Розколював льоди, мов криголам...
Присвячується Віктору Івановичу Завацькому
Уже 14 років немає з нами цієї людини щирої душі, справжнього професіонала, доктора біологічних наук, професора, великого життєлюба й оптиміста, якому 19 вересня мало б виповнитися 70!
Зі спогадів про нього викладачів Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки
«Віктор Іванович жив життям спортсменів...»
Юрій ЦЮПАК, кандидат наук із фізичного виховання та спорту, доцент кафедри теорії фізичного виховання, фітнесу та рекреації:
«Віктор Завацький любив спорт і дбав про його розвиток. Будучи деканом факультету фізичного виховання, поставив завдання перед викладачами, котрі тренували команди, запрошувати до вступу на факультет кращих випускників ДЮСШ області й України. З його ініціативи для поліпшення тренувального процесу був змінений розклад занять студентів (введено велику перерву, щоб молодь могла пообідати й після третьої пари приступити до тренувань). За його клопотанням керівництво педінституту прийняло рішення надавати стипендію провідним спортсменам, які захищали честь вишу на змаганнях. Усі вони були забезпечені гуртожитком.
Він жив життям спортсменів, допомагав вирішувати наболілі питання. Завдяки його вмілому керівництву команди досягали високих результатів. Жіноча та чоловічі команди з гандболу були неодноразовими чемпіонами та призерами чемпіонату України серед університетів. Луцький педінститут став провідним навчальним закладом із підготовки спортсменів на Волині та в Україні загалом.
Віктор Іванович був ініціативною людиною. Без його участі не проходили жодні змагання в Луцьку. Разом із ним на них була присутня ціла армія студентів-уболівальників. Як зазначав заслужений тренер України з гандболу Анатолій Музикантов (тренер команди Львівського інституту фізкультури), в Луцького педінституту за такої глядацької підтримки може виграти тільки збірна команда СРСР. Таких, як Віктор Іванович, – доброзичливих, турботливих, вимогливих, ініціативних, – потребує сьогодення».
«Він був не лише хорошим керівником, а й мудрим порадником і товаришем»
Надія КАРАБАНОВА, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри спортивно-масової та туристичної роботи:
«Так склалося, що своїм професійним зростанням я завдячую Віктору Завацькому. Саме завдяки йому я відбулася як науковець та фахівець із фізичного виховання та спорту. Будучи талановитим організатором, Віктор Завацький згуртовував навколо себе молодих науковців, формував колектив однодумців, допомагаючи та спонукаючи їх своїм прикладом до творчих пошуків. Для нас він був не лише хорошим керівником, а й мудрим порадником, колегою та добрим товаришем. Наш «шеф» дуже любив активний відпочинок на природі, гарно співав, був веселим та азартним в усьому.
Віктор Іванович – людина багатогранна, котра жила своєю роботою. Його мудрість, життєвий досвід стали безцінним джерелом для багатьох поколінь студентів та колег.
Віктор Іванович – людина багатогранна, котра жила своєю роботою. Його мудрість, життєвий досвід стали безцінним джерелом для багатьох поколінь студентів та колег.
Здавалося, його енергії та можливостям немає меж. Як багато він міг ще зробити, скільки нездійснених задумів залишилось…
Віктора Івановича знали, любили і цінували як здібного організатора та вченого. Його гостинність, щирість, простота й наполегливість підкорювали всіх».
«Умів завжди знайти час для своїх учнів»
Жанна МУДРИК, кандидат наук із фізичного виховання та спорту, доцент кафедри спортивно-масової та туристичної роботи:
«Віктор Іванович Завацький був моїм науковим керівником під час написання дисертації. Навчаючись в аспірантурі, займалася спортом вищих досягнень, була членом збірної команди України, відтак Віктор Іванович як досвідчений педагог і вчений допоміг мені визначитися з темою та проблематикою дослідження, яка була для мене близька та дуже цікава. Після кожної зустрічі з ним я відчувала силу й упевненість у собі, що все зможу не лише в науковій діяльності, а й у спорті. Він умів захопити, зорієнтувати на результат. Визначаючи план дій, я мусила суворо його дотримуватися. Та коли потрібна була порада, допомога, до Віктора Івановича можна було звернутися рано-вранці, вдень, пізно ввечері – і він завжди знаходив час для своїх учнів. Був суворий, але справедливий. Дуже вдячна йому за вимогливість, порядність і підтримку».
«Організація заходу важливіша, ніж сам захід»
Анатолій ЦЬОСЬ, доктор наук із фізичного виховання і спорту, професор, перший проректор, проректор із адміністрування та розвитку:
«Віктор Іванович був талановитою людиною з активною життєвою позицією й високою відповідальністю за свої дії та вчинки. Для нього не існувало непорушних догм і авторитетів. Важко уявити, як можна було в далекі 1990-ті відкрити в Інституті фізичної культури та здоров’я спеціалізовану вчену раду для захисту дисертацій зі спеціальності «Фізична культура, фізичне виховання різних груп населення». На той час існувала певна монополія, і така рада функціонувала лише в Національному університеті фізичного виховання і спорту України (м. Київ). Саме завдяки активній діяльності Віктора Завацького в Луцьку в галузі фізичної культури почали систематично проводити наукові конференції, видавати збірники наукових праць, навчальні посібники й монографії, стрімко зростав науковий рівень аспірантів та викладачів.
Потрібно наголосити на організаційних здібностях Віктора Івановича. Його крилаті слова «організація заходу важливіша, ніж сам захід» – своєрідний алгоритм діяльності й сьогодні. Незважаючи на свою зайнятість, Віктор Іванович планував займатися й політичною діяльністю. Він завжди підкреслював, що питання поліпшення здоров’я дітей та молоді, підвищення рівня професійної підготовки майбутніх фахівців повинні вирішуватися на найвищому державному рівні. А для цього необхідно брати участь у виборчому процесі. Можна говорити про нього багато, проте головне, що Віктор Іванович мав велике серце, любив людей і життя, що потрібно пам’ятати й наслідувати!»
«І чорнобривці на його могилі,
як жар сердець...»
Спливли роки, як птахи
сизокрилі,
Усе життя увінчане вінцем.
І чорнобривці на його могилі,
Як жар сердець,
Запалених Творцем.
Він по життю не плив,
як бригантина,
Але розколював льоди,
мов криголам,
Дорогу прокладаючи
невпинно
Тоді слабким ще
Нашим кораблям.
Він Зодчий, що залишив
нам Дорогу,
В якій ні меж немає, ні кінця,
Й Святий вогонь
Із серця Прометея
Горить донині в молодих
серцях.
Ніна ДЕДЕЛЮК, кандидат наук із фізичного виховання та спорту, доцент кафедри теорії фізичного виховання, фітнесу та рекреації.
