up-arrow

Українці завойовують Польщу

title
Під час візиту в Литву разом із волинськими фермерами спілкувалися з тамтешнім куратором і гідом нашої делегації Сігітою Сервініснайте не лише на теми агропромислового розвитку. Жінка розповіла, що рідко бачить сина, бо той працює в Англії. Для балтійської країни це ціла проблема — багато литовської молоді виїжджає на роботу в розвиненіші країни ЄС. Україна, звісно, не Литва. Проте й у нас є подібна тенденція

Сергій НАУМУК,
заступник головного редактора газети «Волинь-нова»


Чимало наших співвітчизників, насамперед молоді, також вибралося на заробітки в інші країни. Чиновники МЗС кажуть, що нині близько 5 мільйонів громадян легально перебувають за кордоном. Східноєвропейські країни давно зрозуміли, що українці у своїй масі не ледачі, а дуже працьовиті та відповідальні. Це сказав не українець, а керівник Союзу підприємців і роботодавців Польщі Цезар Казмерчак. Саме у цій країні найбільше наших заробітчан.
Тож навіть коли хотіли ускладнити правила щодо влаштування іноземців на роботу у Польщі (замість заяв роботодавців передбачалося, що необхідний дозвіл районного бюро праці), то це так просто не пройшло. Відкладення нововведень пояснили тим, що поправки до закону дуже кардинальні та складні, потрібний додатковий аналіз. Бо невдоволеними були не лише українські заробітчани, але й польські підприємці. Адже наших співвітчизників беруть на роботу не з доброго дива — чимало поляків майнули далі на захід, а вакансії залишилися і працювати комусь треба. Не одного заробітчанина роботодавці ласкаво просять приїхати ще.
Тим часом політики сусідньої країни кидають вогнем-блискавицею у бік України і звинувачують у різних «ізмах» (хоча іноді й самі тим грішать). Послухати польських популістів, то гірших людей, аніж українці немає. Хоча бізнесмени, особливо аграрного спрямування, зовсім іншого переконання. Бо грати на національних почуттях — це одне, а мати дешеву найману робочу силу — інше. Ні для кого не секрет, що українці зазвичай виконують найменш оплачувану роботу або за менші гроші, аніж поляки.
Тому досить кумедно виглядає: поки польські політики грозяться у бік України, цілі галузі бізнесу вже не уявляють життя без українських працівників. Це годі заперечити. І поки Качинський заявляє, що українці «перевершили німців у жорстокості проти поляків», українці дедалі більше завойовують Польщу. Не тільки визнаною працьовитістю, але й тим, що стали необхідними їхній економіці. Бо залежність роботодавця і найманого працівника взаємна, особливо, якщо немає альтернативи. n

Інші "Погляди" автора
ІНШІ МАТЕРІАЛИ РУБРИКИ
Хлопчик років десяти в гумових чобітках ішов сільською дорогою. Мабуть, зі школи. Зупинився біля великої калюжі з розталого снігу, що так і манила зміряти глибину. Я вловила його настрій (в дитинстві теж міряла калюжі) і міркувала — що ж робитиме? Став озиратися, а тоді із задоволеним виглядом, що ніхто його не бачить, ступив у воду майже до верху чобіт, находився вволю і вийшов лише, як калюжа почала міліти. Полегшено зітхаю і, наче змовившись із хлопчаком у його авантюрі, всміхаюся йому з авта. Мама б побачила — точно б насварила, як і я своїх
Спочатку ми — наївні дилетанти — розкрутили розетки, розібрали плафони, простукали чавунні батареї, але, ясна річ, у кімнаті № 313 шостого гуртожитку, що й нині стоїть на вулиці Ломоносова в Києві, нічого не знайшли, крім чималої колонії тарганів за шафою. КДБ працював набагато професійніше й слідів не залишав
Телевізійники «країни, яка будує комунізм», любили показувати бійки у парламентах країн «загниваючого капіталізму». Мовляв, цирк та й годі. Тепер маємо власний
Навіть на Волині, де споконвічно бузьки не лінувались носити дітей, тепер у церквах частіше відспівують померлих, аніж хрестять новонароджених. Чисельність населення в Україні скорочується, і живемо ми на 10 років менше, ніж у країнах Європейського Союзу. Звинувачуємо (і справедливо) державу, владу, медицину... Кого завгодно, тільки не себе
В Україні вперше виплатили підвищену мінімальну зарплату у 3200 гривень. За словами Президента, її отримали 4 мільйони чоловік. Торік у грудні ці люди мали 1600, тож крок нібито гуманний. Однак дуже б хотілося, щоб, підвищуючи зарплати, хтось стежив і за цінами. На жаль, у нас такої служби немає. В країні ринкової економіки хто скільки хоче, стільки на ціннику й напише. А чому й ні? Споживач заплатить за все
Зайшла нещодавно у справах до знайомих, а їхня десятилітня донечка саме ялинку розбирала. Раптом шпичаста верхівка, родом, мабуть, із радянських часів, упала й розбилася. Дитина розгублено завмерла над блискучими друзками, а мама, незважаючи на присутність чужої людини, вибухнула таким «праведним гнівом» — хоч вуха затули. І дурепа, і криворука, і взагалі нічого не вміє і ні до чого не здатна… Дівчинка гірко заплакала й вибігла в іншу кімнату
Події в Авдіївці, що тривають протягом останнього тижня, знову сколихнули суспільство: вмикаємо телевізор і цикаємо на дітей, аби не заважали послухати звіт із найгарячішої точки на Сході, активізуємося навколо збору допомоги для військовослужбовців та цивільних, перед роботою поспішаємо занести речі в пункти прийому гуманітарної допомоги для мешканців фронтової зони. І невпинно молимося — за мир і здоров’я наших захисників
У жовтні 1978 року в моє рідне прибузьке село Млинище Іваничівського району пустили рейсовий автобус. Тоді я навчалася у школі, але добре пам'ятаю: щастю моїх земляків не було меж. Адже чимало жителів села добиралися на роботу до Нововолинська хто велосипедом, хто пішки. Тож новий транспорт слугував нам, учням, за «шкільний» автобус, яким їхали за три кілометри в сусідній Поромів. І хоч зранку та й післяобідньої пори в «пазік» набивалося пасажирів, як у банці оселедців, 5 чи 15 копійок до міста платили із задоволенням
На Волині затримано організовану злочинну групу, яка вчинила розбійний напад на страхового агента
line ПИТАННЯ ТИЖНЯ