up-arrow
КУЛЬТУРА Архів рубрики

Людські душі, намальовані простим олівцем

title
Тамара Ковальчук із Колок Маневицького району пише неймовірно реалістичні графічні портрети

Людмила ВЛАСЮК

Її малюнками неможливо не захоплюватися, адже кожна робота, виконана лише за допомогою простого олівця, свідчить про неабияку майстерність художниці. У її доробку – портрети геніїв українського слова Лесі Українки й Тараса Шевченка, акторів Анджеліни Джолі, Айшварії Рай, Леоніда Бикова, Бурака Озчивіта, незламного дисидента Левка Лук’яненка. Та не лише зірки і політики, але й звичайні люди стають «героями» її олівця.

 – Найважливіше у портреті людини – очі, – каже мисткиня. – Тому особливо намагаюся передати їхню глибину, світло.

— Найважливіше у портреті людини – очі, – каже мисткиня. – Тому особливо намагаюся передати їхню глибину, світло. Якщо повертаєш портрет у різних ракурсах, а погляд все одно спрямований на вас – значить, робота виконана вдало.
Як розповіла Тамара Антонівна, образотворче мистецтво любить з дитинства. Учителі ще у першому класі помітили її талант і при будь-якій нагоді залучали до творчої роботи: малювала плакати до різноманітних свят, всілякі емблеми. Родом вона із Старосілля, її батьки все життя працювали в місцевому колгоспі: мама – 47 років дояркою, батько – шофером, допоки дозволяло здоров’я.
Після закінчення десятирічки Тамара Ковальчук вступила до ПТУ №2 у Луцьку, де здобула спеціальність плиточника-облицювальника-мозаїчника 4-го розряду, працювала у будівельних фірмах. Нині трудиться у колківському ЖКГ. З чоловіком Сергієм Івановичем виховали двох дітей: донечку Наталочку – студентку Колківського ВПУ, майбутнього кухара-кондитера, та сина Сергія, який із дружиною проживає у Клевані на Рівненщині.
Сімейні клопоти забирали багато часу, і жінка досить довго не наважувалася сісти за мольберт, виготовлений, до речі, власноруч. Доки не натрапила у соціальній мережі «Фейсбук» на портрети Петра Ткачука – молодого талановитого художника із Граддя. Ці роботи настільки її вразили, що вона вирішила спробувати і власні сили.
— Перші свої малюнки я понесла до місцевого художника, аби почути його критичні зауваження, – розповідає Тамара Ковальчук. – Він глянув на мої портрети і сказав: «Це те, що треба». Згодом мені випала можливість представляти наше містечко на виставці творчих робіт у Маневичах (зараз її портрети експонуються у районному краєзнавчому музеї).
Тамара Антонівна любить працювати наодинці, вечорами, коли в хаті панує тиша. Ось так на самоті з олівцем вона розмовляє штрихами, лініями до середини ночі. І від цього безмежно щаслива. На один портрет жінка витрачає не менше трьох годин. Отримує задоволення від кожної миттєвості художнього процесу. З радістю пише портрети на замовлення. І герої кіно, і звичайні українці у її роботах змальовані з дуже великою реалістичністю. Не маючи мистецької освіти, художниця передає загадковість та неповторність кожної людини. Нині серед її друзів у «Фейсбуці» більше 200 художників: з Єгипту, Америки, Китаю, Індії, Гондурасу, її роботами захоплювалися представники королівської родини з Англії.
— Портрети – це не єдине, що вміє моя дружина, – до розмови приєднується Сергій Іванович. – Вона і підмурувати може, і підштукатурити, і одяг пошити. Донька їхала на весілля, то до 3-ї години ночі кроїла їй плаття. На прохання селищного голови зробила реставрацію пам’ятника воїну-визволителю в Колках.
Цей список можна продовжувати безкінечно, бо руки цієї жінки не знають втоми. Якщо вона не за мольбертом, то чаклує на кухні або ж трудиться в полі. А наснагу їй дає сім’я – перші поціновувачі і перші критики її таланту.
У моєму серці вже п’ятнадцять літ живе одна мрія, – ділиться заповітним художниця. – Так хочеться поїхати в Ізраїль, на цю благословенну землю з каміння і вапняку, на якій сходить по 3–4 врожаї щороку. Мрію пройтися тими стежками, якими ходив Ісус Христос, і попросити у Всевишнього благословенної долі для моїх дітей.

Турецький актор Бурак Озчивіт.

Герой України Левко Лук’яненко.

ІНШІ МАТЕРІАЛИ РУБРИКИ
Виступи «95 кварталу» користуються неабиякою популярністю серед глядачів. Не часто вдається побачити в одній програмі стільки несподіваних режисерських знахідок. До того ж у них є те, чого бракує іншим, — ​гумор із перцем, що викликає водночас і сміх, і сльози
25 квітня виповнилося б 80 років заслуженому працівнику культури, режисеру Борису Ревенку
«Дякую, це ви написали про мене!» Цю фразу молодий драматург і актриса Юлія Максименко чула від вдячних глядачів не раз. І звучала вона не де-небудь — у Києві, у столиці! Але була в акторки мрія: вийти на сцену в рідному місті, де живуть батьки, однокласники, вчителі… Подарувати їм часточку свого серця, розповісти, що болить, хвилює, не дає спати ночами, як би хотілося змінити цей світ… Тож свій тур Україною вирішила розпочати з Луцька, де народилася, навчалася в гімназії №4, державному музичному училищі на диригентсько-хоровому відділенні, а далі — поїхала підкорювати Київ
Теми для них майстер–початківець черпає з природи
Нещодавно народний аматорський гурт «Живиця» із Домашева Ківерцівського району представляв волинську пісню у столиці
У Музеї волинської ікони представлена сотня творчих робіт майстра–рекордсмена із Володимира–Волинського Анатолія Бойка
Галині Логощук із села Балашівка Березнівського району у спадок від мами дістався талант, а на додачу — родинний верстат 200–літньої давності
Надія Веремчук на відкритті фотовиставки «На старих фотографіях всі молоді...» Волинь і краяни на світлинах фотокореспондента газети «Волинь-нова» Миколи Зінчука»
У Прилуцькій загальноосвітній школі Ківерцівського району відбувся тематичний захід «Габріеля Запольська і Волинь» з нагоди 160–ї річниці від дня народження польської письменниці, драматурга, публіциста, актриси театру, коріння якої — у Підгайцях Луцького району. У Ківерцях (нині — Прилуцькому) її шляхетна родина мала маєток, де минули дитячі роки Габріелі
Вона присвячена річниці Чорнобильської трагедії і діє у Волинському регіональному музеї українського війська та військової техніки
line ПИТАННЯ ТИЖНЯ