Курси НБУ $ 39.22 € 42.37
«Другий паспорт потрібен лише хапугам, які хочуть утекти за кордон»

Волинь-нова

«Другий паспорт потрібен лише хапугам, які хочуть утекти за кордон»

Президент України Петро Порошенко вніс до Верховної Ради законопроект, що пропонує позбавляти ‎українських паспортів осіб, які мають громадянство іншої держави.‎ А якби на законодавчому рівні навпаки — дозволили подвійне громадянство, то офіційний документ із гербом якої країни ви би хотіли отримати?

 Ігор ЛАПІН,
народний депутат України (м. Луцьк):

— Я категорично проти подвійного громадянства, бо громадянин України, патріот своєї Батьківщини. І буду голосувати за закон, який забороняє чиновникам і політикам, тобто представникам законодавчої, виконавчої, судової, представницької влади, мати подвійне громадянство. Хоча я би значно розширив цей список і включив туди всіх українців. Подвійне громадянство у нас вже було на рівні Севастополя і Сімферополя. Бачимо, що з цього вийшло. Вважаю це явище абсолютним злом.



  Павло ГВОЗДЕНКО,
заступник голови Державного агентства водних ресурсів України, уродженець Маневицького району (м. Київ):

— Ніколи не замислювався над тим, щоб міняти чи отримувати подвійне громадянство. Вважаю, в наших співгромадян є всі можливості реалізувати себе з українським паспортом. Прикладів успішних українців існує безліч. Але якби переді мною постало питання обов’язкового другого громадянства, то, напевне, обрав би Канаду. Імпонує вектор розвитку цієї країни. Діяльність уряду спрямована на залучення інтелектуального капіталу з усього світу, покращення рівня життя громадян та підтримку самореалізації спеціалістів. Але я ніколи не був і не буду прихильником подвійного громадянства. Тому вважаю рішення Президента єдино правильним. Ми самі маємо побудувати сильну та перспективну державу, і тоді друге громадянство буде непотрібне.

   Людмила КИРДА, депутат Волинської облради (смт Маневичі):
— Підтримую внесення такого законопроекту. Якщо ми громадяни однієї країни, то маємо ними залишатися. Я не можу бути громадянкою ще десятьох держав, якщо моя Батьківщина тут і в моїх жилах тече українська кров. Мораль та духовність говорить, що у людини є лише одна Вітчизна, яку не вибирають. У нас розвелося багато псевдопатріотів, які мешкають не в Україні, але бачать всі наші проблеми із–за кордону і вчать, як жити.



Подвійне громадянство у нас вже було на рівні Севастополя і Сімферополя. Бачимо, що з цього вийшло. Вважаю це явище абсолютним злом



Якщо ти дійсно любиш свою державу, не проміняєш її на будь–яку іншу. Усвідомлення цього, мабуть, приходить із роками, бо ж не можна поділити своє серце навпіл. Якщо я українка і живу у своїй державі, то, мабуть, і помирати мені тут, із своїм єдиним паспортом. Як би пафосно це не звучало, але це справді так. Єдине, про що мрію, — побувати в Америці, там є моя племінниця, побачити їхній стиль життя, але повернутися в Україну, де коріння мого роду.



   Данило ПОШТАРУК,
заслужений діяч мистецтв України, директор — художній керівник Волинського академічного театру ляльок (м. Луцьк):

— Мені подвійне громадянство не треба було і замолоду. Усе, що мав, віддав рідній країні і міняти свій народ на інший не наважився б. Уряд можна поміняти, але не Батьківщину. Чужоземні паспорти потрібні людям, які планують сховатися в іншій країні. І законопроект Президента спрямований саме проти тих, хто має нечисту совість та великі суми грошей за кордоном, бо подвійне громадянство дає запасний варіант на випадок «бурі». Звісно, є люди, які належать світові, — науковці, котрим потрібні спеціальні умови, обладнання, і вони мусять перебувати за кордоном довгий час. Але якщо це патріоти своєї держави, вони все одно повернуться. З іноземних країн мені імпонують Канада, Польща. Я довго співпрацював із польськими митцями, разом видали книжку про дослідження українського вертепу. Але мені не потрібно було для цього іншого паспорта.



  Cергій ЄВТУШОК,
народний депутат України (м. Сарни Рівненської області):

— Відповідь дуже проста й однозначна: потрібно виконувати закон, який маємо. В Конституції чітко сказано: в Україні існує єдине громадянство. Хіба потрібні ще якісь додаткові трактування чи доповнення? Давайте будемо дотримуватися норм Основного Закону. Тільки робити це мусимо всі без винятку: починаючи від Президента й закінчуючи сільським головою у найвіддаленішому селі. Щодо пропозицій про набуття громадянства інших країн, то я є і буду лише громадянином України без варіантів.

  Вальдемар ПЯСЕЦЬКИЙ,
краєзнавець (м. Луцьк):

— Справа в тому, що… ось подивіться (виймає Карту поляка. — Ред.). Це вже ніби перший крок до громадянства. Але я не планую їхати з Луцька. Хоча визнаю, що у деяких випадках подвійне громадянство потрібне. Не всім підряд, а лише в особливих ситуаціях. Наприклад, моя дочка живе у Франції, внучки — француженки, вчаться там. Я був у доньки з десяток разів. І коли треба їхати до родичів за кордон, то друге громадянство могло би стати в пригоді.

   Юрій РОЙКО,
депутат Волинської облради (м. Луцьк):

— В Україні ситуація з подвійним громадянством неоднозначна. Ми ж знаємо, що жителі прикордонних регіонів мають паспорти інших країн. Щодо законодавчої ініціативи Президента — рішення правильне. Воно повинно насамперед стосуватися державних службовців усіх рангів. Якщо прийшов працювати на Українську державу — будь добрий, служи. Не хочу лукавити: ніколи не прагнув отримати громадянство ще якоїсь держави. Маю український паспорт і все.



