Завод «Мотор» та компанія «Едельвіка» підкреслили красу українських захисниць.
Можливість літати на землі: історія про особливий день жінок з авіаційної бригади (Фото)
Ця стаття вимушено затрималася. Вона разом із своїми героями адаптувалась до реальності та була б більш розлогою, якби не протиепідемічні заходи у країні. Поки читач зробить висновки щодо того, як добре можуть ладити між собою державні та приватні підприємства, якщо у їх керівників схоже ставлення до армії, зауважимо, що у сьогоднішніх непростих умовах треба управлінська та людська мужність, щоб тримати позиції
Адміністрація ДП «ЛРЗ «Мотор» знайшла шляхи не лише не зупинити виробництво і вчасно ремонтувати авіаційні двигуни для Міністерства Оборони України, а й робить усе можливе, щоб дбати про здоров’я працівників. Запровадження гнучкого графіку роботи авіаремонтників дало змогу працювати так, щоб одночасно перетиналася мінімальна кількість людей. Кравецька дільниця заводу перелаштована із пошиття спецодягу на виготовлення захисних масок.
Відомий та улюблений українцями бренд «Едельвіка» на даний момент також сконцентрував свої зусилля на боротьбі з пандемією COVID-19. На підприємстві у найкоротші терміни освоїли пошиття багаторазових захисних масок та захисних костюмів, освоїли виготовлення тканини зі спеціальними обробками. Фірма продовжує роботу, задіяні усі можливі заходи для безпеки працівників.
Севастопольська бригада імені Покришкіна – елітний підрозділ ПС ЗСУ функціонує у звичному режимі. Не дивлячись на діючі в країні посилені протиепідемічні заходи, особовий склад бригади у повному обсязі виконує поставлені завдання. Гул літаків, вже звичний для лучан, свідчить, що наше небо у надійних руках.
З початком бойових дій на нашій землі армія стала топ-темою в Україні.
Для волинян і так близька тема армії стала ще ближчою, коли над Луцьком загуділи двигуни авіаційних літаків: це ознаменувало, що Луцьк знову став місцем дислокації для військових льотчиків.
Особовий склад бригади, яка базувалася в Криму, залишився вірними Військовій присязі і народу України.
21 вересня 2018-го року на Волині урочисто зустріли Севастопольську бригаду тактичної авіації імені Олександра Покришкіна повітряного командування «Захід» Збройних Сил України. Ця бригада славна своїми традиціями, має визначну історію. Показовий факт: особовий склад бригади, яка базувалася в Криму, залишився вірними Військовій присязі і народу України. Після анексії Криму авіатори були передислоковані з севастопольського аеродрому «Бельбек» на Миколаївщину, а згодом – на Волинь.
З того часу минуло майже 1,5 року. І держава, і місцева влада досі вирішують низку соціально-побутових питань бригади та її військовослужбовців. Однак у військових є потреби, які не пропишеш у жодному законі чи розпорядженні. Це увага, людське ставлення та підтримка – речі дуже важливі для адаптації та соціалізації у новому місті.
Навколо бригади сформувалася справжня «коаліція» людей, які намагаються допомогти військовикам турботою та пришвидшити процес адаптації. Одним з перших таку ініціативу проявив трудовий колектив ДП «ЛРЗ «Мотор» на чолі з директором Володимиром Маракуліним та керівником профспілкової організації заводу Юрієм Сікачовим. Це державне підприємство авіаційної промисловості України входить до концерну «Укроборонпром». Розпочались такі «сімейні» зустрічі ще грудні 2018-го року. Завод «Мотор» організував у своїх стінах новорічний прийом для родин із дітьми військовослужбовців Севастопольської бригади тактичної авіації імені Олександра Покришкіна.
