up-arrow
КУЛЬТУРА Архів рубрики

Понад тисячу людей – від старого до малого – створювали «Рівненський буквар»

title
Відома письменниця, дизайнерка неповторних рукотворних книг у різноманітних техніках – ​соломкою і бурштином, вишивки хрестиком і плетіння гачком, оздоблення бісером та різьби по дереву, виготовлення зі шкіри і тканини – ​Олена Медведєва (на фото) отримала літературну премію імені Уласа Самчука. Високою нагородою, яку в Рівному вручають уже вп’яте, жінку відзначили за «Рівненський буквар», завдяки якому історію рідного краю вивчатимуть як абетку — ​від А до Я. Його авторка готувала декілька років, до кожної літери добираючи цікаві факти про пам’ятні та визначні місця краю

Мирослава КОЗЮПА

Премію імені класика укра­їнської літератури, номінанта на Нобелівську, автора трилогії «Волинь» і роману «Марія» Уласа Самчука присуджують щорічно з нагоди дня його народження. Цього разу 10 тисяч гривень, диплом та нагрудний знак міський голова Рівного Володимир Хомко урочисто вручив Олені Медведєвій.
— Моя робота «Рівненський буквар» має символічну назву, тому що ми досліджуємо нашу місцину від А до Я, і кожна літера тут наповнена інформацією, яка начебто лежить на поверхні і яку водночас треба було діставати з глибин, — зазначила пані Олена.

Букви до креативного видання малювали учні тридцяти трьох рівненських шкіл.

Як розповіла письменниця, вона у формі абетки описала рідну Рівненщину, аби його історію з цікавістю вивчали і діти, і дорослі. Для найменших випустили ще й кольоровий додаток — мистецький альбом «Рівне та рівнята», а букви до креативного видання малювали учні тридцяти трьох рівненських шкіл. Тому, як зауважує Олена Медведєва, всі літери виконані в особливих стилях. Над іншими ілюстраціями до книги працювали вихованці художньої школи, а тверду лаковану обкладинку прикрашає малюнок учениці 4-А класу рівненської гімназії «Гармонія» Анастасії Олехнович — Рівненська брама на зеленій сонячній галявині, прибрана квітами і гронами калини. А технічний редактор і дизайнер Віра Фесянова доклала чимало зусиль, аби книга була яскравою та привабливою. Загалом культурно-освітній проект став народним: ініціатор задуму задіяла до роботи над «Рівненським букварем» більше тисячі мешканців міста — як маленьких, так і дорослих.

-Захотілося розповісти дітям в абетковому порядку про те, чим багата Рівненщина, про різні факти, що характеризують нашу землю. Приміром, що в селі Верба Дубенського району колись народилася Мотря Братійчук, на честь якої названий астероїд. А ми цього не знали. Тут представлені й етномузеї, які тільки є в краї, і наше відроджене ткацтво, серпанковий одяг, собори… А дітки зможуть вивчати і літери — й одночасно нашу землю, – каже Олена Медведєва.

Підготовка зайняла аж два роки, в результаті на сторінках букваря зібрані відомі й маловідомі історичні, природні, археологічні, географічні та мистецькі факти і пам’ятки.

