«Ідіть, Порошенко розплачеться і зразу вам допоможе»
Шановна редакціє! Не знаю, чи зарадите моєму горю, але принаймні попередьте інших, щоб їх не спіткала така ж біда. Адже «Волинь» читають багато людей і навіть за межами нашої області. Особисто я дружу з нею вже 50 років
А справа ось у чому. В минулому я працювала в бухгалтерії СГПП «Рать», до складу якого входить Коршів. Перед тим, як захворіла, 18 років була секретарем і головою сільських рад у Ратневі, Коршеві. На заслуженому відпочинку з 2002 року. Пенсію одержувала через ПриватБанк. Доводилося брати позику у цій установі, бо перенесла п'ять операцій. Мала кредитку спочатку на 8 тисяч, потім банк запропонував збільшити суму до 10, оскільки я регулярно повертала гроші. З умовами користування карточками була ознайомлена. Кожна проведена операція підтверджувалась есемескою. До минулого року ніяких проблем не було.
Крім знятих із карточок коштів, на мене оформлено ще два кредити по 10 000 гривень кожен! Без мого підпису, паспорта, фотографії банк дав комусь 20 000 гривень!!!
Третього серпня 2016–го в магазині я придбала товар на 118 гривень. Та коли прийшла есемеска про це, помітила на карточці нестачу… у 5 000 гривень! Тієї ж миті зателефонувала в банк. Сказали приїжджати до Луцька. Ми з чоловіком поїхали. Як виявилось, грошей не було і на тій кредитці, яку раніше повністю погасила. Ми негайно звернулись у службу безпеки банку та райвідділ міліції. Карточки заблокували. Служба безпеки надала інформацію, що афера була зроблена в банкоматі міста Червонограда Львівської області на вулиці Степана Бандери, 20.
…Минуло два тижні. Отримуємо з банку повідомлення, що треба сплатити 700 гривень відсотків. Але ж коли шахраї «обчищали» мої рахунки, а це було ще 16-17 липня, мені ніяких есемесок не надходило! Я нічого не знала про те, що з кредитки знімалися гроші, бо не робила у цей період покупок і на залишок на рахунку не дивилася. Ніхто мені не дзвонив, не брав ніяких даних, з допомогою яких можна скористатися грішми на карточці.
Отож я одержала есемеску про 700 гривень і знову поїхала у банк. Там виявилось, що, крім знятих із карточок коштів, на мене оформлено ще два кредити по 10 000 гривень кожен! Без мого підпису, паспорта, фотографії банк дав комусь 20 000 гривень!!! Інформацію про цей факт теж долучено до справи. Чекаємо відповіді від правоохоронних органів, а тим часом банківські працівники мене тероризують.
23 січня цього року викликали до Луцька, погрожуючи забрати хату і майно. Після цього я сіла писати вам лист, бо нічого не можу довести, ніхто мене не слухає! Одне твердять: винувата. А самі не пояснюють, як без мого відома дали комусь кредити. Як я плакала, коли у відповідь на мої слова — «Раніше такого ніхто не зробив би» — пані з кабінету №207 каже: «А ви забудьте про колишні часи. В нас теперішні». Я кажу: «Дійду до Президента». То така відповідь: «Ідіть, він розплачеться, соплі пустить і вам зразу допоможе». Ось така сьогоднішня українська мораль.
Вибачте за турботу. Але відкрити душу більше нікому. Чесна людина сьогодні не має захисту. Будьте добрі, опишіть мій випадок у газеті, нехай читачі знають, які ситуації бувають і з яким банком не потрібно мати справу.
Ганна ЯНИЦЬКА,
пенсіонерка, інвалід ІІ групи.
с. Коршів
Луцького району.