  Оксана КОВАЛЕНКО,
головний редактор ТВО телебачення ПАТ НСТУ «Волинська регіональна дирекція» (м. Луцьк):

— Зараз думка про подвійне громадянство мені чужа. Не маю потреби ставати громадянкою ще якоїсь країни, окрім рідної. Загалом це питання дуже складне, з підводними рифами. Мабуть, воно спростить життя нашим заробітчанам, підприємцям, туристам. Але я все ж таки думаю передусім про війну із Росією, волання росіян про тиск на їхню мову в Україні, псевдопаспорти псевдореспублік. Як то — бути одночасно громадянином України і держави, що організовує вбивства твоїх земляків? Якесь божевілля… Громадянство, як я розумію, передбачає любов, прихильність до тієї країни, представником якої ти маєш честь бути!



  Богдан ШИБА,
луцький міський голова 2006–2010 років (м. Луцьк):

— Це був би остаточний удар по Україні, тому навіть не допускаю такого варіанту. І взагалі, мене не цікавлять ніякі інші громадянства, бо від народження я громадянин України. Вважаю, що треба позбавляти українського громадянства в момент, коли виявлено інший паспорт. Хай живуть і працюють як нерезиденти, це ж передбачено нашим законодавством. На жаль, такі люди давно зрозуміли: наша країна не захищає своїх національних інтересів, тому вони працюють не на Україну, а на ті держави, паспорти яких мають, де зберігають заощадження, будують палаци. Це гібридно–економічна війна проти України.



  Людмила МАРИНІНА,
директор школи, депутат Рівненської облради (с. Цепцевичі Сарненського району Рівненської області):

— Я вважаю, що можна мати лише одне громадянство. Якщо ми живемо в Україні, яка є нашою Батьківщиною, то повинні виконувати всі закони, ретельно сплачувати податки. Для чого ж другий паспорт? Він потрібен лише тим хапугам, які накрали грошей і хочуть втекти за кордон. В тому й наша біда, що немає ніякого покарання за подвійне громадянство. Щодо паспорта іншої країни — про таке ніколи не думала, бо вже маю український, тож іншого не хочу.



  Галина САЛІВОНЧИК,
директор ЗОШ I–II ст. (с. Щитинська Воля Ратнівського району):

— Не уявляю, як можна одночасно бути громадянином двох країн? Ніколи б на подвійне громадянство не погодилася. Трапляються, звісно, різні обставини: якщо батьки — громадяни різних країн, але й тоді потрібно визначитися, бо ж проживатимуть у якійсь одній державі. А поїхати хотіла б у Німеччину, Італію, подивитися, як люди живуть, але не залишатися там. Навіть із метою роботи. Мабуть, усе–таки заробітками повинні займатися чоловіки, і то тимчасовими, а не постійно жити окремо від родини.



  Ярослав ГИЦЬ,
пенсіонер, поет і громадський активіст (с. Бужанка Іваничівського району):

— До подвійного громадянства ставлюся різко негативно. Вважаю, що українець повинен бути українцем і за станом душі, і за паспортом. Людина, яка прагне мати ще якийсь паспорт, викликає в мене, м’яко кажучи, повне несприйняття та неповагу. А надто ті, хто у важкий для Батьківщини час шукає легкого хліба. Тому ніколи навіть не задумувався над тим, яку ще державу мені чи моїм рідним вибрати. Свою життєву й громадянську позицію я найкраще висловлюю у поезіях, остання книга яких під назвою «Майдан душі» вийшла нещодавно.



   Оксана СТАНИЦЬКА,
підприємець (м. Нововолинськ):

— Важко сказати, чи потрібно категорично ставитися до цього питання. Що стосується країни–агре­сора, то, звичайно, тут жодної мови не може бути. А щодо інших, то вважаю, людина повинна мати можливість вибору. Ми ж декларуємо прагнення ввійти у світове та європейське співтовариство. А якщо українець, наприклад, чесно працює в Україні і ще веде бізнес за кордоном, за яким немає жодних тіньових схем? На мою думку, рівень патріотизму лише паспортом не можна вимірювати.
Якби була можливість законно отримати ще один паспорт, я, напевно, вибрала б Канаду, хоча там ніколи не була. В цій країні велика українська діаспора, яка допомагає нам, і лояльне, навіть дуже прихильне, ставлення до України.



  Микола БІЛЬШЕВИЧ,
музикант, волонтер, підприємець (м. Луцьк):

— На подвійне громадянство я дивлюся з двох позицій. Простому українцю другий паспорт дає можливість заробити за кордоном, бути там захищеним і мати змогу повернутися на старість із заробленим на Батьківщину. Інше питання — урядовці і всі, у кого, так би мовити, «з’явилися» гроші. Вони зі своїми статками також шукають прихистку в розвинутих країнах, бо нічого не роблять для майбутнього своєї держави. Саме тому нині подвійне громадянство потрібно заборонити і жорстко за це карати. Щоб знали, що сидіти доведеться, а майно буде конфісковане в усіх родичів–неродичів. Утім, якби у нас дозволили подвійне громадянство, мені важко було б зупинитися на одній країні: хочу мати «всесвітній шенген»! (усміхається. — Ред.).


Бліц провели Мирослава КОЗЮПА, Лариса ЗАНЮК, Людмила ВЛАСЮК, Сергій НАУМУК, Алла ЛІСОВА, Кость ГАРБАРЧУК, Олег КРИШТОФ.

Telegram Channel