На Волині майже дев’ять відсотків заповідних територій від загальної площі угідь. В тому числі в межах земель лісового фонду — 20 відсотків. А загальнодержавний цей показник— 4,8 відсотка...
Катерина ЗУБЧУК
З ПОГЛЯДУ ЕКОНОМІЧНОГО І ЕКОЛОГІЧНОГО На Волині майже дев’ять відсотків заповідних територій від загальної площі угідь. В тому числі в межах земель лісового фонду — 20 відсотків. А загальнодержавний цей показник— 4,8 відсотка. Але створити національний чи регіональний ландшафтний парк, заказник — це лише півсправи. Дуже важливо підтримувати належний стан лісів на цих територіях. Адже деякі відомства, як зазначив начальник обласного управління лісового господарства Богдан Колісник, відзвітували про створення заказника і поставили на цьому крапку. Наприклад, було досліджено дубові насадження на території регіонального ландшафтного парку «Прип’ять—Стохід» у Любешівському районі. Сто тисяч кубічних метрів деревини всохло! У згаданому вже регіональному ландшафтному парку сотні гектарів дубових насаджень всихають. Розповсюджуються у лісі хвороби. У цьому зв’язку Богдан Колісник розповів, що в Польщі лісове господарство навіть на заповідних територіях ведеться так, що не побачиш сухостою. А ось Волинь ближче до швейцарського напрямку, де сухостій оберігається. Журналістів цікавило, звичайно: чи ж буде створено Ківерцівський національний парк, про який вже декілька років йде мова? Начальник обласного лісового господарства з цього приводу сказав: — Ідея чудова, але створення його треба розглядати з урахуванням трьох аспектів — соціального, екологічного, економічного. У Цуманському держлісгоспі уже десять тисяч гектарів території — це природно-заповідний фонд. Тобто тридцять відсотків від загальної площі. У Ківерцівському держлісгоспі 22 відсотки заповідної території. Все цінне з екологічної точки зору оберігається. Якщо ж буде створено Ківерцівський національний парк, то це означає, що значною мірою скоротиться виробнича діяльність Цуманського, Ківерцівського лісокомплексів з давніми традиціями, Звірівського мисливського господарства. Я вважаю, що це передчасно. Аргументи з чисто економічної точки зору ніби вагомі. Зараз лісівники заробляють гроші на ведення лісового господарства, платять людям за роботу, відраховують великі суми податків у місцевий та державний бюджети. Якщо ж буде створено національний парк, то на його утримання треба півтора-два мільйони гривень. Економісти повинні спочатку вивчити це питання, спрогнозувати ситуацію. Не можна допустити, щоб тільки змінилась вивіска, з’явилась ще одна адміністративна структура. Але не можна забувати, що треба зберегти на майбутнє нашу чудову природу.
ЛІСИ ПАМ’ЯТАЮТЬ КНЯЗІВ РАДЗИВІЛЛІВ Створення Ківерцівського національного парку зініціював у свій час тодішній голова Ківерцівської райдержадміністрації, а нині голова обласної ради Анатолій Грицюк. Доводилось чути, що ця ініціатива мала політичне підгрунтя. Мовляв, свою роль зіграло те, що в народі користуються авторитетом ті керівники, які виступають за збереження довкілля. Сьогодні Анатолій Петрович господарює в області, а не в окремому районі. Коли я поцікавилась його думкою щодо створення Ківерцівського національного парку, то відповідь була однозначна: — Національний парк треба створювати, бо у Ківерцівському районі такі унікальні діброви, яких ми більш ніде не побачимо. Хоч у мене є дуже багато опонентів, які думають інакше... Чудові ландшафтні куточки лісівники побачили, як тільки був створений у п’ятдесятих роках Цуманський лісгосп. Згодом вони були взяті під охорону. Таким неповторним куточком є комплексна пам’ятка природи загальнодержавного значення «Горинські крутосхили». Саме тут росте дерево-патріарх — сосна, яка візуально відрізняється від своїх п’ятдесяти-шістдесятилітніх сусідок. Вона в діаметрі має 115 сантиметрів, їй не менше двох століть. Починаючи з ХV століття територія «Горинських крутосхилів» пов’язана з іменами князів Радзивіллів. Тобто, це ті місця, що є свідками історичного літопису Волині. Це місце так званого Луцького або Брусилівського прориву у Першу світову війну. У Другу світову війну ця територія була відома як місце, де дислокувалась база партизанів загону Медведєва. Назва «Горинські крутосхили» — від назви річки Горинь, яка омиває територію Волині на відрізку до двох кілометрів. Тут можна побачити віковічні сосни та дуби, могутні граби, клени і рідкісні явори, деревина яких — чудовий матеріал для виготовлення скрипок. А ще тут зростають десятки «червонокнижних» рослин, господарюють бобри, гніздяться рідкісні птахи...
