Торчин стає меккою хорового мистецтва

 

Лариса ЗАНЮК

Добрий звичай має народ український – за зібраний врожай дякувати Богові щедрими обжинками. А невтомний організатор Олександр Огороднік знову покликав найкращі аматорські колективи Волині прозвітувати за творчий рік найкращими пісенними плодами. Від будинку культури Торчина до центральної площі співочою ходою і з оркестрами пройшли гості фестивалю під ледь-ледь позолочені берізки, що поміцніли в кроні й розрослися за шість років, відколи започаткували у цьому парку фестиваль «Осінні барви Торчина»

Ведуча, заслужена артистка України Лариса Мікоян, розпочала святкову програму з молитви-благословення та попросила хвилиною мовчання вшанувати тих, хто не дожив до 25 річниці Незалежності – героїв АТО та Небесної сотні.

Організація цього заходу не залежала від державного бюджету, а здійснена за ініціативи селищної ради та на кошти місцевих приватних підприємців, розповів селищний голова Юрій Кревський. Зі словами вітань виступили голова Луцької районної ради Валентин Приходько, начальник Управління культури райдержадміністрації Валерій Дмитрук, директор науково-методичного центру Волині Любов Рожнова. А директор Волинського академічного лялькового театру, заслужений діяч мистецтв Данило Поштарук зазначив, що лише талановитий митець може зробити такий захід:

– Торчин стає меккою хорового мистецтва. Зміцніли берези за шість років, змужніли всі колективи. А Огороднік із «Колосом» об'їздив усі континенти і скрізь лунало українське слово. Чи ще хто з політиків так пропагує українське? – змусив задуматися Данило Андрійович, і продовжив: – Що ж тримає в людині національний дух – гроші від МВФ? Ні – лише культура її народу, пісня.

У відповідь народний артист України Олександр Огороднік пояснив, чому ця робота стала потребою його душі:

– Сьогодні у хаті вже не звучить народна пісня, а барвисто блимає телевізор, з якого сиплеться січка постколоніального малоросійського виробництва. А ми тут, щоб засвідчити своє, щоб вистояти, бо пісня і слово – то наша зброя.

Розпочав свято заслужений народний ансамбль пісні і танцю «Колос». Ведуча зачитала поетичне слово незабутнього волинянина Василя Гея, який багато писав для цього колективу, а керівник ансамблю Олександр Огороднік поклав вірші на музику – і полилися пісні, які милують слух навіть закордонним слухачам.

Недарма наступними після господарів вийшли на сцену дзвінкоголосі співуні із села Нуйно Камінь-Каширського району. Олександр Огороднік назвав їх пісні справді народно-щирими. А керівник Надія Химчик заслужено отримала подяку та подарунки.

Години свята минали в чаруючих народних піснях як одна мить. Один за одним дивували аматори села – Язавні Ратнівського району, Прилісне Маневицького, Соловичі Турійського, Ковельської «Просвіти» та зі Скулина цього ж району.

І сумна, задушевна та пісня і жартівливо-потішна, як у колективу із Радовичів Іваничівського району. «Село в них таке – Радовичі, то й пісні такі радісні, – знаходить Олександр Володимирович для усіх учасників добре слово. А «Зубиляночка» із Локачинського району то й взагалі потішила пана Олександра бо нагадала йому рідну батьківщину, заспівавши пісню про Сірнички, де народився майбутній народний артист. Прилітала на свято і «Горлиця» із Романова, і «Жайвір» із Рокинів Луцького району – і так дивували співом, наче справжні птахи. Виявилося, що у «Жайворі» співає ціла династія – від батька-матері до дітей та внуків. А у Рожищенському районі аж два чудових колективи – професіонали гурту «Любо» та фолькколектив «Писанки», у якому співає знайома листоноша Людмила Філюк (і тут ми не забули поговорити про передплату). Горохівщина серед багатьох своїх творчих колективів направила аматорів з села Скірче. А у Баєві Луцького району виявилася незвичайна патріотична «Криниця», де співає і священик, і його діти.

А "на незабудь" про дійство Олександр Володимирович ще й подарував приємні музичні сюрпризи. Перший – від муніципального естрадного оркестру з Нововолинська, а другий від брас-квінтету симфонічного оркестру Львівської національної академії імені Миколи Лисенка. Диригує зірковим колективом, що підкоряє своїм мистецтвом світ, уродженець Торчина, племінник Олександра Огородніка Юрій Козар, який безвідмовно і безоплатно прислужив рідному селищу та ще й друзів із собою привіз. Олександр Ющук, віртуоз бас-труби, родом із Любомльщини, дивує грою поціновувачів мистецтва у Німеччині. «Та йому тут сцена мала!» – дивувалася, коли він із бас-трубою зіскочив зі сцени до народу. Не перестала захоплюватися чудесної грою світових хітів, як інший віртуоз і жіночий звабник ще й танцювати мене змусив (яка жінка відмовить у танці галантному трубачеві, коли він грає на колінах біля її ніг?).

Грандіозне свято! І за своєю суспільною вагою не поступається мистецьким заходам всеукраїнського рівня! Залишається побажати торчинцям та й усім волинянам – підтримуйте такі пориви, запрошуйте до себе й рідних подивитися на таке дійство в той єдиний день у рік, коли народні та заслужені артисти їдуть до вас, відсуваючи свої безкінечні справи.

Бо нас знають у світі з кращого боку завдяки таким людям, як Олександр Огородник. А він – на подив скромна людина і не шукає слави для себе, а просто робить те, чого прагне українська душа – співати, розмовляти і жити в Україні по-українськи.

Фото Олександра ФІЛЮКА