up-arrow
РЕЗОНАНС Архів рубрики

Сармат продовжує воювати з хворобою і… з бюрократами

title
Вісім років тому наша газета вперше розповіла про рятувальника з Луцька Олега Твердохліба — донора з чималим стажем, який став «кровним родичем» для багатьох сотень недужих волинян. Згодом писали про те, як він, кадровий військовий, опинився у батальйоні «Айдар». Коли приїжджав зі Сходу підлікуватися після поранень, завжди заходив до редакції. Ніколи не говорив про себе, тільки про своїх хлопців

Галина СВІТЛІКОВСЬКА

Олег Твердохліб пішов на війну добровольцем, завершивши службу в ДСНС. Казав: «Інакше не міг, коли мобілізовували молодих-зелених, які пороху не нюхали». Перше псевдо — Старшина. Брав на себе турботи про побут бійців, піклувався, щоб хлопці були ситі, одягнені, навчав їх військової справи. У важких ситуаціях він не боявся брати на себе відповідальність, командував ротою. Мав декілька поранень і контузій. Один із осколків зачепив обличчя. Шматок металу видалили зі щоки після бою під селищем Вергунка на Луганщині у польових умовах. Тоді Олег не надав тому великого значення. А через якийсь час, коли проходив обстеження, на місці старої травми у нього виявили злоякісну пухлину.

Дадуть Героя чи ні — з цього приводу не переживаю. Маю досвід із званням заслуженого донора, довго папери тоді пилом припадали. Для мене найбільша нагорода — бачити своїх дітей.

Свій діагноз боєць приховував скільки міг. Не хотів іти з війська до повної перемоги. Одягнувши голубий берет, увійшов до складу 81-ї десантно-штурмової бригади. Після перших сеансів променевої терапії повертався на Схід воювати. Поки не забив тривогу його духовний наставник — капелан і волонтер, настоятель храму в селі Княгининок Луцького району протоієрей Михайло Бучак: «Олегу потрібно серйозно лікуватися. Він не скаржиться, але напади болю стають все сильнішими».
А Твердохліб у відповідь на занепокоєння рідних і бойових побратимів тільки віджартовувався: «У мене є талісман — чарівна сарматська підкова, яку знайшов у вирві після вибуху снаряда (на фото). Значить, усе буде добре». Так, до речі, і з'явилося нове псевдо — Сармат.
Олег не здавався. Коли хвороба таки змусила демобілізуватися, поєднував лікування з громадською роботою, очолив Спілку воїнів АТО Волині. Телефонуєш йому в лікарню, а він «у бігах» — вирішує справи своїх хлопців, «воює» з бюрократами.
Складне хірургічне втручання провели фахівці-онкологи у Черкасах. Кошти на дороговартісне лікування Олега Твердохліба збирали всім миром. Зараз, після чергового курсу хіміотерапії, він удома, але, як завжди, намагається бути корисним своїм побратимам. Позавчора, у День українського добровольця, мужнього айдарівця відвідали у селі Прилуцькому Ківерцівського району в будинку батьків дружини голова облдерж-адміністрації Володимир Гунчик, ветерани АТО. Гості повідомили, що подали клопотання про присвоєння йому високого звання Героя України.
Зателефонували, щоб привітати Олега, і ми. Як завжди, спочатку у трубці знайома мелодія рінгтона: «Я солдат, я не спал пять лет…» А потім — голос, який, незважаючи ні на що, залишається бадьорим, і традиційне: «Все нормально!»
— Дадуть Героя чи ні — з цього приводу не переживаю. Маю досвід із званням заслуженого донора, довго папери тоді пилом припадали. Для мене найбільша нагорода — бачити своїх дітей: сина Богдана, доньку-студентку Оленку, майбутнього лікаря. А ще радію, коли можу бути комусь із хлопців у пригоді, — скромно каже Олег.
Він, до речі, пройшов війну, але так і залишився у званні старшого прапорщика. Жартує, що був єдиним «писарем», який готував для бійців відповідні папери, то й не мав часу задумуватися про себе. У цьому — весь Олег Твердохліб. Чоловік, сила духу якого вражає.

 

ІНШІ МАТЕРІАЛИ РУБРИКИ
Її довжина — 12,4 кілометра. Пройшовши трохи більше восьми (саме така протяжність русла у межах обласного центру), журналістський «десант» «Волині-нової» побачив, як живеться цій водоймі, як дбають і не дбають про неї місцеві жителі
В обласному центрі Волині провели ексгумацію останків розстріляних в’язнів Луцької тюрми: воронка від авіабомби була по вінця повна людськими кістяками
Минулої суботи в Гощанському районі на Рівненщині розбився планер (на фото). Під час катастрофи загинули двоє людей — 50-річний інструктор аеродрому «Воронів» Микола Ковальчук та 25-річна рівнянка Ірина Омельчук, якій друзі подарували політ
Янтарна щедрість рівненських обласних депутатів наразі закінчилася. Чи то з «переконливістю» фірм, які хочуть видобувати бурштин на Рівненщині, прорахувалися, чи то вплинула присутність кількох десятків поліщуків під стінами, але на останній сесії депутати відмовили одразу трьом підприємствам. Проте зробили це не категорично, а припрошуючи – подавайте документи ще раз
Літо. Пора відпусток. Для українців запроваджено безвізовий режим із ЄС. То у яку з країн Європи ви цьогоріч поїдете відпочивати?
Нарешті, як запевнив міський голова Віктор Годик, творцеві бронзового Кобзаря, землякові–скульптору з села Новостав Василеві Рижуку вже перерахували 153587 гривень — останню суму, яку постановив виплатити Волинський господарський суд
Луцькі поліцейські Сергій Ліга, Ігор Воронов, Віктор Бубало, Сергій Цигульов не думали про славу, коли їхали на виклик з приводу спроби самогубства. Виконуючи свої безпосередні обов’язки, вони зробили, здається, надможливе: схопили молодика за руку, коли той спробував стрибнути з вікна 8-го сходового поверху
2 червня Луцький міськрайонний суд поновив її на посаді секретаря міськради обласного центру, адже рішенням 19-ї позачергової сесії вона була зміщена з поста 15 березня. Хоча при цьому Феміда відмовила у задоволенні клопотання щодо скасування рішення про призначення Ігоря Поліщука на посаду секретаря міської ради. Тобто, вийшов парадокс: у Луцьку аж два секретарі міської ради. Тим не менше пані Вусенко (на фото) після оголошення вердикту пообіцяла прийти на роботу у вівторок, 6 червня
Після цього випадку у селі Костянтинівка Сарненського району Рівненщини можна стверджувати: в Україні настільки міцні люди, що навіть блискавка їм не страшна. Судіть самі. Житель Орлівки 62–річний Олександр Болтрик на скутері повертався з риболовлі й заховався на зупинці від дощу. 58–річний Леонід Волинський проводжав свого 26–літнього сина Олександра на маршрутний автобус. Усі троє за одну мить без тями лежали на асфальті від потужного електричного розряду
У селі Дерно Ківерцівського району відбудеться свято Івана Купала
line ПИТАННЯ ТИЖНЯ