up-arrow

Українці завойовують Польщу

title
Під час візиту в Литву разом із волинськими фермерами спілкувалися з тамтешнім куратором і гідом нашої делегації Сігітою Сервініснайте не лише на теми агропромислового розвитку. Жінка розповіла, що рідко бачить сина, бо той працює в Англії. Для балтійської країни це ціла проблема — багато литовської молоді виїжджає на роботу в розвиненіші країни ЄС. Україна, звісно, не Литва. Проте й у нас є подібна тенденція

Сергій НАУМУК,
заступник головного редактора газети «Волинь-нова»


Чимало наших співвітчизників, насамперед молоді, також вибралося на заробітки в інші країни. Чиновники МЗС кажуть, що нині близько 5 мільйонів громадян легально перебувають за кордоном. Східноєвропейські країни давно зрозуміли, що українці у своїй масі не ледачі, а дуже працьовиті та відповідальні. Це сказав не українець, а керівник Союзу підприємців і роботодавців Польщі Цезар Казмерчак. Саме у цій країні найбільше наших заробітчан.
Тож навіть коли хотіли ускладнити правила щодо влаштування іноземців на роботу у Польщі (замість заяв роботодавців передбачалося, що необхідний дозвіл районного бюро праці), то це так просто не пройшло. Відкладення нововведень пояснили тим, що поправки до закону дуже кардинальні та складні, потрібний додатковий аналіз. Бо невдоволеними були не лише українські заробітчани, але й польські підприємці. Адже наших співвітчизників беруть на роботу не з доброго дива — чимало поляків майнули далі на захід, а вакансії залишилися і працювати комусь треба. Не одного заробітчанина роботодавці ласкаво просять приїхати ще.
Тим часом політики сусідньої країни кидають вогнем-блискавицею у бік України і звинувачують у різних «ізмах» (хоча іноді й самі тим грішать). Послухати польських популістів, то гірших людей, аніж українці немає. Хоча бізнесмени, особливо аграрного спрямування, зовсім іншого переконання. Бо грати на національних почуттях — це одне, а мати дешеву найману робочу силу — інше. Ні для кого не секрет, що українці зазвичай виконують найменш оплачувану роботу або за менші гроші, аніж поляки.
Тому досить кумедно виглядає: поки польські політики грозяться у бік України, цілі галузі бізнесу вже не уявляють життя без українських працівників. Це годі заперечити. І поки Качинський заявляє, що українці «перевершили німців у жорстокості проти поляків», українці дедалі більше завойовують Польщу. Не тільки визнаною працьовитістю, але й тим, що стали необхідними їхній економіці. Бо залежність роботодавця і найманого працівника взаємна, особливо, якщо немає альтернативи. n

Інші "Погляди" автора
ІНШІ МАТЕРІАЛИ РУБРИКИ
У «Фейсбуці» подивилася нещодавно відеоролик, героями якого були учасники експерименту — підлітки віком 11—12 років
2005 рік для мого невеличкого прибузького Млинища Іваничівського району став мало не історичним — у село прийшло блакитне паливо. Скільки-то було радості!
«Перше квітня – брехня всесвітня!» – влучний вираз, відомий чи не кожному ще з дитинства. Цього дня згадую свою першу справді велику брехню. До того ж, зовсім не «першоквітневу» та ще й «міжнародного масштабу»
Стихійні звалища побутових відходів у лісах і лісосмугах, прилеглих до населених пунктів, на полях, берегах річок стали вже звичними
Коли кілька років тому довелося лікуватись в одному з медичних закладів Львова, то спеціально зробив кілька фото цієї установи, бо подумав, що мені не повірять «на слово», коли просто перекажу те, що бачив. Якщо коротко, то ремонт у цій будівлі не робився з часів Австрії, коли її побудували, або десь зі сталінських чи хрущовських. Трухляві віконні рами, які тримались на «чесному слові», побита плитка, яка давно відлетіла і просто валялася на підлозі, доповнювались абсолютно чорними від цвілі стінами в туалеті і не тільки
Невеличке містечко поблизу Рівного, в якому я досі ніколи не бувала, завжди асоціювалось у мене із дизель-поїздом сполученням Ковель — Здолбунів і початком мого студентства. Тоді, у середині 90-х, у той «здолбунівський» дизель ще треба було мати щастя влізти. Єдиний надійний транспорт, який підвозив студентів обох областей, а також дачників, пенсіонерів, торгашів, їхні картаті торби й знаряддя праці, замотані в газети, та набиті порожніми слоїками студентські валізки. Все це створювало таку «масовку» у вагонах, що навіть у тамбурі стояти було непереливки. Час від часу чергова «Вєрка Сердючка» намагалася зловити зайця без квитка чи роззяву без студентського і грізно наголошувала, щоб відійшли від стоп-крана. Після того «здолбунівського» обов'язково у когось зникав із сумки гаманець, а валізка зі слоїками була прорізана чимось гострим. Я виходила на своїй станції, наче з душової кабіни, а дизель прямував собі далі, до кінцевої
Про нелегальний видобуток янтарю писано–переписано. Якщо вірити офіційним джерелам, то масштаби лиха нібито зменшилися. Хоча насправді безлад продовжується й далі. Про це свідчать хоча б регулярні повідомлення про затримання чергової партії сонячного каменю то прикордонниками, то поліцією, то СБУ. Всі по черзі ловлять копачів, перевізників та обробників, але від того нічого принципово не змінюється, Чому — зрозуміло. Владна верхівка просто не хоче навести лад. Бурштинові гроші теж не пахнуть
Сконцентрувати погляд на чотирьох крапках у центрі чорно-білої клякси з абсолютно несиметричними межами, а потім підвести погляд на стіну і, часто покліпуючи, побачити справжнє диво — рекомендують користувачі соціальних мереж. І як би незвично не виглядало — чи то якийсь «правильний» масажер для очей, чи мотиватор для підсилення віри у щось надзвичайне спрацьовує – звівши погляд, дійсно бачиш неймовірне – образ Христа Спасителя
Рівно два тижні залишається до дати, якої чекають тисячі людей із серцево-судинними захворюваннями, цукровим діабетом ІІ типу, бронхіальною астмою. Але бігти до аптек їм у День сміху чиновники не радять. Дай Бог, щоб обіцяна програма реімбурсації (відшкодування вартості препаратів) реально запрацювала хоча б із травня
Біля могили спочилого митрополита досі читають цілодобово Псалтир, а в храмі села Галина Воля щодня служать панахиду
line ПИТАННЯ ТИЖНЯ