А з молоддю Ірина Констанкевич будує плани на 30 років уперед!

Більш як дві години Ірина Констанкевич говорила з людьми про їхні біди. Слухала, радила, підтримувала. Однак обіцяла тільки те, що справді могла виконати. Якщо ні – тактовно, але твердо відмовляла. Особливо коли прохання були егоїстичні і виходили за межі розумного («Дайте гроші на нову хату, бо я з чоловіком посварилася»)

 

Тамара ТРОФИМЧУК

 

ПЕРШИЙ РЕЗУЛЬТАТ:

«У підвал тепер ходимо у тапочках, хоч раніше мусили взувати чоботи»

В ідеалі всі народні депутати України мали б останній тиждень кожного місяця присвячувати роботі на своєму окрузі. Але на практиці таке буває дуже рідко. Члени парламенту давно перетворилися на таких собі недосяжних небожителів і майже не їздять у регіони. Окремих своїх «обранців» люди можуть не бачити роками. Але ті, хто поважає виборців, депутатськими обов’язками не нехтують. Зокрема, такого принципу дотримується член парламенту від 23-го виборчого округу Ірина Констанкевич, яка регулярно приїздить у Ківерцівський, Маневицький, Любешівський та Камінь-Каширський райони, щоб зустрітися з людьми, запитати про труднощі і по можливості допомогти їх вирішити.

Першим пунктом у програмі насиченого робочого дня депутата у Камені-Каширському були відвідини будинку №25 на вулиці Першого травня. Зазвичай вважається, що жити в квартирі багатоповерхівки краще, ніж у приватній хаті без вигод. Але мешканці цього будинку могли б із цим посперечатися. Як у більшості багатоквартирних споруд міста, води на верхніх поверхах вони не мають. Каналізаційні труби прогнили настільки, що стоки просочувалися крізь стіни. У підвалі постійно стояла вода. Водночас гроші за комунальні послуги люди сплачували повністю, наче все в їхніх помешканнях було гаразд.

У міській раді, за їхніми словами, чули або лаконічну відмову: «Грошей немає», або повчання: «А от якби ви жили в приватному будинку, хіба міська рада теж мала вам каналізацію міняти?»

Два роки поспіль намагалися вони вирішити проблему, але безуспішно. У міській раді, за їхніми словами, чули або лаконічну відмову: «Грошей немає», або повчання: «А от якби ви жили в приватному будинку, хіба міська рада теж мала вам каналізацію міняти?» Тим часом каналізація з кожним днем ставала все гіршою. Дійшло до того, що в багатьох квартирах люди обклали стояки цеглою, аби нечистоти не проникали в помешкання. Але й це не завжди допомагало.

Їх останньою надією стала новообраний народний депутат Ірина Констанкевич. Місцева жителька Вікторія Богач, людина енергійна і небайдужа до загальної справи, зібрала всі потрібні документи і звернулася до нардепа. На всезагальний подив, крига скресла. Минуло лише два місяці після втручання Ірини Констанкевич і гостра комунальна проблема вирішилася. «Сьогодні в наших квартирах є вода, сухо, чисто. У підвал ходимо в хатніх тапочках, хоч раніше мусили взувати гумові чоботи», — розповідали народному депутату щасливі люди, які гуртом вітали Ірину Констанкевич на своєму чистому, впорядкованому подвір’ї (на радощах усі навіть дружно вийшли на суботник).

Принцип роботи, за допомогою якого вирішилося наболіле питання будинку №25, називається співфінансування. Суть його полягає в тому, що кожна зацікавлена у вирішенні питання сторона мусить внести свою лепту, тобто певну суму грошей. У випадку з 5-поверхівкою на вулиці Першого травня йдеться про міську владу (50 тисяч гривень), самих жильців (40 тисяч) і фонд Ігоря Палиці «Тільки разом» (34 тисячі). Гуртом назбирали 124 тисячі, за які повністю поміняли системи водопостачання і каналізації в усіх під’їздах.

Мешканці будинку № 25 зустрічали нардепа, як дорогу гостю.

— Такі проекти у нас тільки започатковуються, — прокоментувала цей випадок Ірина Констанкевич. — Пересічні громадяни, на жаль, розчарувалися в усьому і не мають довіри до подібних ініціатив. Тому будинок на вулиці Першого травня — це, по суті, в Камені-Каширському один із перших прикладів того, як на платформі співфінансування можна реалізовувати потрібні проекти. Цим ми хотіли переконати людей, що коли є проблема і є лідер, який береться активізувати громадське середовище, можна знайти кошти і довести справу до кінця, не зважаючи на перешкоди та обмеження.

 

БЕРЕМОСЬ ЗА ПРОБЛЕМУ:

«Всі нас покинули, ніхто не допомагає»

Другим пунктом робочого графіка народного депутата у Камені-Каширському став особистий прийом громадян міста та району. Комусь може видатися, що в спілкуванні з людьми немає нічого складного, а насправді це — виснажлива робота, яка потребує постійної уваги і… швидкості. Знаючи про те, що кожна хвилина у неї на вагу золота, нардеп встигла зробити кілька справ ще при вході в приміщення громадської приймальні — відзвітувала перед воїнами-афганцями про те, що зробила для прискорення виплат, передбачених їм законом як учасникам бойових дій нарівні з бійцями АТО. Потім привітала делегацію школи села Хотешів, якій передала вкрай потрібний спортінвентар — фізкультурні мати та м’ячі. Тільки після цього зайшла в коридор, і ахнула…

Тут зібрався натовп, дивлячись на який, я навіть трохи злякалася. Чоловік п’ятдесят тіснилися один біля одного. «Аби прийняти всіх, доби не вистачить», – подумалося. Однак невдовзі стало зрозуміло, що половина камінь-каширців прийшли сюди заради одного питання — відбудови Свято-Іллінської церкви. Центральний храм міста торік спіткало велике лихо – ймовірно, через несправність електропроводки красива старовинна дерев’яна церква згоріла. Відновити таку споруду своїми силами парафіяни не в змозі. От і прийшли просити народного депутата про державну підтримку.