«ЦУМАНСЬКА ПУЩА» ОБ’ЄДНАЛА ЗАПОВІДНІ ТЕРИТОРІЇ І таких заповідних територій, як комплексна пам’ятка природи «Горинські крутосхили», що в Горинському лісництві, у Цуманському лісгоспі донедавна було сорок. Торік у березні більшість їх об’єднано в заповідне урочище «Цуманська пуща». І якщо два роки тому в своїй публікації я досліджувала проблему — «Бути чи не бути Ківерцівському національному парку?», то сьогодні акценти дещо змістились. По суті, проведено чималу роботу для майбутнього створення парку, і питання стоїть, як вже було сказано, по-іншому: бюджет держави ще не такий багатий, щоб взяти на себе утримання парку. Тому, кажуть, доцільно, щоб тут поки що господарювали лісівники. До речі, заповідні об’єкти не просто об’єднано у «Цуманську пущу» — територія природно-заповідного фонду тут зросла удвічі і тепер становить 10600 гектарів. В основу взято проект регіонального ландшафтного парку, розроблений експедицією Центру заповідної справи Мінприроди України у 2000 році. — Раніше заповідні об’єкти були «розірвані», — говорить інженер Цуманського лісгоспу Анатолій Дорошук. — Наприклад, урочище Біла гора «впліталось» в територію незаповідну. Як в цьому випадку його охороняти? Тому для поліпшення охорони ми об’єднали всі заповідні об’єкти по кварталах у спільну територію. І вони тепер мають чіткі межі. Є положення, розроблене спільно з управлінням екоресурсів у Волинській області, щодо спеціального режиму в заповідному урочищі «Цуманська пуща». Оскільки в «Цуманську пущу» потрапила частина молодняків дуба, сосни, клена, за якими потрібний відповідний догляд, то управління екоресурсів погодилося, що до сорока років (поки ліс молодий) лісівники проводять догляд — знімають другорядні породи, які заважають росту головних порід. В принципі і лісівники погодились на створення національного парку, але з надією, що ліс не вилучатиметься з господарської діяльності. Адже рубок головного користування вже й сьогодні на заповідній території не проводять, як і меліоративних робіт. Тут заборонено будівництво, будь-яке руйнування грунту. Тобто територія вже є заповідною. Різниця в тому, що нема окремої адміністративної структури. — Я розумію, — говорить Анатолій Дорошук, — що Шацький національний природний парк створювався з тим, щоб зберегти комплекс Шацьких озер. Так само і в регіональному ландшафтному парку «Прип’ять—Стохід» треба зберегти русло та заплаву Прип’яті. У Маневицькому районі такого збереження потребує Черемський болотний комплекс. А ось в «Цуманській пущі» вже сама назва свідчить про те, що основна складова — ліс. Ми за те, щоб його зберегти. Але ж його не законсервуєш. Якщо дерева достигли, то їх треба забрати і дати можливість вирости молодим насадженням. Нам говорять, що заповідна територія в Європі (Німеччина, Франція, Австрія) від 30 до 40 відсотків від загальної площі. Порівняно з Україною — це значно більше. Але з іншого боку там з цих 30—40 відсотків тільки півтора—два виведені з господарського користування. Звичайно, особливий режим діяльності є і має бути в Цуманських лісах, де зростають так звані плюсові дерева. Це — генетичний резервуар. Із жолудів, зібраних з таких дерев, будуть створені плюсові генетичні плантації. Така вже робота в лісівників, що плоди їх праці оцінюються нащадками через десятиліття.
