Дід завжди пахнутиме персиками…
Торік у серпні після якоїсь чергової поїздки я нарешті навідалася до діда. Літо було у розпалі, набравшись запахів і кольорів. Воно достигало дідовими персиками на городі, їх було рясно на дереві. Персики були золоті й гарячі — ніби саме сонце куштуєш. Налиті соком, який вибризкував із плоду, щойно вкусиш. У «Сільпо» таких не купиш. Я влаштувала цілу фотосесію: дідові, собі та персикам. Дід просив роздрукувати йому ті знімки, але я про це швидко забула, бо знову мала поїздки, плани, зустрічі
Ярослава ТИМОЩУК,
редактор відділу культури газети «Волинь-нова»
А згадала приблизно через рік, коли вже не було кому їх принести. Останнім часом від діда чувся дух ліків, той безрадісний запах не в'язався з дідовим життєлюбством. Для мене він завжди пахнутиме персиками, трояндами, малиновими ягодами і всіма тими саджанцями, які вирощував у себе на городі і якими ділився, кажучи: «Буде про мене згадка».
Дід міг дати непоганий майстер–клас на тему «Як не втомлюватися жити». Він ходив співати у два хори — церковний і для пенсіонерів, тішився, що їх показували по «Ua:Перший», що їхні виступи можна знайти на відеосайті «Ютуб». Дід намалював із нас, чотирьох його внучок, портрети, теж щоб було на згадку. Писав до районної газети і ще просив глянути, чи все гаразд.
Дід — це двоє його рудих котів, яких він навчив відкликатися на імена та яким купував більше м'яса, ніж собі. Це букети з колосків, маків і волошок, які любив складати, повертаючись із поля. Це запевнення, що поки він живий, ти ще дитина. Останнє, що дід мені сказав, було: «Ти така красива, особливо в червоному платті». Із дідом я вперше випила пива з сушеною рибою.
...Коли прощалися з дідом, дерево ніби заглядало у вікно. Персики саме достигали і здавалися покинутими. «Що з ними буде?» — подумала я. А вони — на диво — виросли більшими, ніж магазинні. Мама недавно передала пакетик: солодкі плоди скапують соком, ніби то сльози серпня, який теж попрощався із нами, а червоні кісточки — маленькі серця, через які я чую дідове тепло. Він так любив жити, що знав, як продовжити собі це захопливе заняття.