– Всі нас покинули, ніхто не допомагає, – плакала жінка. – Нікого не цікавить, що служба правилася на вулиці. Потім дали тимчасове місце в ПТУ. А далі? Для нас це такий біль, що не можна передати словами. Надіємося на вас.

– Я розмовляла з настоятелем храму і повідомила йому, що ми зібрали пакет документів, передали у комітет Міністерства культури, що займається питаннями релігії. Минулого тижня спілкувалася з фахівцем, яка веде справу вашого храму. Вона запевнила, що документи нарешті пройшли всі підготовчі етапи і зараз прийняті для роботи. Бо насправді з ними було дуже складно. У міністерстві їх кілька разів повертали: бракувало то одного, то іншого паперу. Але тепер усе гаразд. Наступного тижня буду в Києві і поцікавлюся, що планується робити далі для вирішення вашої проблеми.

Останньою надією жильців на вулиці Першого травня стала новообраний депутат Верховної Ради. Місцева жителька Вікторія Богач, людина енергійна і небайдужа до загальної справи, зібрала всі потрібні документи і звернулася до нардепа. На всезагальний подив, крига скресла за два місяці.

Чимало звернень громадян, які побували на прийомі, стосувалися допомоги на лікування. Було прикро і боляче слухати, як люди просять кошти, щоб поправити своє здоров’я. Прірва між вартістю лікування і тим, що може заплатити пересічний українець, постійно зростає. Держава вмила руки від проблем простих людей, наче її це не стосується. З цієї серії прикладів чиновницького цинізму — повернення коштів за лікування постраждалих від аварії на ЧАЕС. Жителі так званих чорнобильських районів, що входять до складу 23-го виборчого округу, формально мають право на відшкодування з державного бюджету витрат на лікування, а реально ніяких грошей людям давно не повертають. Ірина Констанкевич пообіцяла зайнятися проблемою, але попередила:

– Це буде тривала процедура в судах, до якої треба бути морально готовим.

 

ДИВИМОСЬ У МАЙБУТНЄ:

«Ваші роботи розіб’ють кригу чиновницьких сердець»

Останнім пунктом перебування в Камені-Каширському для Ірини Констанкевич став Дитячий будинок мистецтв. У ньому нардеп мала виконати приємну місію — вручити нагороди переможцям конкурсу «Розум і творчість дарую тобі, моє рідне місто». Таке змагання художніх робіт і літературних творів серед школярів народний депутат оголосила у вересні на святкуванні 820-річчя міста. Зробила це не випадково. Творчість дітей і молоді — рідна стихія Ірини Мирославівни. Філолог за фахом, викладач, проректор Східноєвропейського університету в минулому, вона і зараз не припиняє популяризувати рідне слово. Щомісяця закуповує художню літературу для сільських і районних бібліотек округу, бо ж книгозбірні практично не мають на це коштів.

«Я переконана, що дитячі роботи не повинні розпорошуватися. Вони мають висіти в різних кабінетах, у тому числі й чиновницьких, щоб зігрівати їх своїх теплом та розбивати кригу», – наголосила Ірина Констанкевич.

Спілкуючись перед початком нагородження переможців із працівниками Будинку мистецтв, нардеп повідомила, що за її клопотанням держава цьогоріч виділила на освіту

23-го округу 6 мільйонів 300 тисяч гривень. 2,5 мільйона з них спрямовані для школи в селі Осівці Камінь-Каширського району, решта коштів будуть використані на шкільний автобус, об’єкти освіти у Ківерцівському і дві школи в Маневицькому районах.

… Актова зала Дитячого будинку мистецтв сяяла від яскравого світла та дитячих усмішок. На святковій сцені біля білого рояля стояли мольберти з роботами переможців конкурсу – вже згадувана Свято-Іллінська церква, міський парк, інші куточки міста, поруч на столі – письмові роботи переможців.

– Ідея нашого конкурсу була в тому, щоб школярі продемонстрували своє бачення рідного міста через тридцять років. Але не можна мріяти про образ Каменя-Каширського у майбутньому, не спираючись на історію, минуле, духовність, які сформували його в попередні епохи. Тож хочу подякувати всім учасникам конкурсу, вчителям, які допомагали у підготовці робіт, які стали членами конкурсної комісії. Я переконана, що дитячі роботи не повинні розпорошуватися. Вони мають висіти в різних кабінетах, у тому числі й чиновницьких, щоб зігрівати їх своїх теплом та розбивати кригу, – наголосила Ірина Констанкевич і вручила грошові премії за перше, друге і третє місця (кожне місце розділили двоє переможців). Всі інші учасники конкурсу отримали у подарунок від депутата книги Василя Шкляра «Залишенець» із дарчим підписом Ірини Констанкевич та зробили спільне фото на згадку про чудову подію.

На головному фото: Учасники творчого конкурсу, що проходив під патронатом досвідченого філолога.