up-arrow
КУЛЬТУРА Архів рубрики

«Просто будьте душі моїй навіть на відстані вірними…»

title
Минуло 9 скорботних днів, як відійшла у Вічність наша дорога сестричка, матуся, дружина, бабуся, тьотя, просто світла, щира, доброзичлива, порядна людина, талановита поетеса Світлана Костюк (Бусел) (30.11.1963 — 06.01.2017)

Дорога моя сестричко…
Дуже болісно, що ми вже в різних світах. Але я вірю, що ти мене чуєш і знаєш, якою дорогою ти є для мене, чоловіка, твоїх і моїх дітей, всієї родини.
Слово «була» я ніколи не зможу сказати. Бо ти завжди житимеш із нами — в наших серцях, у нашій пам’яті, у віршах, на згадку тобою подарованих. Кожен осінній листочок (ти про них любила писати) для мене буде твоїм новим віршем, який я зрозумію і відчую. Бо ти ж мені ріднесенька. Ти казала: «Не журися, сестричко, коли мене не стане. Може, той світ кращий, може, там нема такого болю, заздрощів, зла, воєн… Ніхто ж звідти не приходив, не розповідав…» Як тобі в іншому світі? Ти вже, певно, зустріла душу нашої матінки, яка тобі два роки тому у сні сумно дивилася вслід. Вона все знала, та не могла допомогти…
Передчасна смерть саме в розквіті літ, життєвих задумів, надій і сподівань зупинила твоє добре, ласкаве і неспокійне серце, сповнене великої Любові до всіх і всього. Ти любила життя, людей, тішилася своїми дітками, була закоханою і коханою дружиною. Дуже раділа появі на світ онучка Максимка. У тебе було ще стільки планів! Вірші приходили до тебе до останньої хвилини життя, але ти вже не хотіла їх занотовувати. Ти ще мріяла писати прозу. Сама хвора, а всіх підбадьорювала. Казала, що ми ще впізнаємо себе у твоїх прозових творах, життєвих історіях.
Стільки добрих людей прийшли і приїхали, щоб провести тебе в останню земну дорогу. А скільки сумували, але не могли з різних причин бути на похороні. Нестерпний біль і жаль проймав душу й серце кожного. Важко було словами передати ці почуття. Тому навкруги панувала така тиша, така скорбота. Світланочко, ти все це розуміла і саме так хотіла. Чиї слова ти хотіла почути — почула від отця Івана і хористів собору Святого Духа, шанувальника творчості — отця Віктора.

Ти казала: «Не журися, сестричко, коли мене не стане. Може, той світ кращий, може, там нема такого болю, заздрощів, зла, воєн… Ніхто ж звідти не приходив, не розповідав…»

Твоя свічечка, як і боротьба за життя, то яскраво горіла під синім небом, то майже згасала і знову спалахувала. До труни прилітала твоя душа-голубка, щоб востаннє попрощатися з нами.
Схиляємо голови і молимо Всевишнього, щоб Він у Царстві Небеснім подарував тобі спокій і радість.
Спочивай спокійно, люба наша, нехай лебединим пухом буде тобі земля. Ти завжди житимеш у наших серцях, у наших ділах, у нашій пам’яті. Ми намагатимемося бути такими сильними, як ти, і так жити, як ти писала:
«…Просто будьте душі моїй
навіть на відстані вірними,
пам’ятайте, та так… як нікому
іще не вдалось».
…Більше двох років усі боролися за Світланине життя, яке вона так любила і сама хапалася за кожну соломинку: лікувалася, писала, їздила на творчі поетичні зустрічі, перемагала в літературних конкурсах, щиро молилася… Весь цей час їй допомагали небайдужі, добрі, милосердні люди.
Я від усієї душі дякую родині, друзям, знайомим і незнайомим людям, письменникам, освітянам і працівникам бібліотечних установ, головам Маневицької райдержадміністрації, районної ради, начальникам управліннь освіти і культури, директору музею, районним депутатам, колективам обласної газети «Волинь-нова» і районної «Нова доба», Волинського і Нововолинського телебачення, видавництва «Букрек» (м. Чернівці), литовсько-українській фірмі «Екома», лікарям і медичним працівникам Луцька, Нововолинська, Києва, лікарю Нелі із Чикаго, громадам міста Нововолинська, села Будятичі, особисто Віталію Миколайовичу Бадзюню та його дружині, подругам-українкам за кордоном, усім шанувальникам Світланиної поезії за моральну і матеріальну підтримку.
Доземний уклін нашим землякам із Маневиччини, дорогим нашим куклівським учителям, директору школи, нашій рідні, які в цей скорботний час були з нами. Світланина душа-голубка щиро вдячна, адже ви привезли частиночку рідної маленької батьківщини, де ми черпали силу і натхнення. Саме тут ми завжди відчували підтримку і любов. Коли приїжджаємо в рідне село на мамину могилку, здається, не тільки люди, а кожна травинка, квіточка, деревце, пташина, стежинка тебе тут чекають, тобі радіють. Не так, як на чужині, де й маленький камінчик стає горою.
Просимо всіх, хто знав Світланочку Костюк (Бусел), згадати й пом’янути добрим словом і щирою молитвою.
З великим болем у серці
рідна сестра Галина, діти,
чоловік та вся родина. 

 

ІНШІ МАТЕРІАЛИ РУБРИКИ
Виступи «95 кварталу» користуються неабиякою популярністю серед глядачів. Не часто вдається побачити в одній програмі стільки несподіваних режисерських знахідок. До того ж у них є те, чого бракує іншим, — ​гумор із перцем, що викликає водночас і сміх, і сльози
25 квітня виповнилося б 80 років заслуженому працівнику культури, режисеру Борису Ревенку
«Дякую, це ви написали про мене!» Цю фразу молодий драматург і актриса Юлія Максименко чула від вдячних глядачів не раз. І звучала вона не де-небудь — у Києві, у столиці! Але була в акторки мрія: вийти на сцену в рідному місті, де живуть батьки, однокласники, вчителі… Подарувати їм часточку свого серця, розповісти, що болить, хвилює, не дає спати ночами, як би хотілося змінити цей світ… Тож свій тур Україною вирішила розпочати з Луцька, де народилася, навчалася в гімназії №4, державному музичному училищі на диригентсько-хоровому відділенні, а далі — поїхала підкорювати Київ
Теми для них майстер–початківець черпає з природи
Нещодавно народний аматорський гурт «Живиця» із Домашева Ківерцівського району представляв волинську пісню у столиці
У Музеї волинської ікони представлена сотня творчих робіт майстра–рекордсмена із Володимира–Волинського Анатолія Бойка
Галині Логощук із села Балашівка Березнівського району у спадок від мами дістався талант, а на додачу — родинний верстат 200–літньої давності
Надія Веремчук на відкритті фотовиставки «На старих фотографіях всі молоді...» Волинь і краяни на світлинах фотокореспондента газети «Волинь-нова» Миколи Зінчука»
У Прилуцькій загальноосвітній школі Ківерцівського району відбувся тематичний захід «Габріеля Запольська і Волинь» з нагоди 160–ї річниці від дня народження польської письменниці, драматурга, публіциста, актриси театру, коріння якої — у Підгайцях Луцького району. У Ківерцях (нині — Прилуцькому) її шляхетна родина мала маєток, де минули дитячі роки Габріелі
Вона присвячена річниці Чорнобильської трагедії і діє у Волинському регіональному музеї українського війська та військової техніки
line ПИТАННЯ ТИЖНЯ