У нас єдиний вихід — менше хворіти
Поширений в інтернеті знімок, як в. о. міністра охорони здоров'я Уляна Супрун із рюкзачком на плечах пішки прямує на роботу, привернув увагу обивателів. «Вона ж колишня американка, а в них мільйонери — скромні», — захоплювалися одні. «Та нехай хоч на літаку літає, аби порядок навела в медицині», — зітхали інші. Ну а переважна більшість українців уже нічому не дивується і нічого втішного не очікує Людей давно нудить від розмов про реформування галузі охорони здоров'я та обіцянок міністрів поліпшити якість і доступність медичної допомоги.
Галина СВІТЛІКОВСЬКА,
заступник головного редактора газети «Волинь–нова»
Пригадую, перше інтерв'ю на цю тему брала років 25 тому в тодішнього начальника облздороввідділу Володимира Іванюка. Покійний уже Володимир Антонович цитував одержаний зі столиці циркуляр, а щоб легше було вникнути у суть «залізобетонних» формулювань, іронічно пропонував: «Шукаймо, де тут підмет і присудок». Уже тоді з'явилися у вжитку терміни «страхова медицина», «гарантовані послуги», «менеджмент в охороні здоров'я», «стандарти лікування»…
Кожен новий міністр, а їх було з того часу більш як два десятки, мав своє бачення реформ. Оприлюднювали різні концепції і програми, але чіткого, покрокового плану дій, повної визначеності на рівні держави нема і досі.
На Волині, не чекаючи команди згори, одними з перших в Україні взялися реорганізовувати службу «швидкої», розвивати первинну ланку медичної допомоги. На поліклініках з'явилися нові вивіски, а дільничні лікарі стали називатися сімейними. На жаль, більшість із них не готові бути «універсальними фахівцями». Хворі ж мусять шукати обхідні шляхи, аби потрапити на прийом до отоларинголога, кардіолога, гастроентеролога чи іншого «вузького» спеціаліста, які, по суті, мають додаткову приватну практику на базі державних закладів.
Тепер іде мова про створення 4 госпітальних округів, кожен із яких обслуговуватиме жителів декількох районів і матиме у своєму складі багатопрофільну лікарню інтенсивного лікування, заклади для планового, відновного лікування тощо. Теоретичні викладки щодо різних рівнів допомоги людей цікавлять менше, а от курс на оптимізацію багатьох лякає. Та новий порядок фінансування лікувальних закладів хочеш чи ні перекриє кисень малим «неперспективним» лікарням.
Нова команда МОЗ нещодавно скасувала наказ про ліжко–місця, від кількості яких і планували видатки на утримання закладів. Тепер керівники матимуть більше самостійності й планом ліжко–місць не перейматимуться. Та особливої радості головні лікарі не виявляють, мовляв, усе залежатиме від того, скільки коштів буде у розпорядженні, а знайти їм застосування всяк зуміє. А від людей можна почути побоювання: «Ліжка скорочуватимуть, щоб зекономити, скоро у стаціонар і не проб'єшся».
Утім при теперішній вартості ліків, розцінках на лабораторні дослідження і діагностичні обстеження і зараз далеко не всі можуть дозволити собі розкіш лікуватися. Зате Міністерство охорони здоров'я давно здобуло славу найбільш корумпованого. Його очільники збагачувалися, пересідали в інші крісла, а нам залишалося чекати нового «месію».
Розчарувались у своїх — нате вам «варягів». Але ні грузинський досвід, ні американський в Україні спрацювати не можуть. У нашій викривленій системі цінностей, за тотального ігнорування законів, наймудріший і найпорядніший міністр не спроможеться самотужки вирішити проблеми галузі, не подолає саботаж і корупцію.
Тож сподіватися на швидкі, безболісні й дуже успішні реформи в медицині не доводиться. Вихід у нашій ситуації один — якомога менше хворіти. Тож бережімо себе і будьмо здорові!
