up-arrow
КВІТКОВА ПІДКОВА Архів рубрики

Невже оця краса така примхлива?

title
– Днями в одному із супермаркетів, які торгують і вазонами, побачила кілька горщиків із азаліями. Вигляд у них був не дуже привабливий, хоч квіти ці недешеві. Почула, що їх будуть переоцінювати. Чи варто купувати такі рослини? Чи можна їх врятувати і дочекатися цвітіння, адже воно таке гарне! Із дзвінка до редакції.

Василина САДОВА

Можна припустити, що азалії у неспеціалізованому для продажу квітів магазині мають у цю пору не найкращий вигляд через те, що їм там занадто тепло, а повітря засухе, хоча лютий—березень — пік цвітіння цих рослин. Якщо у вас нема достатнього досвіду вирощування кімнатних квітів, то починати з азалії не раджу, щоб від розчарування не опустилися руки. Рідко який квітникар може похвалитися, що виростити азалію вдалося з першої спроби.
Під час цвітіння їм потрібне прохолодне, але не холодне повітря з високою вологістю, добрим освітленням, але розсіяним промінням. При недостатньому освітленні восени і взимку азалія може скинути листя і не закласти квіткові бруньки, або вони будуть слабкими й поодинокими. Період закладання бруньок триває з жовтня по листопад. А влітку її треба захищати від спеки. Бажаний літній максимум — 18—22 градуси. Дрібнодисперсне зрошування прохолодною водою може допомогти знизити температуру на 2—3 градуси. Коли азалія цвіте, обприскувати її не можна. Полив має бути постійним. Земляна грудка не повинна пересихати. Так що залишити азалію «на сусідів», а самому в спекотний місяць поїхати у відпустку навряд чи вдасться. Водою з–під крана поливати шкідливо, хлор згубний для цієї рослини. Добре почувається вона тільки на кислих грунтах. І це ще далеко не всі нюанси у догляді за цією прекрасною квіткою. Втім, якщо труднощі вас не лякають — спробуйте. Окрім усього, азалія чудово відгукується на любов! n

ІНШІ МАТЕРІАЛИ РУБРИКИ
Зелений килимок із лісових квітів навколо криниці, загадкові синьоокі іриси вздовж паркану, гордовиті горобинові деревця із зовнішнього боку огородженого обійстя — то наче вступні акорди незрівнянного садово-квітникового ансамблю біля домівки жителів містечка Любомль привітного подружжя – Валентини та Михайла Горлових
«Перед Проводами висадила на могилах рідних ці квіти, їх у народі ще називають братиками, а решту розсади, нею поділилася знайома, тикнула на клумбі біля хати. Побачивши це, сусідка аж руками сплеснула: «Навіщо ти це зробила?! То ж цвинтарні квіти, у них недобра, мертва енергетика. Садити їх біля дому — погана прикмета, вони накликають нещастя!»
Якось кум привіз із лісу кілька кущиків конвалій. Посадила їх у куточку квітника в напівзатінку під кущем жасмину. А вже наступної весни милувалася тендітними запашними дзвониками. Адже нагода побачити їх у лісі трапляється нечасто
Відколи Оксана Погребна, давня героїня й дописувачка «Квіткової підкови», розповіла, що познайомилася з жінкою, яка вирощує цю рідкісну у нас «троянду без колючок», я втратила спокій. При моєму таки чималенькому досвіді зазирати в чужі квітники й бувати на квіткових виставках я ніколи не бачила, як росте еустома. Дві спроби завести її у своєму городі закінчилися повним фіаско. Втішала себе тим, що ці квіти дуже складні у вирощуванні, про це твердили всі доступні інформаційні джерела
Той, хто весняної пори бував у цьому райцентрі біля автостанції, не міг не помітити обійстя із садом, де рясно-рясно квітують підсніжники. Така собі горохівська «долина галантусів». Трапляються між ними й білоцвітники. Милувалася нею і в минулі весни, та лише цьогоріч трапилася нагода запитати у господаря Антона Дорощука, він саме обрізував яблуньку в саду, як вона тут з’явилася
А таки дав нам Бог цьогоріч справжню зиму! Тим жаданіша й миліша серцю весна. Чим? А це вже в кожного — ​своє. Принаймні радіємо першій весняній квіточці так, ніби це сталося вперше в житті. І потроху занурюємося в сезонні турботи. Вони теж у кожного різні
Із Галиною Максимівною Боратинець із села Колодяжне Ковельського району ми познайомилися завдяки її дзвінку до редакції. Жінка — давня читачка «Квіткової підкови». У січневому випуску її зацікавило коротке інтерв’ю із Надією Сердюк з Іваничів. Героїня нашої сторінки за 2014 рік розповідала, що їй вдалося «приручити» орхідеї, має їх зараз понад чотири десятки, цвітуть на всіх вікнах. А для Галини Максимівни ці примхливі квіти цікаві не стільки коли цвітуть, а коли… відцвітають. Чому? Довідаєтеся, дочитавши ці рядки…
Таку інформацію оприлюднив секретар міської ради, виконувпач обов’язків міського голови Ігор Поліщук
line ПИТАННЯ ТИЖНЯ