Про бандуриста із Володимира вже говорить Америка (Плюс відеоінтерв’ю)
Був собі звичайний хлопець Валентин Лисенко, закоханий у бандуру з дитинства… Але мав мрію і довго працював, щоб вона здійснилася. Тепер він грає на світових сценах, виготовляє оригінальні інструменти, створює дивовижні мелодії для бандури і підносить концерти на вершини емоцій
Лариса ЗАНЮК
Валентин Лисенко зробив революцію у музичному світі, перетворивши класичну бандуру на електроінструмент. Це дало можливість виконувати не лише народні мелодії, а й техно-транс, співпрацювати з ді-джеями, виступати із сучасними артистами. Над ексклюзивною розробкою диво–бандури музикант трудився три роки. А всеукраїнську популярність здобув у 2009-му на телешоу «Україна має талант». Особливим виконанням на бандурі композиції легендарного Стінга «Shape of my heart» викликав фурор серед глядачів. Ніхто не міг збагнути, як так може звучати народний інструмент?
Успішною вважаю роботу моєї майстерні у рідному Володимирі-Волинському, де створюю оригінальні інструменти. Маю замовлення навіть з-за кордону: з Японії, США.
Руками, що так ніжно торкаються струн, він ще й виготовляє інструменти. Валентин повністю замінив деякі дерев’яні елементи, зробив бандуру легшою, декорував петриківським розписом, а свій улюблений концертний інструмент інкрустував камінням Сваровські. Про те, що шлях до здійснення мрії — цілеспрямованість, довів своєю працею.
— Валентине, 2016-й був для тебе дуже насиченим і багатим на звершення. Що зараховуєш до найбільших?
— Найбільшим досягненням вважаю те, що мені вдалося втілити свою мрію: зробив нову бандуру — з педаллю, з електронікою, на якій можна грати будь-яку сучасну музику. Завдяки цій розробці я став магістром музичного мистецтва і за підсумками свого проекту влітку виступав у Рівному з оркестром. У 2016-му вдалося записати сольний диск із дев’яти творів, 5 із них — мої власні, інші обробив для бандури. Успішною вважаю роботу моєї майстерні у рідному Володимирі-Волинському, де створюю оригінальні інструменти. Маю замовлення навіть з-за кордону: з Японії, США. Двом американським учням викладаю гру на бандурі, вони з українських родин, тому спілкуємося рідною мовою. Цього року вже двічі побував на гастролях у США, саме зараз готуюся до грандіозного різдвяного концерту в штаті Вашингтон. До слова, вечорами тут така краса, коли засвічується ілюмінація на будинках і все довкола стає святковим…
— Я таке бачила лише в американському фільмі «Сам удома», — намагаюся й собі уявити картинку, описану Валентином.
— Дуже гарно, а днями навіть випав сніг, — продовжує співрозмовник, і я ловлю легку ностальгію за Волинню у його голосі. — Якраз перед цією поїздкою повернувся з Європи. На запрошення українських спільнот виступав у Відні, Будапешті, грав на відкритті виставки української вишивки майстринь Концевських. На жаль, було обмаль часу, щоб на цих емоціях написати музику. Додам, що скрізь, де виступав, приймали однаково гарно. Не було, здається, жодного байдужого в залі — таке відчуваєш серцем. У штаті Вашингтон після концерту до мене підходили емігранти з Волині — сумують за батьківщиною.
— Ти шокуєш своєю грою, доводиш до найвищих емоцій...
— Бо в нас є чим дивувати, — запевняє музикант і за хвильку додає: — Загалом цей рік для мене дуже значимий і гарний.
А про те, що не вдалося, Валентин на хвильку задумався, але так і не згадав — то й слава Богу! А в новому році? У 2017-му планує вийти на європейську сцену і далі підкорювати світ. Бандурист із музичним прізвищем не втомлюється доводити, що Україна має чим усіх дивувати.
Розмова журналіста «Волині-нової» Олега Криштофа з Валентином Лисенком у студії нашої редакції:
