up-arrow
ЛЮБИТЬ! НЕ ЛЮБИТЬ Архів рубрики

«Хотіла стримати коханого від війни синами. А він сказав — ​воюватиму заради них»

title
Світлиця Яни і Олега Музичуків у селищі Мар’янівка затишна і весела. Не встигнуть рипнути знадвору двері, як до порога стрічати гостей біжать наввипередки двоє хлопченят. Гарнесенькі, наче промінці, ці дітки схожі відразу на маму і на тата. П’ятилітньому Давидкові його чудесне ім’я вибирала ненька. Другого синочка, якому вже чотири рочки, Матвійком назвав тато, а ось донечку-зіроньку щасливі батьки обоє нарекли прегарним йменням Софія. Дівчинка з’явилася на світ лише чотири місяці тому, а про те, що кохана дружина вагітна третьою дитинкою, тридцятирічний Олег Музичук дізнався в Луганську

Леся ВЛАШИНЕЦЬ

— Недарма ж я приїжджав з війни у короткотермінову відпустку, — жартує мій співрозмовник, обіймаючи люблячим поглядом своє щасливе сімейство.
Розмову починаю з романтичного, що було у їхньому з Яною житті. Вони разом навчалися у школі, але старший на шість років парубок запримітив дівчину у … дитячому садочку. Туди вона приводила свою сестричку, він — дитину старшого брата Анатолія, а жили, як з’ясувалося, на сусідніх вулицях.

Жахливе слово «війна» ми були змушені пояснити синам. Вони, хоч і дуже маленькі, але запам’ятали відразу, що тато йде захищати їх і Україну.

— Почекав, доки мала закінчить школу, і одружився. А чого ж було довго думати, якщо вибрав собі найвродливішу, найспокійнішу і найніжнішу дівчину, — після цих слів, сказаних Олегом просто і щиро, зраділа за його дружину — найщасливіша вона жінка у світі!

Війна на українському Донбасі у долі і цієї сім’ї залишить свій спогад.
— Повістку з військкомату Олегові принесли 29 січня 2015 року. Я взяла її, знаючи наперед, що він не переступить через свою гідність і піде в те пекло. Втішалася думкою, що стримати чоловіка зможуть лише малолітні діти, але у відповідь почула, що воюватиме заради них. Що ще мала сказати?
Тоді жахливе слово «війна» ми були змушені пояснити синам. Вони, хоч і дуже маленькі, але запам’ятали відразу, що тато йде захищати їх і Україну. Давидко просився, щоб я взяла його на полігони у Яворів, а потім — у Мукачеве. Умовляла чекати найріднішого вдома, ридаючи серцем, — Яна зболено переповіла про пережите вже тисячами матерів, дружин, сестер… Після такого чекання навіть у найщасливіших жіночих усмішках тепер завжди зорітиме смуток.
Ще сподівалася, що від мобілізації вбереже хворе чоловікове серце, але зі всіх кабінетів він виходив із вердиктом про те, що здоровий і придатний для несення військової служби.
…Обціловуючи татуся перед від’їздом, сини не розуміли, що на війні він буде довгий рік і три місяці.
Це жахливо, але там теж є порівняння. Якщо на вогняному кордоні у Луганську ще можна було підняти голову, то в Донецьку, куди потрапив через півроку після луганського полум’яного шквалу, обстріли ворога не давали виглянути з окопів. В одному з них застудився, чи то відбиваючи нічну, чи стрічаючи ранкову стрілянину. У госпіталі лікарі діагностували застуду, а від нестерпної різанини у боці приписали … знеболювальну «Ношпу». І «вилікуваний» вогнеметник 128-ї гірсько-піхотної бригади повернувся на передову, щоб уже розвозити солдатам боєприпаси, копати бліндажі й дивитися в очі смерті. Бачитися з нею доводилося часто. Так на очах ворожий снайпер відібрав життя у чоловіка, який екскаватором рив окопи.
Олег відповідав на мої запитання дуже скупо, із блиском ненависті до війни в очах і з любов’ю до найрідніших людей, якими тепер називає ще й воєнних друзів. Довелося йому бути там, куди вдається доїхати далеко не всім волонтерам, їсти під землею нічим не засмачені «державні» каші… Кому — війна, а кому — мати рідна? У холодних окопах українських солдатів гірше куль ранить усвідомлення того, що тепер будуються не лише депутати, а й генерали, та думається їм найперше про свої сім’ї і родини.
…Натомість хата, в якій мешкає демобілізований воїн АТО, явно тіснувата як для подружжя з трьома дітьми. Живуть поки що у двох кімнатках батьківського будинку. В інших потрібен ремонт. Не нарікають, бо мають підсобне господарство. Олег виробляє документи, щоб їхати на заробітки за кордон. Знайти роботу із зарплатою, на яку можна було б утримувати дружину і трьох дітей, у селищі чи в райцентрі майже неможливо. Але Олег тим не переймається, бо батьки змалку навчили всього, що повинен робити в хазяйстві господар. Мама Марія Йосипівна з юності працювала на плодоконсервному заводі, тато Анатолій Володимирович — зварювальником на Горохівській цукроварні, аж доки з цих обох колись потужних підприємств користі для району не залишилося фактично ніякої.
— А діточкам потрібно радіти, — міркує мій співрозмовник-герой. Батько, який своїх синів виростить справжніми чоловіками!

ІНШІ МАТЕРІАЛИ РУБРИКИ
У лютому 1942 року українську письменницю-патріотку Олену Телігу розстріляли в Бабиному Яру разом із чоловіком Михайлом
Андрія знову всю ніч мучили кошмари. Це були не просто жахіття, навіяні бурхливою фантазією чи переглянутим напередодні фільмом. Це були пережиті відчуття переслідування смерті, яка щодень, щогодини витала в повітрі, обіймаючи своїми кістлявими руками найближчих друзів, забираючи їх із цього життя. А їм було лише по 19—20 літ
А було це, як розповіли при зустрічі Галина й Олександр Кащеї із села Четвертня Маневицького району, у 1966-му, на Покрову. Через декілька місяців, 19 лютого наступного року, вони побралися. Тож завтра рідні привітають їх із золотим ювілеєм
Здається, що може бути легшим, ніж знайти свою половинку за допомогою газетних оголошень — купуєш потрібний номер обраного видання, ознайомлюєшся і надсилаєш листа чи телефонуєш. Хочеться, щоби Бог послав рідного, близького чоловіка, який тебе зрозуміє. Тим часом зустрічаєш мужчину — і аж жах бере від думки: ну як залишитися з таким на самоті? Про яке взаєморозуміння може бути мова, коли людина ледве встигла познайомитися, а вже питає: «Чого ти запізнилась?», «Де ти була?»
У цьому не було б нічого дивного, якби не така обставина: йдеться про учасника АТО із села Раків Ліс Камінь-Каширського району Анатолія Устимюка, який влітку 2014 року був важко поранений в бою під Слов’янськом. І якби не успішна операція, проведена у Парижі, то невідомо, чи став би він на ноги
Співробітники сайту знайомств Badoo провели з цього приводу дослідження
Олексій закохався в Ларису ще старшокласником. Дарував квіти, запрошував у кіно. І квіти, і запрошення приймалися неохоче – і невдовзі уся школа знала, що до дівчини на вихідні приїздить красень Максим (у цьому ж селі жила його бабуся). Олексій виглядав хирляком на тлі атлетичного хлопця, тому Максимові дісталася взаємність дівчини, а Олексію – ревнощі
На Волині затримано організовану злочинну групу, яка вчинила розбійний напад на страхового агента
line ПИТАННЯ ТИЖНЯ