«Згодом до наших соціальних ініціатив долучився дружний колектив ПрАТ «Едельвіка» на чолі із головою правління Юрієм Переходьком і у нас відбулось «Майбутнє у вишиванках». За співпраці із видавництвом «Вежа-Друк» в особі Олександра Захарчука, бізнесменами Людмилою Зубко та Василем Саско ми намагались не оминути увагою і інші заходи бригади» - розповідає автор ідеї та керівник проєкту, партнер агентства ShiStrategies Наталія Кононович.
З такої співпраці усі діти військовослужбовців Севастопольської бригади отримали у подарунок вишиванки та гарне дійство. Так, завдяки дітям розпочалось тісне спілкування керівників та особового складу ДП «ЛРЗ «Мотор», військових льотчиків та ПРАТ «Едельвіка».
«Завод «Мотор» - найкраще у Східній Європі авіаремонтне підприємство. Бригада ім. Покришкіна – елітний підрозділ Повітряних Сил Збройних Сил України.
Керівник луцьких авіаремонтників Володимир Маракулін визначає мету співпраці: «Завод «Мотор» - найкраще у Східній Європі авіаремонтне підприємство. Бригада ім. Покришкіна – елітний підрозділ Повітряних Сил Збройних Сил України. Абсолютно логічним є бажання колективу заводу бувати там і із тими, для кого ми ремонтуємо авіаційні двигуни. Абсолютно нормальним кроком є можливість військових льотчиків побачити в обличчя тих, хто відповідає за якісний ремонт серця бойового літака – працівників заводу «Мотор». Колектив нашого заводу у переважній кількості – військовий люд. Порядки і правила на нашому підприємстві так само суворі і чіткі, як у бойовому підрозділі. У всіх нас одна задача – працювати на обороноздатність нашої Батьківщини».
Спільні заходи відбулися на високому рівні, а обіцянки продовжувати організовувати акції для військових від організаторів, як виявилося у майбутньому, не були просто словами. «Нехай вишиванки, які ми сьогодні даруємо разом із заводом «Мотор», оберігають вас і ваші сім’ї, щоб була злагода в родинах і мир на нашій землі», — бажав авіаторам голова правління ПрАТ «Едельвіка» Юрій Переходько та запрошував військових із дітьми відвідати своє підприємство. Все так і сталось.
Локація № 1: строгий камуфляж і несподівані образи
Продовженням співпраці з бригадою став захід вже не дитячий, та такий само теплий і повний уваги до наших захисників.
Цього разу в епіцентрі уваги була прекрасна половина бригади імені Покришкіна – жінки-військові. Жінок-військовослужбовців бригади на один день вирвали із армії на професійну фотосесію. Організатор проєкту агентство «ShiStrategies» в особі автора ідеї та керівника проєкту Наталії Кононович подбав, щоб учасниці заходу прожили один день у трьох різних іпостасях: звичному камуфляжі, несподіваних романтичних образах та у вбранні відомого бренду, який популяризує світові український етнос. Учасницями дійства стали 12 жінок-військових, співорганізаторами – завод «Мотор» та ПрАТ «Едельвіка». До реалізації проєкту долучились фешн-експерти Вікторія Майструк та Ірина Хеплер, фотограф Олександр Мартинюк та журналіст Андрій Мошкун.
Захід відбувався у двох різних місцях. Перша локація – студія HEPLER place - справжній рай для жінок та, водночас, комфортне місце для фотографа. З перших хвилин роботи стає зрозуміло те, що дійство не хаотичне. Це чітко продуманий захід: поки одні учасниці працюють із стилістами та візажистами, інші знаходяться під професійним «крилом» фотографа, а у тих, хто «відстрілявся», вже «збирає» настрій журналіст.
Десятки фотолокацій, сотні нарядів та декорацій – що краще підходить для вдалих світлин? Втім основним козирем фотосесій були справжні непідробні емоції жінок-військових. Спочатку героїні дійства відчували себе ніяково, навіть збентежено, адже така кількість уваги не є звичною для військових. Та що означає – довіритись професіоналам: усі швидко освоїлись, робота набрала темпу. Щоправда, виявилось, що примірка образу справа непроста: хтось приміряв елегантну вечірню сукню, хтось спокусливу блузу, а хтось і вбрання представниці рок-культури.
