up-arrow

1 квітня за безкоштовними ліками спішити не варто. Уряд пожартував?

title
Рівно два тижні залишається до дати, якої чекають тисячі людей із серцево-судинними захворюваннями, цукровим діабетом ІІ типу, бронхіальною астмою. Але бігти до аптек їм у День сміху чиновники не радять. Дай Бог, щоб обіцяна програма реімбурсації (відшкодування вартості препаратів) реально запрацювала хоча б із травня

Галина СВІТЛІКОВСЬКА,
заступник головного редактора газети «Волинь–нова»


Щоб успішно запустити складний механізм реімбурсації, потрібно спочатку провести підготовчу роботу: скласти точні реєстри хворих, дати конкретні інструкції лікарям, укласти угоди з аптеками, «розжувати» людям до найменших деталей, які ліки дадуть безкоштовно, а за які доведеться доплачувати. Поки що ніхто особливо цим не займається. І медики, і фармацевти, схоже, вважають, що плани Міністерства охорони здоров'я вилами по воді писані, а обіцяного в нас роками ждуть…
Уряд тягнув до останнього, але минулої п'ятниці таки ухвалив постанову, якою затвердив порядок надання субвенції місцевим бюджетам — 500 мільйонів гривень — на відшкодування вартості лікарських засобів. Розподіл цих коштів проведуть, орієнтуючись на кількість офіційно зареєстрованих хворих.
Чи вистачить передбачених грошей? Навряд. Заступник міністра охорони здоров'я Роман Ілик в одному з інтерв'ю чесно визнає:
— За попередніми розрахунками, які ми надавали Кабінету Міністрів, нам необхідно було від 0,8 до 1,2 мільярда гривень для реалізації цієї програми. Беручи до уваги те, що програма стартує з 1 квітня, і те, що вона так швидко не почне працювати з першого дня — й існуватиме перехідний період, ми розраховуємо на те, що виділених коштів буде достатньо…
Проект, який називається «Доступні ліки», міністерство розробило ще торік. Добрий намір встановити ціни на препарати на рівні тих, що є в сусідніх країнах — Польщі, Чехії, Словаччині, Угорщині, Латвії, в українців не викликав особливої ейфорії, люди не вірять, що спротив фармацевтичної мафії вдасться так просто здолати. І справді, далі розмов діло не йде, в аптеках хворі змушені віддавати останню копійку.
В рамках референтних цін склали перелік ліків, котрі можуть бути виписані для хворого. Список цей доволі куций. Пацієнт іде до сімейного лікаря і отримує рецепт, у якому буде вказано не назву препарату, а діючу речовину. Найдешевший лікарський засіб із цієї групи дадуть безкоштовно. Всі інші, які є у програмі реімбурсації, отримуватимуть з доплатою. Якщо ж ви схочете купити перевірені й ефективні дорожчі препарати, яких нема в переліку, — воля ваша, але викласти за них мусите повну вартість із власної кишені.
Схожа схема діяла кілька років тому для хворих на гіпертензію. Сказати, що той пілотний проект провалився без жодних позитивних результатів, було б неправильно. Наші бідові люди змушені рахувати кожну копійку. Тому бажання заощадити спонукало звертатися до лікарів за рецептами навіть тих, хто звик займатися самолікуванням. Під час прийому можна і артеріальний тиск виміряти, і скоригувати попередні призначення, і пройти додаткове обстеження. Біда тільки, що лікарям доводилося працювати «писарями», оформлення рецептів забирало чимало часу, біля кабінетів стояли черги. А в аптеках «відбивалися» від участі у проекті як могли, адже компенсації з бюджету діждатися було непросто.
Наскільки буде враховано попередні уроки реімбурсації — поживемо, побачимо. На наступне засідання Уряду мають винести весь пакет необхідних документів для того, щоб програма почала діяти.
Багатьох наших читачів цікавить, чи всі аптеки відпускатимуть безкоштовні ліки. Адже жителям сіл доволі складно добиратися спочатку на прийом до сімейного лікаря, потім — шукати, де придбати призначені препарати. При цьому плата за проїзд може бути вищою, аніж сума, на яку здешевлено ліки. На жаль, поки що відповіді на це запитання нема.
«Стартує програма з 1 квітня. Тоді почнемо перемовини з аптеками і будемо укладати договори. Звичайно, що комунальні аптеки увійдуть у програму беззаперечно, — пояснював інший заступник міністра, Павло Ковтонюк, запевняючи, що компенсацію (базову вартість ліків) фармацевтичним закладам повертатимуть вчасно і прозоро. — З першого квітня процес тільки почнеться. Все відбуватиметься поступово. Спочатку укладемо договори з аптеками, а потім уже можна буде отримувати ліки. Для цього потрібно місяць–півтора. Доволі масово люди зможуть отримувати безкоштовні препарати десь під кінець травня».
Як бачимо, чиновникам поспішати нікуди. Що пізніше запрацює маховик реімбурсації — то менше коштів «з'їсть». А їх виділили заледве не половину від попередньо прорахованої суми. От і виходить, що реформи на папері виглядають краще, ніж у реальному житті.

