Курси НБУ $ 39.23 € 42.44
«Хто ж, як не я?!» — і своїм життям захистив Україну

Волинь-нова

«Хто ж, як не я?!» — і своїм життям захистив Україну

25 серпня наш земляк Роман Луцюк міг би зустріти своє 40-річчя, бути щасливим в обіймах мами Емілії Володимирівни, яка живе у селі Шклинь, дружини Тетяни, доньок Аліни і Настусі. Цьому завадила неоголошена війна на Сході України

Леся ВЛАШИНЕЦЬ


Із травня 2014 року він, активіст Євромайдану, став бійцем 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Був двічі поранений. Після першого – в руку – прагнув якнайшвидше одужати, щоб знову повернутися на передову. Після другого з невимовним смутком в очах лише сказав: «Мабуть, я вже відвоював, але дуже хочеться хоча б побачити побратимів…»



Мітинг-реквієм з нагоди других роковин загибелі.



Два довгі місяці молила Господа не забирати в неї сина Емілія Володимирівна. В одній із лікарень США від постелі чоловіка не відходила дружина Тетяна, а вдома, у Луцьку, татуся чекали Аліна й Настуся. Напевно, Бог вирішив, що в Небесному Раю потрібна ще одна світла душа, – у ніч із 19 на 20 березня 2016 року Роман Луцюк помер.


Минулого четверга, у день ювілею, героя вшановували біля ЗОШ І–ІІІ ступеня села Шклинь, у якій він навчався. З ініціативи директора закладу Майї Долонської тут було відкрито меморіальну дошку на честь колишнього учня. Благородний задум увічнити пам’ять воїна-односельчанина підтримали всі її колеги.


Був, як завжди, безвідмовний постійний меценат усіх ініціатив шклинських освітян директор ТзОВ «Городище» Анатолій Никонюк. За виготовлення дошки взялася художниця, приватний підприємець із села Базальтове, що на Рівненщині, Наталія Говорун і керівники ТзОВ «Бренд» Юрій Барташук і Сергій Ткачук, – із вдячністю розповідала Майя Долонська.


«Хто ж, як не я?!» – ці слова Роман казав усім, хто розпитував його про АТО, хто вмовляв не йти у вогняне пекло війни. Вони були лейтмотивом спогадів про героя усіх присутніх на мітингу-реквіємі: Майї Долонської, заступника голови Волинської обласної ради Романа Карпюка, заступника луцького міського голови Сергія Григоренка, шклинського сільського голови Володимира Солтиса, командира батальйону «Айдар» Андрія Омельчука, вчительки Романа Луцюка Валентини Долонської та його однокласниці Людмили Долонської.



Мусимо просити прощення у матерів, дружин і дітей, які вже ніколи не дочекаються в родинній світлиці найдорожчих людей. Маємо молитися за тих, у кого за плечима сьогодні живемо, працюємо, усміхаємося.



Освятив пам’ятну дошку настоятель Свято–Глібо–Борисівського храму о. Олександр Фідрін. На скорботну подію до Шклиня з’їхались побратими-айдарівці, заслужений учитель України Юрій Романюк. Хвилиною мовчання діти та дорослі пом’янули горохівчан і всіх воїнів, які загинули, відвойовуючи Україні мир. У ці хвилини не переставала плакати й дякувати людям згорьована ненька.


Мусимо просити прощення у матерів, дружин і дітей, які вже ніколи не дочекаються в родинній світлиці найдорожчих людей. Маємо молитися за тих, у кого за плечима сьогодні живемо, працюємо, усміхаємося. Будемо допомагати їхнім сім’ям, дякувати за те, що у них зросли справжні чоловіки–захисники, – низько вклонилася мамі Романа Луцюка Емілії Володимирівні, його дружині Тетяні, донькам Аліні та Насті голова райдержадміністрації Любов Матвєєва.



Роман Луцюк поліг смертю хоробрих.


Полотно з меморіальної дошки Романа Луцюка зняли випускники школи, учасники АТО Леонід Бучман і Олександр Журавель, командир батальйону «Айдар» Андрій Омельчук. До неї, а також на могилу земляка на Алеї почесних поховань Луцького міського кладовища поклали квіти пам’яті й шани.


Фото Андрія ГУБСЬКОГО.


 

Telegram Channel