Ікони, що зупинили… кулі

 

Тамара ТРОФИМЧУК

 

«І ПОСТАЛИ НА ОБРАЗАХ СВЯТІ, ЯКІ ВОЮВАЛИ ЗА КРАЇНУ»

— Пусті гільзи або кулі, що не розірвалися, — це привезені артефакти з війни, — розповідає керівник волонтерського проекту «АртПостріл» Тетяна Мялковська. — Ми вставили їх у картини, аби глядачі гостріше відчули, ким є автори. Це люди, які стояли на передовій, були у «котлах», найгарячіших точках, хоронили побратимів, своїми руками виймали кулі з їхніх грудей. І вони можуть дати безцінні свідчення того, як на війні відчуваєш присутність Святого Духа, ангела–охоронця, святих. Наші солдати не тільки бачили ангелів, архангелів, які воювали разом із ними, вони про них розповідали, і що особливо важливо — вони їх намалювали.

Керівник громадської організації «П’ятерня» Тетяна Мялковська разом із художницею–іконописцем Галиною Черниш, волонтеркою Марією Оліферук, психологами Оленою Звєрєвою та Русланом Ізмайловим із 2014 року допомагають бійцям АТО відновити душевну рівновагу. Адже з місць бойових дій наші захисники повертаються зраненими тілесно і душевно. Лікування душі — справа довга і клопітка, тож на заняття з бійцями волонтери витрачають багато особистого часу. Але розуміють: травмована психіка солдатів потребує професійної допомоги.

• 
  

  
  

  Ми повернулися звідти і нам «кришу зносить». Чули, що в Ізраїлі з солдатами займаються арт–терапією. Вони малюють, ліплять, і це допомагає. Чи не можна у нас організувати щось подібне, бо ми самі з цього не виберемося?

  
  

  
  

  Все почалося з дзвінків хлопців, які казали: «Ми повернулися звідти і нам «кришу зносить». Чули, що в Ізраїлі з солдатами займаються арт–терапією. Вони малюють, ліплять, і це допомагає. Чи не можна у нас організувати щось подібне, бо ми самі з цього не виберемося?» — розповідає волонтерка. — Так був заснований перший проект «Зігрій душу» — виїзні семінари з учасниками АТО. Згодом хлопці попросили продовжити заняття. І ми погодилися, бо розуміли: треба. Перебуваючи в товаристві таких, як вони, бійці почуваються трохи вільніше. Для них мирні люди — чужаки, майже вороги. Солдат, який приходить із війни, завжди перебуває в супротиві до оточуючих. Він каже: «Ви не такі», часто не сприймає свою сім’ю, родину, бо вони «мирні». В його мозку на підсвідомому рівні «включений» стан воїна із загостреним контролем за собою і оточуючим світом. А це викликає відчуття підозрілості і, відповідно, постійної напруги.

  
  


• 
  

   

  
  

НАПОВНИТИ ДУШУ СВІТЛОМ, ЩОБ ЗНИКЛИ ТІНЬ І ЧОРНОТА

Популярний нині напрям арт–терапії з успіхом застосовується в світі для лікування різних недуг. Попри великий набір творчих форм цього методу — музика, театр, живопис, графіка, ліплення — його мета завжди одна і та ж: знайти в мозку людини негативні зони, що утворилися після пережитого стресу, розблокувати їх та замінити позитивними враженнями. Першу частину цієї непростої роботи виконують психологи, спілкуючись із бійцями, другу — митці, коли разом із солдатами починають творити.

— Чому малюємо саме ікони? — перепитує Тетяна Мялковська. — Тому що проблеми психіки і душі найчастіше є проблемами віри і серця. Розмовляючи з солдатами, я завжди ставлю їм питання руба: «Що вам врятувало життя?» 90 процентів відповідають: «Бог». 10 процентів кажуть: «Доля». Хоча все одно мають на увазі Бога, ангелів, святих. Просто у людей інша культура релігії, ідеологія, духовне світосприйняття. Але як би там не було, слово «доля» все одно наповнене для них духовним змістом. І саме він проявляється в творчості, як подяка за те, що залишилися живі і, в основному, не ушкоджені.

Крім того, малювання ікон — це й хороша духовна терапія, в процесі якої людина налаштовується на певний настрій виваженості, медитації, перебування в спокої через молитву (Тетяна обов’язково налаштовує бійців чинити її перед початком роботи). Такий підхід допомагає побути з самим собою і з Богом, відчути мир, спокій, врівноваженість, виховує релігійну і духовну культуру. Людина поступово звикає і пізніше має потребу помолитися, перехреститися, подякувати Богові, виявити свою любов до ближнього. А це в свою чергу допомагає краще виходити з депресії та станів підвищеної тривожності.