Різними були і відгуки учасниць перевтілення.
Пані Оксана: «Перша думка, коли дізналася про фотосесію – я вже не вмію ходити на підборах (посміхається). Насправді, приємно, коли за роботу беруться професіонали. Ми не звикли щоденно робити такий мейк-ап. Звісно, що стежимо за собою, але сьогодні можна було подивитися в дзеркало і сказати «Я себе люблю», - щиро зізналася жінка.
Лаконічною була ще одна захоплена учасниця дійства пані Руслана: «Це перша професійна фотосесія у моєму житті».
Хороших слів від жінок-військових на адресу організаторів вистачало, однак до завершення заходу було ще далеко: деякі новоспечені моделі ще фотографувалися, а інші разом із організаторами переїхали на іншу локацію.
Локація №2: «Едельвіка» - модно, стильно і з любов’ю
У другій половині дня учасники дійства прибули в «тил» компанії «Едельвіка» - місце, де розробляють, виготовляють та продають одяг відомого українського бренду. Там на наших героїнь чекав другий етап заходу – фотосесія у модельному вбранні національного стилю.
Офіс «Едельвіки» – справжня етнореспубліка, з вражаючою атмосферою, де облаштована фотостудія із колоритними декораціями. Учасниць фотосесії тут чекала робота з професійними модельєрами, які підбирали для них вбрання на всяк колір, стиль та смак, починаючи від традиційних вишиванок і завершуючи діловими костюмами та навіть весільними сукнями.
Героїні свята не могли натішитися вдалими образами, підібраними для них. Кожній хотілося зробити побільше ефектних світлин, приміряти ще більше стильних нарядів. Окремо варто відзначити любов до роботи голови правління ПрАТ «Едельвіка» Юрія Переходька та його колективу. Керівний і творчий склад колективу підприємства створили усі умови не лише для реалізації технічних завдань проекту, а й для творчих експериментів та душевного обміну враженнями від роботи.
«Ініціативи різноманітних заходів та видів співпраці у нас часто ідуть від колективу. Наш керівник Юрій Анатолійович Переходько ніколи не заперечує. Часто він і сам є ініціатором таких цікавих речей. Він – людина харизматична та з неймовірною позитивною енергетикою», - розповіла директор з економіки ПРАТ «Едельвіка» Оксана Антонюк.
Не скупилися на хороші слова і представниці Севастопольської бригади. При цьому, їх не треба було прискіпливо випитувати – вони самі ділилися емоціями: «До нас було стільки уваги, мов це жіноче свято! Ми не звикли до такого, це дуже приємно», - розповіла модель-військова пані Наталія.
ЇЇ тезка, теж військовослужбовець бригади, взяла слово від імені всіх колег-військових: «Коли ти вже дорослий і звик частіше дарувати подарунки, то напередодні чарівних свят дуже приємно отримувати такі презенти! Спасибі всім, хто причетний до проекту перетворення брутальних жінок-військових в чарівних прекрасних леді! Спасибі людям, подібним урагану, який вривається в твоє життя, з приємними сюрпризами і перетворюють казку на дійсність».
Проєкт з міні-перевтілення жінок-військових є одним із елементів циклу заходів, спрямованих на соціалізацію службовців Севастопольської бригади. «Мета проєкту – не просто провести цикл професійних фотосесій для жінок-військових, а забрати учасниць із звичного для них середовища і дати можливість хоч день прожити іншим життям, таким звичним для цивільних і зовсім забутим представниками прекрасної статі у військовій формі»,- зазначила Наталія Кононович. Підтвердженням того, наскільки вдалою була ідея заходу стали коментарі учасниць.
Наші захисники вартують того, щоб суспільство бачило особистості, красу. Тому ми вирішили бути відвертими у наших заходах.