Багато часу доводилося працювати з документальними даними, фотографіями. Потрібно було обрати найякісніший матеріал, найцікавіші факти. Уся ця підготовка зайняла аж два роки, в результаті на сторінках букваря зібрані відомі й маловідомі історичні, природні, археологічні, географічні та мистецькі факти і пам’ятки – такі, як стадіон «Авангард», Базальтові стовпи, бурштин, Воскресенський собор, Краєзнавчий музей, Луцька брама. Про декілька об’єктів розповість буква «К»: Клеванський замок, Корецький монастир, і, звичайно, ковальство – народне ремесло і мистецтво водночас, яке не раз приносило славу місту. Літеру «О» представляє Острог зі своїм легендарним замком, а «У» – річка Устя, Улас Самчук та одна із найстаріших у місті Успенська церква. Загалом кожна літера описує аж до семи об’єктів, а от за літерою «Р» вирішили закріпити лише одне слово – Рівне.
А щоб дітям цікавіше було вивчати статистичні цифри, авторка оригінального посібника обрала зрозумілий для малечі формат подачі. Наприклад, висоту найвищої на Рівненщині точки – Антопільської телевежі (239 метрів) – перерахували у 39 дорослих індійських слонів, які стали один на одного і зверху примостилось одне слоненя з піднятим догори хоботком. А 6–кілометрову вулицю Соборну їжачок може пробігти за 2–2,5 години із зупинкою біля Макдональдса, щоб поласувати морозивом. Не оминула авторка і літер «И» та «І»: не знайшовши нічого для опису, Олена Медведєва написала до них казки.
— Буквар – це та книга, з якою дитина зустрічається вперше, з якої вона формує своє бачення світу, країни, Батьківщини, її мови, і вона також буде вчити любити – ту природну і рукотворну красу, що залишили тут покоління, – відзначає актуальність видання український письменник та журналіст Віктор Мазаний.
«Рівненський буквар» – перше енциклопедичне видання в області, яке не має аналогів в Україні. Його розповсюджують по бібліотеках і школах краю, а тим часом волинська невістка Олена Медведєва (її чоловік із Рожищ) ініціює створення «Музею креативної книги», що буде унікальним осередком літературної, мистецької та етнографічної популяризації Рівненщини й туристичним об’єктом. Його першими експонатами можуть стати незвичайні рукотворні арт–книги самої майстрині: книга–будинок «Різдвяна зоря», книга–криниця «Два джерела», праска–казка «Старовинна праска», книга–млин «П’ять мішків», випалена на дереві «Сонячна веселка», «Зимові каруселі». А ще є вишитий «Кобзар» та «Вишиті твори Івана Франка», а також дитячі «Їжачок Сто Голочок» та «Сніжинка–Даринка», бурштинова «Сон – син соняха», солом’яна «Метеликові ножиці», бісерна «У парі з Ангелом», в'язана спицями «В’язана киця», різьблена на дереві «Легенда про Рівне», мереживна (плетена гачком) «Руки», м’яка (виготовлена із цупкої тканини) «Кольорова тінь», гербарна «Червона гербера», книга–батик «Доля», вербова «Живі парасолі», шкіряна «Абеткове дерево». Загалом ексклюзивних витворів у авторки – понад два десятки.



ІНШІ МАТЕРІАЛИ РУБРИКИ
Раптово зупинилося серце відомого в Україні та світі художника, 57–річного Тараса Більчука з Рівненщини. Активний учасник Революції гідності не раз стояв на порозі смерті: під час першого розгону Майдану отримав струс мозку, а у страшні лютневі дні куля снайпера пробила ногу митця, коли він виносив поранених з вулиці Інститутської
Українське небо архітектор Мирослава Шундерук не ділить надвоє, хоч воно різне: на Волині повне блакитного сяйва, а на Донбасі з присмаком війни, просякнуте димом і порохом. Але цю землю чужою назвати не може, бо Донецьк розбудовувала українська молодь, яка хотіла жити у цій державі. Вона — архітектор із непростим творчим поглядом на навколишній світ. Глибокий сенс вбачає в історичній цінності міста. Є автором більше тисячі графічних малюнків архітектурних творінь. Виконання лише олівцем вирізняє її роботи із мистецького середовища
Історію цього народного аматорського театру із Горохівщини кожен прийдешній рік неодмінно збагачує незабутньою подією. Скажімо, постановкою нового спектаклю чи успішними гастролями! А ось літо, що минає, запам’ятається колективові спершу несподіваною новиною, а потому — знайомством із співзасновниками студії Red Glass продюсером Яною Алтуховою, режисером Стасом Туренком і оператором Олександром Бойком, які приїхали зі столиці для пробних зйомок майбутнього повнометражного фільму про місцевий театр
Так заявив Євген Галич, лідер гурту «О.Torvald» (учасник «Євробачення-2017»), на цьогорічному фестивалі патріотичного духу на Волині, що зібрав рекордну кількість глядачів – за 3 дні дійство відвідало 12 тисяч осіб (гості були навіть з Ізраїлю та Японії), перед якими виступило аж 60 гуртів
Людмила та Володимир Козачуки зі Смідина Старовижівського району поєднані не лише Господніми вузами, а й творчими. Він пише музику, разом із донькою Марією співає у сімейному дуеті «Сонячний дощ», популяризуючи вірші волинських авторів у жанрі співаної поезії. Вона — знаний майстер народної творчості, створює обереги — ляльки-мотанки, в які вкладає молитву і душу
Найстарша читачка бібліотеки села Коршовець, що в Луцькому районі, 79–річна Євгенія Опейда (на фото) з–поміж інших користувачів книгозбірні вирізняється тим, що її цікавить постать славетного гетьмана
Настоятель Свято-Михайлівського храму Української православної церкви села Бужанка Іваничівського району Петро Кубінський (на фото) «докопався» до пращурів аж у 1693 рік
Рівнянка Зоя Романова — одна з тих, хто вперто намагається конкурувати з індустрією машинної вишивки. Про свою роботу говорить із задоволенням, проте справжній захват у майстрині викликають українки, що вишивали сотні років тому
На Турійщині відгримів перший етнофестиваль «Єдина країна», організований переселенцями із Криму
Замість старих - встановлюють сучасні
line ПИТАННЯ ТИЖНЯ