• 
  

  Якщо наукові методи поєднувати з духовним життям, тоді шанси на одужання значно збільшуються. Серце такої людини наповнюється радістю, любов’ю, а саме це є Божественні начала. Бо там, де є тривога, неспокій, сумнів, там віри або мало, або її взагалі немає. Але коли ти поступово наповнюєш свою душу світлом, тоді відповідно тінь і чорнота в ній пропадають, — переконує Тетяна Мялковська, і додає, що цей ефект уже відчули на собі 200 солдатів, які створили 1000 сакральних картин, а деякі досі продовжують займатися іконописом в обласному госпіталі інвалідів та в студії живопису «П’ятерня».

  
  

   

  
  

«ХЛОПЦІ ЙШЛИ ДО НАС ЯК НА СПОВІДЬ»

— Ще під час Майдану кожен задумався, чим може допомогти? — відповідає художниця на запитання, що стало поштовхом до волонтерства в середовищі людей мистецтва. — Чим ми, жінки, можемо бути корисні в такій важкій ситуації? Ну, вареників наліпимо, що ще? І тоді вирішили: оскільки ми — художники, давайте організуємо аукціон, продамо якісь картини, передамо гроші. Потім спалахнула війна, переживань стало ще більше. Треба було якось відволіктися самим та відволікти інших. І знову вирішили робити те, що вміємо — малювати. А далі почали приходити солдати. Вони йшли до нас як на сповідь. Для справжньої сповіді бійці ще не готові, бо ніколи цього не робили, до лікарів боялися звертатися («Ой, мене в дурку закриють»). А тут за малюванням, розслабленням вони виговорювалися. В якийсь момент я навіть відчула, що не зовсім готова слухати їхні щирі розповіді, не знала, що порадити. Тож почала вчитися, читати, спілкуватися з фахівцями, долучати їх до нашої команди. Так виник проект «АртПостріл»…

… Експозицію солдатських ікон у чернечій обителі відкрив екзарх Луцький УГКЦ Йосафат Говера. Перед тим він разом із настоятелем монастиря отцем Терентієм Цапчуком відслужили заупокійний молебень за полеглими на Майдані та в зоні АТО. Солдатів–іконописців привітали парафіяни храму, друзі, члени родин і вручили їм грошові винагороди — по 1000 гривень кожному. Ці кошти — частина того, що надала держава для підтримки проекту «АртПостріл». Інша частина пішла на придбання малярських матеріалів та закупівлю 12 робіт для Музею Волинської ікони. Це саме ті сакральні ікони, які відвідувачі мали змогу бачити протягом півроку у його виставкових залах. Тепер їх викупила держава для довічного збереження.

«У кожен із цих творів воїни вкладали свою душу, свій біль, свою пам’ять про загиблих побратимів, — йдеться про виставку на сайті Музею Волинської ікони. — За кожною картиною — людина і її правдива історія про цю війну. Ці сакральні картини зворушують до глибини душі, викликають особливі емоції: «Покрова», яка прикриває своїм плащем українські танки від ворожих снарядів; «Ніхто, крім нас», де Святий Ілля благословляє свою крилату піхоту — українських десантників; «Тайна вечеря», що зібрала за столом полеглих побратимів; «Страсті Христові», яким наслідує український солдат, називаючи Воскресінням — звільнення з полону, а Вознесінням — повернення додому. Вражають символічні композиції «Дякую Тобі, Боже, що зберіг солдата», «Ангели» (пам’яті полеглих в Іловайському котлі), «Ангел–охоронець».

Виставка у монастирі отців-василіян — дванадцята від початку проекту. Крім Волині сакральні картини солдатів вже побачили жителі і гості Києва, Острога, Брюсселя, Варшави, Радомишля. Мине ще два місяці і роботи українських героїв вирушать до Мюнхена на запрошення української громади греко–католицького храму в цьому місті.

— І ми також збираємося поїхати туди, щоб зустрітися з українцями в Німеччині, показати їм картини наших воїнів, — поділилася планами Тетяна Мялковська.

 

У хвилини смертельної небезпеки солдати отримали захист із неба, і тепер не втомлюються розповідати про нього у своїх картинах.