Володимир Яренчук на Турійщині створив… Європу

 

Алла ЛІСОВА

 

«ЧОМУ МИ ПОВИННІ ЇСТИ М’ЯСО АРГЕНТИНСЬКИХ БУЙВОЛІВ?»

Прибула в Селець Турійського району в пору збирання соняшника, який займає площу 230 гектарів. Головний бухгалтер фермерського господарства «Пер­ лина Турії» Анна Саюк каже, що ця культура вигідна й прибуткова. Хороший зиск приносять зараз також соя, ріпак, кукурудза. Зрештою, в них майже все з посіяного — в плюсах. Зернові дають хороші врожаї, нинішнього року пшениця вродила аж по 80 — 82 (!) центнери з гектара.

— А як по-іншому? — каже керівник господарства Володимир Яренчук. — Ми строго дотримуємося всіх технологічних норм, збираємо сучасною технікою без втрат, люди віддаються сповна.

 

Якщо раніше мали пільгу в несплаті ПДВ та інші незначні послаблення, то тепер сільгоспвиробників хочуть поставити на загальну систему оподаткування. Якщо так станеться, то жити стане ще складніше.

 

Та особлива гордість у «Перлині Турії» — це поголів’я молочної та м’ясної порід, яке налічує 1500 тварин. У 2007 році, коли зареєстрували нове господарство, від старого і майже знищеного там залишалося всього 150 «хвостів» худоби. Треба було вирішувати, що робити. А фермерських приміщень, правда, теж у жалюгідному, занедбаному стані, вистачало. Чимало збитків додав тоді ще й буревій, що пронісся над районом. Володимир Яренчук, який на той час уже побачив трохи світу, разом із братом Юрієм твердо вирішив: тваринництво розвиватимуть.

Перебуваючи у Німеччині, придивлявся, як за кордоном доглядають худобу, які прибутки вона їм дає. Не раз думав: «Чому в нас не можна так зробити? Чому ми повинні їсти м’ясо аргентинських буйволів та пити штучне порошкове молоко?» Тим більше був упевнений, що повноцінне господарство може бути лише комплексним. Органіку для екологічно чистої продукції ніщо не замінить. Задумане почав втілювати у життя. Спочатку були села Селець та Задиби, потім додався ще й Мокрець.

 

ТУТ НАВІТЬ ЗООТЕХНІК СПОСТЕРІГАЄ ЗА ХУДОБОЮ ЧЕРЕЗ КОМП’ЮТЕР

Розпочали з реконструкцій тваринницьких ферм. Застосовували нові технології при підборі матеріалів, облаштуванні приміщень, встановленні необхідного устаткування. Тоді завезли нетелей із Німеччини та Польщі голштинської породи. При дотриманні всіх умов догляду корівки віддячували хорошими надоями — зараз вони дають до семи тисяч кілограмів молока в рік. Тоді відразу почали їхати в Селець, щоб подивитися на «німецьке диво», тут проводилися семінари та наради.

Я теж з великою цікавістю огля­ нула спочатку ошатні корівники з асфальтовими під’їздами. Зайшли в новий «німецький» доїльний зал, де встановлена восьмитонна охолоджувальна установка, куди надходить молоко без доступу повітря і людських рук. У кінцевому результаті отримують його найвищої якості з позначкою «екстра».

Кормів для тварин у господарстві достатньо. Тому, попри все, не зменшують, а нарощують поголів’я, бо вірять, що врешті закупівельні ціни на якісну, екологічно чисту продукцію будуть відповідними.

Побували й в інших «спальних» залах. Племінні нетелі з чистокровною генетикою вгодовані до чотирьох центнерів. Недарма вони нарозхват — зараз турійчани постачають їх у Казахстан. Частину — на Київщину. В належних умовах перебувають корови, які йдуть на розтел. А в «дитячих» найбільше вразили «манежі», де утримують маленьких телят. Це раціоналізаторський винахід самого директора. Годівля, напування, прибирання, провітрю­ вання — всі процеси автоматизовані, на них задіяно всього 22 людини. Кожна тварина в господарстві — помічена. Завдяки комп’ютерній програмі зоотехнік Іванна Нагалюк має можливість спостерігати за худобою, не виходячи з кабінету. Чим не диво ХХІ століття?!