«Ми маємо бачити своїх захисників. Бачити їх різними. Командири Севастопольської бригади полковник Ігор Кисельов, а зараз полковник Віктор Меретін ніколи не приховували у спілкуванні своє хвилювання за кожного в бригаді – від льотчиків, до службовців. Севастопольська бригада, яка гідно пройшла випробування на вірність присязі, ще не завершила випробування соціально-побутовими умовами. Тож трохи сил на них витратити треба. А ще, переконана, маємо багато робити для того, щоб вірно позиціонувати військову службу. Попри усі труднощі, в Україні зроблено багато реальних речей для підвищення обороноздатності армії та відновлення її морально-психологічного духу», - сказала керівник проєкту, партнер агентства «ShiStrategies» Наталія Кононович.
Вона відзначила, що багатьох сферах діяльності залучення професійних кадрів відбувається шляхом формування позитивного іміджу підприємства, галузі.
«Чим армія відрізняється від бізнесу, коли мова іде про позиціонування?! Ми переконані, що армію не треба боятись виражати в обличчях, в емоціях. Наші захисники вартують того, щоб суспільство бачило особистості, красу. Тому ми вирішили бути відвертими у наших заходах. Севастопольська бригада тактичної авіації – це жива легенда. Ми «створюємо настрій» військовослужбовцям і тим, хто вибирає – прийти за контрактом у частину, чи поїхати за межі країни.
Погляньте на наших дівчат – учасниць перевтілення. Мужність, краса, ніжність та, повірте, професіоналізм. Жінки- військовослужбовці особливо заслуговують на гарні емоції та увагу. І ми потрапили в ціль, адже кожен, хто долучається до наших проектів, не дочекавшись офіційного запрошення, запитує – що робимо далі. Трудимось. Далі буде. Трішки з поправкою на ситуацію, але буде» - розповіла Наталія Кононович.
Жінкам часто шаблонно бажають «жіночого щастя». Чоловікам же, напевно, важко осягнути, що ж це таке, але завдяки одному дню перевтілень маленька частина представниць прекрасної статі героїчної Севастопольської бригади виглядали по-справжньому щасливими.
Учасниці перевтілення підняли настрій та дух усього колективу - оцінка результатів роботи стала спільною справою навіть керівного складу бригади і була вона дуже лаконічна: «Треба один такий красивий день колись влаштувати у частині, та як тоді таким панянкам команди віддавати?» – радісно і, водночас, збентежено відреагував командир Севастопольської бригади полковник Віктор Меретін. Присутні на зустрічі розуміли причину збентеженості Віктора Петровича – сьогодні, при тій кількості завдань, які стоять перед керівним складом частини, та при тій кількості проблемних питань, які доводиться вирішувати командиру, такий день – нездійсненна мрія.
Це означає, що потрібно і далі втілювати теплі і гостинні проекти. Можливо, не лише у Луцьку. Враження і непідкупні емоції наших захисників вартують сил, ресурсів та енергії організаторів та учасників.
Важко сказати про мотивацію до участі у проектах для військових льотчиків краще, ніж це робить Юрій Переходько: «А як можна інакше?! Вони ж нас захищають!»
Тож не дивно, що одна з учасниць заходу під час неформального спілкування зауважила: «Хотілося б залишитися у Луцьку назавжди». Очевидно, що такі слова від жінки-військової, яка об’їздила пів-країни, вартують чимало. Не остання заслуга у такому бажанні і подібних заходів.
Коли ж перевтілення завершились, учасниці вбрались у звичну їм форму і перейшли до неформального спілкування – на перший план вийшли емоції – справжні, непідробні, живі. Як виявилося, для багатьох героїнь цієї зустрічі – це були перші фотосесії у житті. Головне ж, жінки, які бережуть мирне небо над Україною зрозуміли, що літати можна ще й на землі. Принаймні, у цей день вони точно літали.
Дякуємо за допомогу у підготовці матеріалу Наталії Кононович, Жанні Костіциній та Андрію Мошкуну.
