«І покрий нас від усякого зла чесним cвоїм омофором…»
Завтра — Покрова, головне християнське свято осені. Вірніше, ціле сузір’я свят: славимо цього дня Матір Спасителя — Пресвяту Богородицю, покровительку козацтва, вшановуємо вояків УПА. А віднедавна відзначаємо ще й День захисника України
Галина СВІТЛІКОВСЬКА
— Звиклося чоловіків поздоровляти взимку, ледь не прогавили торік, забули, що 23 лютого тепер перенесли на 14 жовтня, — пояснювала продавцю нагальну необхідність підібрати 10 однакових кухлів на подарунок колегам заклопотана працівниця контори, що навпроти магазину. І не задумується сміхотлива молодичка, що дати ці далеко не тотожні.
В Україні довго відзначали «чоловіче свято», не вникаючи в те, з чим пов’язана його дата. Байдуже. Головне, був привід привітати усіх представників сильної статі, випити чарку за їхнє здоров’я. І армія була для більшості з нас зовсім «збоку».
Ще гірше, що й очільники держави не переймалися її безпекою, ті, хто тримав президентську булаву, засідав у парламенті. Пригадую, колись професійні обов’язки привели мене у Верховну Раду. У кулуарах довго розглядала велетенську картину, що нагадувала ікону. Вгорі — Богородиця, внизу — депутати, державні діячі, сповиті синьо–жовтим прапором, неначе омофором. Полотно має назву «Державотворення». У мене воно викликало неоднозначні почуття. Благоговійність поєднувалася з мульким осадом гіркоти. Нині розумію, чому. Бо захисту Пресвятої Богородиці тепер потребує наша державність.
Поколінням, які народилися й виросли в мирні часи, здавалося, що так буде завжди, воювати нашим чоловікам і синам не доведеться ніколи. На жаль, ми помилялися. Сьогодні свято захисника Вітчизни набуло конкретного і буквального змісту. Сотні наших земляків зараз мерзнуть у бліндажах на Луганщині й Донеччині під ворожими обстрілами, заліковують рани у військових госпіталях, а то й повертаються додому в домовинах. Уже цього року майже двісті хлопців склали свої голови, кров’ю підтвердили право називатися героями.
— Мій прийшов додому якраз перед Покровою. Був там майже рік. Я вимолила його в Божої Матері, ночами спати не могла, стояла на колінах перед іконами, благала, щоб відвела Господня сила від моєї дитини кулі й осколки. Син удома, а я все одно щодня ті завчені молитви по кілька годин читаю, не можу інакше заснути, — розповідала при зустрічі колишня однокласниця, ховаючи під хустину посивіле пасмо волосся. — Тепер от збирається йти контрактником, каже, що під спідницею сидіти не буде…
Вдягають хлопці військову форму. Майже тисяча волинян виявили бажання служити за контрактом. Нехай Пресвята Богородиця оберігає їх. Згадуємо на Покрову легенду про облогу Константинополя 910 року, коли Божа Мати явилася мешканцям міста, які потерпали від нападників, і накрила людей своїм омофором (покривалом), прийнявши їх під свій захист. Повертаємось думками у минувшину, в козацькі часи, в роки визвольних змагань і віримо: ніяким ворогам народ наш не здолати, бо за нами — правда і слава дідів–прадідів.