Інші "Погляди" автора
ІНШІ МАТЕРІАЛИ РУБРИКИ
Теоретично до представників секс–меншин я ставлюсь абсолютно нейтрально: не бачу нічого поганого в тому, що люди можуть вільно обирати для стосунків тих, з ким їм комфортно. Практично ніхто з моїх знайомих до цих категорій не належить (принаймні я про це не чула) і, попри мою демократичність, це мене тішить
Ще й зараз, коли чую тривалий тепловозний гудок, здригаюся. З цим сигналом у мене пов’язані власні печальні спогади. Думаю, дитинство кожного асоціюється з якимись певними звуками. Хто виріс у селі, той пам'ятає ранкове мукання корів, яких виганяють на пашу. А для мене – це шум залізниці: рух вантажного поїзда, від якого аж шибки тремтіли, та тепловозні гудки. Батьківська хата стояла неподалік від колії, яка розділяє Ківерці на дві частини. Місто розташоване якраз посередині шляху між двома важливими транспортними вузлами – Здолбуновим та Ковелем
Перша половина 2000-х років. Пора мого студентства. Початок травня. День народження однокурсника (а тепер уже й кума) Женьки. Святкуємо на дачі у Паші, з яким Женька з шести років співав у Хорі хлопчиків та юнаків імені Левка Ревуцького
– Я знаю, навіщо вигадали домашні завдання: щоб батьків посварити з дітьми, – заявила моя молодша 7-річна донька-третьокласниця вже в перший тиждень нового навчального року
Дзвінкий хлоп’ячий голос, чимось схожий на голос мого онука, який також тут навчається, зненацька пролунав із відчиненого вікна Луцької гімназії № 21 і примусив спинитися. Спинитися посеред ранку, який нашіптував, що треба поспішати на роботу, посеред осені, яка вперто не хотіла відкривати тюбик із жовто-багряними фарбами й нагадувала про себе лиш вранішньою прохолодою й насупленим небом
На сторінках «Волині–нової» ми розпочали друкувати фантастичну повість нашого журналіста і відомого українського письменника Володимира Лиса про вчительку–інопланетянку із волинських Загорян. Прообразом цього населеного пункту є рідне село Володимира Савича — ​Згорани Любомльського району. Але в останні дні воно у нашій редакції на слуху не тільки завдяки «Щоденникам Ієрихар»
Нещодавно довелося їхати в Житомир. В інтернеті знайшов дані про рейс Нововолинськ — Запоріжжя від компанії Z-time, замовив квиток. Перетелефонував перевізнику, аби запитати, з якої платформи відправляється автобус. Дівчина-оператор повідомила, що на автостанцію не заїжджають, а зупиняються навпроти
Дорогою на роботу зустрічаю колишню сусідку. Зупиняюся і дивуюся, що жінка не впізнає мене, а коли просить «пару гривень» на хліб, – ще більше. Розповідає, що злодії вкрали гаманець із пенсією. Блукача і жебрака зустрінеш – не обходь, згадую давню мудрість, тож даю скільки можу і не вірю очам своїм…
Коли сонце сідає за обрій, стихає метушня і все довкола поринає в обійми ночі, вони ніколи не сплять, а чекають усе нових і нових подорожніх, для яких запалюють свої ліхтарі. Є в їхніх вогнях щось магічне і загадкове, незвідане і тривожне
Фахівці Волинського обласного лабораторного центру інформують, що з початку епідемічного сезону, котрий почався 2 жовтня, від вірусних інфекцій постраждало майже 7,5 тисячі наших краян
line ПИТАННЯ ТИЖНЯ