up-arrow
РЕЗОНАНС Архів рубрики

Старий Новий рік прийшов у волинську родину чорною бідою

title
У суботу в селі Мартинівка Луцького району у пожежній водоймі втопились рідні брати Станіслав Гордійчук і Андрій Шевчук

Катерина ЗУБЧУК

О 19.10 до чергової частини Луцького відділення поліції від диспетчера Державної служби надзвичайних ситуацій надійшло повідомлення про те, що в селі Мартинівка неподалік тваринницької ферми в ямі виявлено тіла двох підлітків – 10 та 14 років. На місце події виїхали слідчо–оперативна група Луцького відділення поліції, рятувальники та керівництво Луцького відділення поліції. Під час проведення огляду місця події встановлено, що діти тут прогулювались. Близько 18-ї години молодший хлопчик упав у частково заповнену водою яму. 14-річний брат кинувся на порятунок. Обоє загинули. Попереднім висновком судово-медичної експертизи встановлено, що смерть дітей наступила внаслідок утоплення. При поверхневому огляді трупів ознак насильницької смерті не виявлено. Триває розслідування, в ході якого буде з’ясовано всі обставини цього трагічного інциденту.

Станіслав Гордійчук.

Андрій Шевчук.


Ось таку офіційну інформацію надав вчора сектор комунікації поліції Волинської області. А за цими рядками – трагедія, яку важко передати словами. Вчора печаллю були оповиті і село Мартинівка, де жили Станіслав та Андрій, і Городище, де вони вчилися у місцевій школі, й Озеряни, де їх похоронили.

Храм в селі Озеряни не міг вмістити всіх, коли відспівували братів.

Відспівували покійників у храмі села Озеряни, який не міг вмістити всіх, хто прийшов попрощатися з дітьми, життя яких так рано обірвалось.

Відспівували покійників у храмі села Озеряни, який не міг вмістити всіх, хто прийшов попрощатися з дітьми, життя яких так рано обірвалось. Неподалік від домовин бачу двох юнаків, у руках яких портрети Станіслава та Андрія. Один із них – Сергій Денисюк, який навчався разом з Андрієм у 8-му класі, розповів:
– Того вечора, я, мій молодший брат Анатолій і Андрій зі Станіславом були разом на прогулянці. Вже збиралися додому, але Андрій сказав: «Давай підемо петарди стрільнемо». Молодших відправляли додому, але Стас не послухався і побіг за нами. Андрій його ще попередив: «Не йди, тут десь яма є». Стас відповів, що знає про яму. Він і провалився першим…
А далі було найпечальніше. Андрій сів на край пожежного «колодязя» і спустив ноги, щоб брат міг вчепитися. Однокласник Сергій Денисюк ще за руку його тримав, але рука вислизнула і він теж упав.
– Вже потім прибігли дорослі з ферми, – каже, пригадуючи страшні миті, Сергій. – Я сказав їм, що сталася біда, що треба шукати драбину і спускатися в яму. Але мужики мене просто прогнали звідти. Ми тоді пішли кликати людей на допомогу.
Згодом на місці події працювали рятувальники Державної пожежно–рятувальної частини № 2 міста Луцька та чергового відділення аварійно–рятувального загону спецпризначення. Вони і витягли мертві тіла Станіслава та Андрія.
На сільському кладовищі в Озерянах похоронили братів. Як наречені, з білими весільними квітками на грудях лежали вони у домовинах. А ті, хто проводжав їх в останню путь, скуштували короваю – святого хліба, який би мали колись розділити на їхньому весіллі.

Ось той злощасний пожежний «колодязь».

Учора на «колодязі» вже лежала важка металева саморобна кришка...


Повертаючись з Озерян через село Мартинівку, ми зупинилися біля ферми, де сталася трагедія. Чоловік, який назвався Анатолієм, нам і показав ту яму, де втопилися хлопці. Десь близько 7-ї години вечора, як він розповів, до нього додому прибігла завфермою і сказала, що діти потопились і треба воду відкачати з ями. За словами пана Анатолія, цей пожежний водозабір був облаштований ще тоді, як за Союзу будували ферму. Ясно, що колись він був закритий люком, який, певно, пішов на металобрухт.


Вчора на пожежному «колодязі» вже лежала важка металева саморобна кришка. На жаль, два юні життя не повернути. Тільки рукавиці і шарфик на снігу (може, Андрієві, який узявся рятувати брата) – як гіркий докір людській безпечності.

Рукавиці і шарфик на місці трагедії.

Фото Катерини ЗУБЧУК.

ІНШІ МАТЕРІАЛИ РУБРИКИ
То про нашого селянина влада остаточно забула чи трохи пам’ятає?
Земний шлях лучанина Олега Твердохліба (на фото) завершився у Світлий понеділок, коли світ повнився життєствердними словами «Христос Воскрес!» Така була Божа воля, бо чоловік цей мав світлу душу, мужнє серце, здатне до самопожертви
На виборах голови Апеляційного суду Волинської області він здобув одностайну підтримку колективу
Другий тиждень тут працюють вісім перевіряючих від Ігоря Райніна — очільника Адміністрації Президента. Ревізують, як обласна та районні органи виконавчої влади реалізовують доручення глави держави. Попри видимий спокій, місцеві чиновники добряче нервують, бо після подібних візитів зазвичай хтось з голів втрачає посаду. Тим паче, що Рівненщина стала першою, куди у цьому році поїхав головний контрольний департамент Адміністрації на чолі з Андрієм Девком
Петиція про позбавлення колишнього футболіста звання «Почесний громадянин міста Луцька» на сайті міської ради достроково набрала необхідну кількість голосів. Ініціатива виникла через те, що вихованець волинського спорту на два роки підписав контракт із санкт-петербурзьким «Зенітом», власником якого є російська компанія «Газпром», й виконуватиме обов’язки асистента Мірчі Луческу. Як ви вважаєте, чи треба позбавляти Анатолія Тимощука звання «Почесний громадянин міста Луцька»? І чи повинні ми тоді виставляти такі ж вимоги до непублічних українців, які працюють у Росії?
Працівники СБУ та рівненської поліції побували у службовому кабінеті та вдома у «свободівця» і головного лікаря Рівненського обласного центру екстреної меддопомоги Андрія Бортніка 
Восьмеро людей втратили життя на колії за останні 15 років у селі Рогачів, що за 10 кілометрів від Рівного та неподалік траси на Луцьк. Попри близькість до обласного центру, у селі досі немає твердого покриття
У минулому номері газета «Волинь-нова» повідомляла, що у Береську Рожищенського району на околиці села були виявлені і знешкоджені вибухонебезпечні предмети. Сьогодні — детальніше про те, як на узліссі хтось викопав з десяток чималих боєприпасів. Та ще й добряче постарався, викладаючи зі страхітливого залізяччя чудернацьку піраміду. Про те, що ці предмети могли вибухнути будь-якої миті, жартівник, вочевидь, не подумав
Вісім років тому наша газета вперше розповіла про рятувальника з Луцька Олега Твердохліба — донора з чималим стажем, який став «кровним родичем» для багатьох сотень недужих волинян. Згодом писали про те, як він, кадровий військовий, опинився у батальйоні «Айдар». Коли приїжджав зі Сходу підлікуватися після поранень, завжди заходив до редакції. Ніколи не говорив про себе, тільки про своїх хлопців
Вона присвячена річниці Чорнобильської трагедії і діє у Волинському регіональному музеї українського війська та військової техніки
line ПИТАННЯ ТИЖНЯ