up-arrow

Кому вигідні «тропіки» у квартирах?

title
Перші березневі вихідні провела у батьківському домі в Локачах, насолоджуючись хоч і передчасним, але таким довгоочікуваним і приємним весняним теплом. Квітник, який з осені залишила під ковдрою опалого листя (а раптом зима буде безсніжною), вимагав граблів і рук, віддячуючи за працю низьким поклоном перших підсніжників-галантусів та переконливою красою морозників

Валентина ШТИНЬКО,
заслужений журналіст
України


А приїхавши у понеділок до Луцька, одразу ж із маршрутки поспішила в редакцію й дізналася від волинських синоптиків (службові обов’язки спонукають спілкуватися з ними регулярно, тричі на тиждень), що цьогорічне 5 березня було на Волині найтеплішим від часу післявоєнного ведення спостережень за погодою, а це понад 70 років!
Тож, повертаючись після робочого дня додому, сподівалася на заслужений відпочинок і нарешті комфортні для цього умови. Та яким же було моє здивування, коли, зайшовши у квартиру, відчула неймовірну задуху. І це при тому, що двері на засклену лоджію залишила відчиненими навстіж, а вікно на лоджії — відхилене. Кімнатний термометр однак показував плюс 26 за Цельсієм, а батареї опалення були на дотик такої ж температури, як і в січневі морози.
Мушу зауважити, що у нашій п’ятиповерхівці на вулиці Кравчука нема індивідуального пункту обліку й регулювання подачі тепла, тому нічого зменшити чи «прикрутити» самостійно мешканці не можуть. Вони повністю залежні від організації, яка здійснює централізоване опалення, тобто від «Луцьктепла». А «тропіки» у квартирах розпочалися ще в лютому, який також видався значно теплішим за норму. Але в лютому хоч ночі були з мінусовою температурою, тому «тортури теплом» переносити було трохи легше. Сподівання, що в березні комунальники таки звернуть увагу на прогноз і скоригують режим опалення, не справдилося. Таке враження, ніби вони перебувають на іншій планеті.
Сусідка, яка забігла привітати із 8 Березня, й помітила моє навстіж відчинене вікно, розповіла, що якось їй навіть вдалося додзвонитися до диспетчера й пожалітися на надто гарячі батареї, але той відповів, мовляв, усім не догодиш. Одні нарікають, що їм холодно, а вона невдоволена, що жарко. На тому поклав трубку. Вдруге почути його голос не пощастило. А тим часом вона доглядає за бабусею, яка зламала ногу, тому позбавлена можливості вийти на вулицю. Постійно ж перебувати у квартирі з пересушеним повітрям і температурою за 25 градусів, коли самостійно не можеш навіть відчинити кватирку — то справжнє випробування. А головне — людям не зрозуміло, кому вигідно влаштовувати оці «тропіки» у наших квартирах, а потім виставляти у платіжках космічні у порівнянні з доходами пересічних лучан суми за тепло? Обговорюють це питання лучани і в соціальних мережах, отже, йдеться не про локальну проблему окремо взятого будинку. Тож неважко здогадатися, що комусь це таки вигідно.
Нині нас закликають до економії усіх енергоресурсів, чи не на кожному телеканалі розповідають про європейський досвід ощадності. Це на словах. А на ділі? Чи відповість хтось, що вже другий місяць замість економії «опалює Волинську область»? Це вислів мого тата. Щоразу перед початком опалювального сезону він утеплював вікна, двері, словом готував хату до зими, аби, власне, «не опалювати область», хоч тоді, понад 20 літ тому, і вугілля, і дрова, і газ коштували копійки у порівнянні з нинішніми цінами, а про субсидії ніхто й не чув. То чи станемо ми коли-небудь господарями у своєму домі? Адже дім цей не обмежується стінами окремо взятої квартири, ім’я йому — Україна.

Інші "Погляди" автора
ІНШІ МАТЕРІАЛИ РУБРИКИ
— Тату, мені треба у школу ватно-марлеву пов’язку, — сповістила днями молодша доця. Треба, то й треба. Але виявилося, що у найближчих трьох аптеках їх уже катма. Мабуть, розгребли, подумав я. Мої побоювання підтвердили у наступній аптеці. — Ватно-марлевих пов’язок немає. За сьогодні ви уже п’ятий про них запитуєте, — посміхнулася провізор. — Візьміть медичну маску. Може, вона підійде, а якщо й ні, то не страшно, бо коштує копійки
Нарікання на те, що молоде покоління зовсім відбилося від рук, не шанує дорослих і котиться невідомо куди, були в усі часи і в усіх народів. За свідченням істориків, подібні претензії вони знаходили ще на табличках стародавніх шумерів, котрі жили задовго до Різдва Ісуса Христа у четвертому тисячолітті до нашої ери. Тому не варто дивуватися, що сьогодні молодь критикують за все на світі. Але чи завжди старші люди демонструють підростаючому поколінню приклад достойної поведінки, на яку варто рівнятися? На жаль, ні
Традиційно у Чистий четвер жіноцтво відпрошується раніше з роботи, відкладає всі інші справи й віддається особливому священнодійству — випіканню Великоднього хліба, що є одним із найдавніших символів Воскресіння Христового
Напевно, не так багато знайдеться людей, які б нічого у своєму житті так і не поцупили. Хоча б якусь дрібничку. Не маю на увазі нинішніх та колишніх можновладців, які дерибанять мільйони, а звичайних, нормальних людей. Я також колись порушив восьму заповідь – не кради – маю такий гріх. Тільки забув про нього давно, лише нещодавно пригадав, коли побачив у батьківській літній кухні добротний стіл, виготовлений власними руками…
У «Фейсбуці» подивилася нещодавно відеоролик, героями якого були учасники експерименту — підлітки віком 11—12 років
2005 рік для мого невеличкого прибузького Млинища Іваничівського району став мало не історичним — у село прийшло блакитне паливо. Скільки-то було радості!
«Перше квітня – брехня всесвітня!» – влучний вираз, відомий чи не кожному ще з дитинства. Цього дня згадую свою першу справді велику брехню. До того ж, зовсім не «першоквітневу» та ще й «міжнародного масштабу»
Стихійні звалища побутових відходів у лісах і лісосмугах, прилеглих до населених пунктів, на полях, берегах річок стали вже звичними
Коли кілька років тому довелося лікуватись в одному з медичних закладів Львова, то спеціально зробив кілька фото цієї установи, бо подумав, що мені не повірять «на слово», коли просто перекажу те, що бачив. Якщо коротко, то ремонт у цій будівлі не робився з часів Австрії, коли її побудували, або десь зі сталінських чи хрущовських. Трухляві віконні рами, які тримались на «чесному слові», побита плитка, яка давно відлетіла і просто валялася на підлозі, доповнювались абсолютно чорними від цвілі стінами в туалеті і не тільки
Вона присвячена річниці Чорнобильської трагедії і діє у Волинському регіональному музеї українського війська та військової техніки
line ПИТАННЯ ТИЖНЯ