Щороку сюди приїжджають німецькі та польські партнери по бізнесу, аби перевірити, в яких умовах утримуються тварини. Безплатно проводять навчання, дають рекомендації та поради.

 

«УСІ ПРАЦІВНИКИ В НАС ХАРЧУЮТЬСЯ БЕЗКОШТОВНО»

Завдяки ефективному господарюванню вдається працювати з прибутками. З хорошою, в основному імпортною і в достатній кількості технікою 46 досвідчених механізаторів не лише в себе оперативно і якісно збирають врожай, а й виручають сусідів. Чітко налагоджена й робота інженерної служби, працівники якої теж навчалися в Німеччині.

На полях фермерського підприємства, які займають площу близько 5 тисяч гектарів, та на обслуговуючих дільницях трудиться сто двадцять працівників. До речі, господарство має статус і племінного заводу, і насіннєвого. Це дає їм можливість реалізовувати насіння високої репродукції. Мають достатньо підготовлених для нормального збереження урожаю сушарок і складів. Частину врожаю продають, в тому числі на корми. Добра співпраця налагодилася з Володимир-Волинською птахофабрикою.

Ознайомившись із структурою фермерського господарства, задумуєшся, скільки людей потрібно, щоб тим усім управляти. Як виявилося, всього лише 26 чоловік на чолі з Володимиром Яренчуком. Кажуть, їхній директор — інженер, менеджер, раціоналізатор, економіст і великий ентузіаст своєї справи. А ще — керівник, якому довіряють. Щодня до нього йдуть сельчани з різними проханнями, найчастіше — це допомога на лікування. Жодному не відмовляє, підписує заяви — і люди на місці в касі отримують гроші. До речі, всі працівники господарства харчуються безплатно. Чимало корисних справ робить і для громади — невдовзі святкуватимуть новосілля у клубі, який збудувала «Перлина Турії». Доводиться вирішувати ряд питань йому і як депутату обласної ради.

 

ЧИ ПОВЕРНЕТЬСЯ ДЕРЖАВА ОБЛИЧЧЯМ ДО СІЛЬГОСПВИРОБНИКА?

— Зараз, аби продуктивність стада утримувати на певному рівні, потрібно дбати про генетику, годівлю, надої. Важливим чинником також виступають погодні умови — від них залежить врожайність. А отже — кормова база, — розповідає директор. — А в результаті що отримуємо? Молоко найвищої (!) якості купують у нас по 6 гривень 20 копійок, що далеко не відповідає собівартості. Чимало доводиться вкладати в реконструкцію будівель, на яку, буцімто, передбачена компенсація. Однак дочекатися її годі.

Щоб отримати високі врожаї, ФГ «Перлина Турії» також мусить вкласти чимало коштів. Так, лише на захист від хвороб та шкідників на один гектар витрачається півтори тисячі гривень у рік. А якщо порахувати техніку, насіння, працю людей, то сума становитиме близько десяти тисяч гривень.

Посіяли цьогоріч гречку, за яку держава теж обіцяла компенсацію по 300 гривень за гектар. Документи здали, вже й кінець року наближається, а грошей нема. Мають у господарстві й кредити, без яких важко обійтися. З 21 відсотка держава повинна компенсувати 9 при ставці Національного банку у 50 відсотків. Однак головна фінансова установа країни постійно зменшує ставку, аби менше повертати. Ось так «турбуються» про сільгоспвиробника, який останніми роками практично позбавлений будь-яких дотацій, що мають аграрії в світі. До речі, господарство торік заплатило до бюджетів усіх рівнів два з половиною мільйона гривень податків. А вже за 9 місяців нинішнього року ця сума сягнула три мільйони.

На запитання, які побажання один з кращих аграріїв області Володимир Яренчук хотів би адресувати першим керівникам держави, почула:

— Якщо раніше мали пільгу в несплаті ПДВ та інші незначні послаблення, то тепер сільгоспвиробників хочуть поставити на загальну систему оподаткування. Якщо так станеться, то жити стане ще складніше. Ми не хочемо бути сировинним придатком Європи. А тому керівники держави повинні дбати не лише про енергетичну, а й про продовольчу безпеку. Адже від неї залежить генофонд нації — майбутнє України.