up-arrow
КВІТКОВА ПІДКОВА Архів рубрики

Гіпеаструм: мрія цілком здійсненна

title
Відвести погляд від його цвітіння просто неможливо, він одразу ж стає мрією кожного квітникаря. Але з’являється засторога: мабуть, виростити таку красу нелегко, бо ж чомусь так виходить: як красиве, то й примхливе. Але мій досвід підказує, що це не про гіпеаструми

Галина УШАКОВА

Батьківщина гіпеаструма — Середня і Південна Америка. Це — цибульковий багаторічник сімейства амарилісових із широколінійним листям і високими, до 60 сантиметрів, квітконосами. Квіти гіпеаструма схожі на лілії і можуть позмагатися з цими садовими красунями у розмаїтті сортів і кольорів.
Рослина не дуже вибаглива до способу вирощування. Грунт звичайний — парникова земля, пісок, трохи перегною. Полив — щоб земля не пересихала. Найважливіше — забезпечити рослині період спокою. А це час із вересня по грудень. У цей період я ставлю горщики на прохолодне вікно. Коли в грудні з’являються квітконоси, поливаю протягом кількох днів теплою водою +25, а коли стрілки досягнуть 15 сантиметрів — рожевим розчином марганцю. І ще одна особливість — цибулину при посадці заглиблюю в землю до половини або на третину висоти. Весною, коли мине загроза зворотних заморозків, цибулини висаджую на грядку на ціле літо, і вони себе дуже добре почувають. Минулого року восени, щоправда, затрималася із пересадкою в горщик, а тут — приморозок! Довелося накрити рослини старою курткою, вони не примерзли і посеред зими порадували ось цими яскравими квітами.
Після закінчення цвітіння, коли квітконоси засохнуть, листя обрізувати не варто, бо поживні речовини з них переходять у цибулину, що в майбутньому забезпечуватиме пишне квітування. До речі, щоб воно тривало довше, після зацвітання гіпеаструм добре перенести у прохолоднішу кімнату.
с. Затурці Локачинського району. 

ІНШІ МАТЕРІАЛИ РУБРИКИ
Зелений килимок із лісових квітів навколо криниці, загадкові синьоокі іриси вздовж паркану, гордовиті горобинові деревця із зовнішнього боку огородженого обійстя — то наче вступні акорди незрівнянного садово-квітникового ансамблю біля домівки жителів містечка Любомль привітного подружжя – Валентини та Михайла Горлових
«Перед Проводами висадила на могилах рідних ці квіти, їх у народі ще називають братиками, а решту розсади, нею поділилася знайома, тикнула на клумбі біля хати. Побачивши це, сусідка аж руками сплеснула: «Навіщо ти це зробила?! То ж цвинтарні квіти, у них недобра, мертва енергетика. Садити їх біля дому — погана прикмета, вони накликають нещастя!»
Якось кум привіз із лісу кілька кущиків конвалій. Посадила їх у куточку квітника в напівзатінку під кущем жасмину. А вже наступної весни милувалася тендітними запашними дзвониками. Адже нагода побачити їх у лісі трапляється нечасто
Відколи Оксана Погребна, давня героїня й дописувачка «Квіткової підкови», розповіла, що познайомилася з жінкою, яка вирощує цю рідкісну у нас «троянду без колючок», я втратила спокій. При моєму таки чималенькому досвіді зазирати в чужі квітники й бувати на квіткових виставках я ніколи не бачила, як росте еустома. Дві спроби завести її у своєму городі закінчилися повним фіаско. Втішала себе тим, що ці квіти дуже складні у вирощуванні, про це твердили всі доступні інформаційні джерела
Той, хто весняної пори бував у цьому райцентрі біля автостанції, не міг не помітити обійстя із садом, де рясно-рясно квітують підсніжники. Така собі горохівська «долина галантусів». Трапляються між ними й білоцвітники. Милувалася нею і в минулі весни, та лише цьогоріч трапилася нагода запитати у господаря Антона Дорощука, він саме обрізував яблуньку в саду, як вона тут з’явилася
А таки дав нам Бог цьогоріч справжню зиму! Тим жаданіша й миліша серцю весна. Чим? А це вже в кожного — ​своє. Принаймні радіємо першій весняній квіточці так, ніби це сталося вперше в житті. І потроху занурюємося в сезонні турботи. Вони теж у кожного різні
Із Галиною Максимівною Боратинець із села Колодяжне Ковельського району ми познайомилися завдяки її дзвінку до редакції. Жінка — давня читачка «Квіткової підкови». У січневому випуску її зацікавило коротке інтерв’ю із Надією Сердюк з Іваничів. Героїня нашої сторінки за 2014 рік розповідала, що їй вдалося «приручити» орхідеї, має їх зараз понад чотири десятки, цвітуть на всіх вікнах. А для Галини Максимівни ці примхливі квіти цікаві не стільки коли цвітуть, а коли… відцвітають. Чому? Довідаєтеся, дочитавши ці рядки…
– Днями в одному із супермаркетів, які торгують і вазонами, побачила кілька горщиків із азаліями. Вигляд у них був не дуже привабливий, хоч квіти ці недешеві. Почула, що їх будуть переоцінювати. Чи варто купувати такі рослини? Чи можна їх врятувати і дочекатися цвітіння, адже воно таке гарне! Із дзвінка до редакції.
Таку інформацію оприлюднив секретар міської ради, виконувпач обов’язків міського голови Ігор Поліщук
line ПИТАННЯ ТИЖНЯ