Дитячі майданчики у нас… для собак
Нещодавно прийшла з прогулянки з трирічною донечкою, м'яко кажучи, незадоволеною. Хотілося поглянути в очі власникам усіх собак, які вигулюють чотирилапих друзів на дитячих майданчиках, і сказати їм усе, що про них думаю
Любов ЧАПКО,
редактор відділу листів і зв’язків
з читачами газети «Волинь–нова»
«Тату, а я сьогодні влізла в какашку!» — весело звітувала дитина, а мені було зовсім не до сміху. Бо це не вперше. Доки відмивала «добро», зрозуміла, що вечірньої прогулянки, очевидно, вже не буде, оскільки взуття мокре.
Це дуже велике щастя, коли заходиш до хати, не принісши нічого на підошвах. І прикро констатувати, що мати собі чи дитині по дві пари взуття на кожен сезон при теперішніх цінах для нас — розкіш.
«Як зловлю вашого пса на гарячому — буде він бідний! Скільки маю прибирати наслідки його прогулянок під своїм гаражем? По–вашому, це — нормально?!» — лунає обурений чоловічий голос неподалік нашого будинку.
Нещодавно у новинах на одному з провідних телеканалів транслювали сюжет про те, що голова селищної ради на Рівненщині ініціює прибирання кінських кізяків на дорогах. Тобто коли їдеш гужовим транспортом, приміром, до райцентру, мусиш мати з собою відро, лопату чи совок і віника, аби прибирати за кіньми і не створювати незручностей для інших людей. А через кілька місяців, коли всі будуть поінформовані, тих, хто не виконує цього правила, штрафуватимуть. Згодом і за коровами планують організувати прибирання. «Чудове рішення», — подумалося після перегляду, адже насправді потрібно хоч якось іти до культурного і цивілізованого життя. Але коли ж доживемо до того, що господарі собак прибиратимуть за своїми улюбленцями? Коли їх почнуть штрафувати?
Для нас стало нормою, що котики ходять у пісочницю справляти нужду, собаки без намордників під «пильним» наглядом господарів на дитячих майданчиках риють ями, закопують кістки. І при цьому не можна нічого сказати, бо пса нацькують на того, хто обурюється і йому ж буде гірше.
Чи побачимо ми колись, як власники чотирилапих, вигулюючи своїх друзів, обминатимуть дитячі майданчики, бо усвідомлюватимуть, що тут бавляться МАЛЮКИ, для яких такі небезпечні хвороби, що переносять хвостаті? Чи прийде час, коли прибиратимуть за тваринами, як це прийнято у розвинених державах?
Донечка часто запитує, чи буде у нас собачка або котик, як у знайомих. Із сумом відповідаю, що, мабуть, ні. Хіба що в далекому майбутньому, коли матимемо свій будинок, адже у моєму розумінні собака — насамперед охоронець і помічник, а вже потім — друг. А коти — мисливці за гризунами, а не «шкодники», які закопують у пісочниці свої «сюрпризи». Їх у нашій квартирі точно не буде. Хай би як ми любили чотирилапих друзів…
Наразі тішить лише те, що зима трохи припорошила снігом. І саме це допомагає приходити додому у чистому взутті.
