up-arrow
КВІТКОВА ПІДКОВА Архів рубрики

Кажуть: світ — це велика арена…

title
Олена ХАРИТОНЮК Колючками троянд — по венах… Колючками образ — по серцю. Кажуть: світ — це велика арена. Мов факіри, йдемо по скельцях…

 

Кажуть: спогади, ніби грати,
Що дощі йдуть тоді, як косять…
Що дароване треба брати…
Пес бездомний притулку просить.

Сходить сонце в вінку терновім,
Квітам сльози блакитні сушить.
І цілющим бальзамом любові
Бог лікує нам хворі душі. 

ІНШІ МАТЕРІАЛИ РУБРИКИ
Зелений килимок із лісових квітів навколо криниці, загадкові синьоокі іриси вздовж паркану, гордовиті горобинові деревця із зовнішнього боку огородженого обійстя — то наче вступні акорди незрівнянного садово-квітникового ансамблю біля домівки жителів містечка Любомль привітного подружжя – Валентини та Михайла Горлових
«Перед Проводами висадила на могилах рідних ці квіти, їх у народі ще називають братиками, а решту розсади, нею поділилася знайома, тикнула на клумбі біля хати. Побачивши це, сусідка аж руками сплеснула: «Навіщо ти це зробила?! То ж цвинтарні квіти, у них недобра, мертва енергетика. Садити їх біля дому — погана прикмета, вони накликають нещастя!»
Якось кум привіз із лісу кілька кущиків конвалій. Посадила їх у куточку квітника в напівзатінку під кущем жасмину. А вже наступної весни милувалася тендітними запашними дзвониками. Адже нагода побачити їх у лісі трапляється нечасто
Відколи Оксана Погребна, давня героїня й дописувачка «Квіткової підкови», розповіла, що познайомилася з жінкою, яка вирощує цю рідкісну у нас «троянду без колючок», я втратила спокій. При моєму таки чималенькому досвіді зазирати в чужі квітники й бувати на квіткових виставках я ніколи не бачила, як росте еустома. Дві спроби завести її у своєму городі закінчилися повним фіаско. Втішала себе тим, що ці квіти дуже складні у вирощуванні, про це твердили всі доступні інформаційні джерела
Той, хто весняної пори бував у цьому райцентрі біля автостанції, не міг не помітити обійстя із садом, де рясно-рясно квітують підсніжники. Така собі горохівська «долина галантусів». Трапляються між ними й білоцвітники. Милувалася нею і в минулі весни, та лише цьогоріч трапилася нагода запитати у господаря Антона Дорощука, він саме обрізував яблуньку в саду, як вона тут з’явилася
А таки дав нам Бог цьогоріч справжню зиму! Тим жаданіша й миліша серцю весна. Чим? А це вже в кожного — ​своє. Принаймні радіємо першій весняній квіточці так, ніби це сталося вперше в житті. І потроху занурюємося в сезонні турботи. Вони теж у кожного різні
Із Галиною Максимівною Боратинець із села Колодяжне Ковельського району ми познайомилися завдяки її дзвінку до редакції. Жінка — давня читачка «Квіткової підкови». У січневому випуску її зацікавило коротке інтерв’ю із Надією Сердюк з Іваничів. Героїня нашої сторінки за 2014 рік розповідала, що їй вдалося «приручити» орхідеї, має їх зараз понад чотири десятки, цвітуть на всіх вікнах. А для Галини Максимівни ці примхливі квіти цікаві не стільки коли цвітуть, а коли… відцвітають. Чому? Довідаєтеся, дочитавши ці рядки…
– Днями в одному із супермаркетів, які торгують і вазонами, побачила кілька горщиків із азаліями. Вигляд у них був не дуже привабливий, хоч квіти ці недешеві. Почула, що їх будуть переоцінювати. Чи варто купувати такі рослини? Чи можна їх врятувати і дочекатися цвітіння, адже воно таке гарне! Із дзвінка до редакції.
Таку інформацію оприлюднив секретар міської ради, виконувпач обов’язків міського голови Ігор Поліщук
line ПИТАННЯ ТИЖНЯ