up-arrow

«Дітям до 16 років…»

title
Коли такий напис з'являвся під великою яскравою афішою до якогось французького чи італійського фільму, намальованою місцевим талановитим художником, ми — 14—15-річні хлопчаки — розуміли: для нас «кіна» не буде. Хоча воно манило, приваблювало, збуджувало. Особливо коли хтось яскраво розповідав, явно прибріхуючи про новий фільм, хоча сам не бачив: «Пацани, там таке показують…»

Кость ГАРБАРЧУК,
редактор відділу місцевого самоврядування і сільського життя газети «Волинь-нова»

 

Але нам було зась, хоч плач! Страшенно обурювала така, на наш погляд, несправедливість та вікова дискримінація: чому в 15 років не можна, а в 16 літ тебе вже пропускають?! Ми тоді ще не знали, що живемо в найцнотливішій країні світу, адже, як відомо, в Радянському Союзі сексу не було. Цю тезу, яка стала крилатою фразою, під час телемосту між Ленінградом та Бостоном колись озвучила одна дама, адміністратор готелю в північній столиці…
Нашим головним ворогом при спробі потрапити на дорослий фільм була прискіплива жіночка-контролер у кінотеатрі «Супутник», збудованому через дорогу від райкому партії. Вона краще за будь-кого могла визначити вік юного глядача, котрий намагався видати себе за повнолітнього. Ніякими хитрощами та лестощами не вдавалося взяти цю неприступну й непідкупну фортецю. Вимога була єдина: «Показуй паспорт, тоді пропущу». Як не старалися, нічого не виходило, навіть не ображалися на фразу: «В тебе ще молоко на губах не обсохло». Хоча в декого вже пробивався юнацький пушок над верхньою губою.
Кожна відчайдушна спроба прорватися в глядацький зал закінчувалася невдачею. Не допомагало ніяке маскування: насунута на очі шапка чи закутування у шарф холодної пори. Самодіяльних конспіраторів відразу вираховували й з ганьбою випроваджували додому «вчити уроки». Тому придбані старшими хлопцями квитки доводилося ледве не з плачем повертати в касу. Тоді ми, розчаровані, але не зломлені духом, дружно всідалися на дерев'яній лавці та мріяли про той час, коли станемо дорослими й жартували: «Сьогодні знову будемо дивитися кіно про Леніна». Адже на площі біля райкому на постаменті стояв вождь світового пролетаріату. Володимир Ілліч строго, навіть із осудом дивився на нас — юних ленінців, які прагнуть еротики.
Навколо нього росли троянди. Особливим героїзмом вважалося вкрасти квітку біля кам'яного монумента. Хоча дорослі попереджали: можуть «пришити політику». Але не допомагав ні міліцейський патруль, який час від часу навідувався сюди, ні райкомівський сторож. Хтось щовечора ламав троянди чи то заради спортивного азарту, чи для коханої дівчини…
Немає нині того кінотеатру. Замість нього продуктовий магазин та бар, а на постаменті, тільки нижчому, сидить сумний та зажурений Тарас Шевченко й іронічно спостерігає за відвідувачами забігайлівки, яка називається «Супутник». Тепер тут кіно з грізним застережливим написом «Дітям до 16 років» не показують, зате бувають танці…

Інші "Погляди" автора
ІНШІ МАТЕРІАЛИ РУБРИКИ
Щодня бачу цю юнку, вона мені вже й не пропонує пакети «Київстар» за вигідною ціною – візуально ми знайомі. Мабуть, справа таки вигідна, коли стоїть у центрі міста вже довгенький час. Хоча мені про заробітки у компанії «Київстар» нагадує блакитний фірмовий фартух у доньчиній шафі, який вона залишила на згадку про два тижні роботи, розчарована 10-гривневою денною зарплатою, бо більш ніж 1 — 2 пакети на день їй не вдавалося продати
Гортаючи нещодавно черговий номер популярного часопису «Країна», двічі перечитала повідомлення під рубрикою «Дев’ять курйозів під час прямого ефіру». Процитую його повністю: «Прямий ефір міського голови Риги Ніла Ушакова в березні 2017-го ледь не зірвала чорна кішка. Під час програми «Прямі запитання» стрибнула на стіл, почала пити воду з чашки мера. Ушаков прогнав її тільки тоді, коли напилася»
Не встиг я надивуватись, коли побачив у Києві тролейбус, на якому яскравими літерами був висвітлений його маршрут — проспект Степана Бандери, як з’ясувалося, що столиці доведеться звикнути також до того, що буде там і проспект імені Головного командира УПА Романа Шухевича. Відповідне рішення нещодавно прийняла Київська міська рада (69 голосів «за» при 61 необхідному)
Минулого тижня трапилася гучна подія, яка викликала неабиякий резонанс у суспільстві. Поліція, військова прокуратура, СБУ організували небачену досі за масштабністю спецоперацію із затримання колишніх податківців часів Януковича
Шановні читачі, головний редактор на мене сердиться. Каже, що забагато пишу про потяги. А що вдієш, коли часто ними їжджу, а залізничне начальство не менш часто презентує чергові дурниці, які нібито мають впроваджувати і ого-го як полегшать життя пасажирам
Красуня в сукні з оголеним плечем дивиться зі сторінки в соціальній мережі звабливим поглядом. Зареєстрована у кількох спільнотах, тематично спрямованих в основному на чоловіків. В особистому профілі – декілька милих повідомлень про домінування сильної статі у суспільстві, її перевагу над жінками і декілька рецептів привабливих на вигляд страв: салатів, тортів, інших десертів. І ось уже за декілька днів інтернет-красуня отримує стандартні повідомлення про свою чарівність, пропозиції знайомства, а більш упевнені в собі навіть напишуть: «Печи торт, пиши адресу. Квіти, шампанське з мене. Буду о 8-й вечора…»
Не перший тиждень бачу у Луцьку, як у суботу біля банкоматів ПриватБанку збираються черги. Це значить, що люди нарешті знайшли, де можна зняти гроші, бо в інших місцях готівки немає. Вона закінчилася там ще в п’ятницю ввечері, і ніхто не подбав, аби поповнити її запаси на вихідні. Коли з такою проблемою зіткнулася вперше, то подумала, що це випадковість. Після другого разу засумнівалася: щось тут не так. Грошей не виявилося втретє – і зрозуміла: це система. Банк став державним, а, значить, працюватиме гірше, ніж раніше
За легендою, на Вознесіння Господнє люди, самі того не знаючи, складають свого роду тест. Кажуть, Ісус сьогодні втілюється в образ немічного жебрака чи прохача-каліки, аби відчути, як ми виконуємо заповідь про любов до ближнього. На жаль, стражденних і недужих, залишених напризволяще, в Україні дуже багато.
Ось уже кілька днів, як мої знайомі, та і я за компанію, піддалися новому масовому заняттю: на сайті www.ridni.org можна дізнатися, де мешкають люди з таким же прізвищем, як у вас. Інтернет–ресурс за мить видає детальну інформацію: скільки ваших однофамільців живе в Україні, у якому місті, селі їх найбільше. Для тих, хто складає дерево свого родоводу, це може стати корисною підказкою. А для мене просто цікаво, скільки ж в Україні Пілюків. Паралельно шукаю, скільки ж маю однофамільців за дівочим прізвищем, — між Ковелем і Турійськом цяточка на карті показує, де живуть Яворські
У селі Дерно Ківерцівського району відбудеться свято Івана Купала
line ПИТАННЯ ТИЖНЯ