітей на змагання. Беруть намети — і гайда на Світязь, у Згорани, в Карпати, в експедиції
Об’єднана територіальна громада із центром у цьому селищі увійшла в п’ятірку волинських першопрохідців, які відчули на собі процеси децентралізації. Її голова Сергій Гарбарук упевнений: найважчий період уже позаду. Він керується принципом: держава — це ми, тож потрібно працювати над змінами, якщо хочемо європейського життя
Село Миловань Любомльського району – одна з тих крайніх точок на карті України, звідки до Євросоюзу рукою подати. До міжнародного переходу у Cтаровойтовому звідси лише 8 кілометрів, а до Бугу і взагалі 3. Тож кожної неділі жителі Миловані чують дзвони, якими скликають у костьол на месу жителів польського села Сверджи по інший бік річки
«Останні з могікан» відродять втрачений рай?
За час незалежності з карти України зникло більш як 640 населених пунктів. Чи поповнять цей список Кличковичі?
«Читав «Олесю» Купріна — і бачив наш Винімок»
І хоч у цьому населеному пункті Камінь-Каширського району людей небагато — всього 81 чоловік, а із 56 хат кожна третя — пустка, зате є 24 дитини. А це, погодьтеся, хороша ознака: не всі молоді сім'ї покидають цю справді маленьку малу батьківщину. Тож село буде жити
Село, в якому білок нарахували більше, ніж перехожих
Мова про давній, колись далеко не відлюдний, Озденіж, від якого до Луцька навпростець усього 8 кілометрів, до Рожища — райцентру —15. «Якщо шкодуєте свою машину, їдьте через Копачівку, — порадили місцеві, — дорога у три рази довша, але доберетеся швидше. Тільки нема в нас про що тепер писати…»
Самоволя здаватися не збирається
Хоч тут і до «швидкої» проблема додзвонитися, і перевізники відмовляються їздити
Живуть на газовому родовищі, але нічого з цього не мають
Навіть щоб отримати «блакитне паливо» у свої домівки, жителі Міжгір'я Локачинського району роками оббивали пороги різних інстанцій і влаштовували пікети
Коли треба захищати країну, граддівці сміливо йдуть під гради куль
…На вулиці ні душі. Тільки подекуди на снігу залишаються ланцюжки слідів, що переплітаються між собою і за якусь мить зникають під зимовим килимом. Обережно ступаючи вузенькою протоптаною стежиною, що веде до сільської школи, пригадую рядки з поезії Ліни Костенко: «А я дивлюсь, а я чомусь радію. Моя душа від поля до небес…» Зима у мене завжди асоціюється з дитинством. Тож і вирушаю насамперед у країну дитинства — місцеву школу
Крик душі відомого лікаря: педіатр Євген Комаровський в колонці для «Новое время» намагається достукатись до народних депутатів, щоб вони запровадили медичну реформу. Подаємо повністю його текст
line ПИТАННЯ ТИЖНЯ