Газове коло
Коли переселилися у нову квартиру, постало питання про газовий лічильник. У старій ми також спочатку не мали обліку спожитого блакитного палива. Проте коли переходили на автономне опалення, то встановили й лічильник. Результат виявився несподіваним. Навіть із котлом стали віддавати за газ менше, хоча не лише гріли воду, як і раніше, а ще й опалювали квартиру. Все тому, що спочатку розраховувались за нормами на людину, а потім встановили лічильник. Зрозуміли, що з останнім набагато вигідніше
Сергій НАУМУК,
редактор відділу сільського життя газети «Волинь-нова»
Отож, переселившись у нове житло, узялися обмірковувати встановлення лічильника. Щоправда, у квартирі було гаряче водопостачання і з газових приладів користувалися лише плитою. Знайомий газовик порадив не поспішати. Мовляв, є програма безплатного встановлення індивідуальних приладів обліку. Подумалось, максимум через рік матимемо лічильник, то нащо квапитися? Тим більше треба було викласти гривневий еквівалент ста доларів.
Тим часом ціни на блакитне паливо скочили догори. Минуло чотири роки. Нинішньої весни знову постало питання лічильника. Написали заяву на його встановлення у газовій службі. Проте, як з’ясувалося незабаром, на безкоштовні індивідуальні лічильники газовики розщедрюватися не збираються. Бо держава не виділила на це коштів. Зате Кабмін прийняв постанову, якою зобов’язав компанії вести облік газу. От ті й встановлюють лічильники — тільки не індивідуальні, а будинкові. Нещодавно такий мали поставити і на нашу багатоповерхівку. Але за кілька днів прийшов лист із «Волиньгазу», яким повідомили, що складено акт про відмову мешканців від встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу, і запросили на засідання комісії з розгляду цього акта.
Людей зібралося небагато. Як з’ясувалося під час розмови, серед нас були не лише лучани, але й жителі Нововолинська. Емоції кипіли. «Хтось буде горілку гнати, а у нас у хаті два інваліди і я раз на тиждень їсти готую. І маю платити за когось?» — гарячкувала одна жіночка. Поруч чоловік обурювався тим, що в сусідньому будинку лічильник встановили таємно о 7-й годині ранку. «У нас чергують, щоб не допустити газовиків», — кидає інша співрозмовниця. Врешті прийшли члени комісії. Роз’яснюють, пояснюють. Якщо коротко, то людей найбільше обурює відсутність справедливості: чому обіцяли встановити індивідуальні лічильники, а нині відмовляються, чому в сусідньому будинку встановили, а в нашому — ні?
Звісно, облік газу треба вести. Без цього ніяк. Проте загальнобудинкові лічильники — це колгосп. Хтось використовує газу більше, хтось менше, а поділять порівну між зареєстрованими мешканцями. Власне, тому люди і протестують. Тим більше, що законодавство дозволяє використовувати один лічильник для групи будинків. Я навіть запропонував встановити один великий прилад на виході з «Волиньгазу» — та й по всьому: відняти сумарні показники лічильників усіх волинян, а решту розділити на всіх зареєстрованих. Але один із газовиків без тіні усмішки зауважив, що є певні норми і це неможливо зробити технічно.
Засідання ще тривало, але моє рішення вже визріло. Зрозуміло, що облік потрібний. Але наше законодавство написане з вигодою для олігархів — власників облгазів, а не рядових споживачів. Тому — тільки індивідуальний лічильник. Власним коштом, зрозуміло (еквівалент тих самих ста доларів). Тільки так можна розірвати газове коло.
