up-arrow
ЛЮБИТЬ! НЕ ЛЮБИТЬ Архів рубрики

Крапка

title
Остаточною крапкою став поцілунок. Випадковий, вирваний із усіх контекстів, він поглинув, стер і знищив усе, що було «до»

Ші МУР

Крапка була виразна, чітко промальована, безапеляційна і категорична. Вона пекла. Як тавро.
Вона завершувала таку довгу історію, що я на мить злякалась: ось – та історія зараз вийде з берегів, переллється через крапку, захоче продовження, розмиє крапку в кому, розмножить її в трикрапку. Крапка стане знаком запитання чи знаком оклику. Вимагатиме відповідей. Чи емоцій.
Так уже було.

Я ж утекла від нього з тією крапкою, як із викраденим діамантом.

Том 2. Том 3.
Епілоги. Постскриптуми. Постпостскриптуми.
А мені – так давно – необхідна була саме крапка.
…І він поставив.
Я ж утекла від нього з тією крапкою, як із викраденим діа­мантом.
Ще не знала, що з цим робитиму.
Бо злякалась.
Уперше за скількись років відтоді, як завмерли всі мої відчуття, я відчула, що хочу.
Хочу відверто і дико, на межі тваринної хіті.
Нового.
Відчувати було дивно й незвично. Смакувала те відчуття, як невідомий екзотичний фрукт. Розглядала уламки панцира, в який досі було закуте серце.
Ну так, відчувати – це ще і беззахисність…
Чомусь сміялась до неба.
Навіщось плакала.
Тішилася, що все сталось поза звичним простором і звичним часом.
І ніхто не побачить. Не дорікне. І не знатиме.
І навіть той, безіменний, який мимохіть поставив ту крапку – лишиться безіменним.
…Крапка все ще пекла на губах.
Але то була – крапка.
Без жалю перегорнула останню сторінку. Здала рукопис в архів.
Наступного ранку прокинулась, відчуваючи день, що настав, – чистим аркушем, на якому ще нема жодного знака.
Ні букви, ні коми.
Нема заголовка для нової історії.
І поки ще не відомий її сюжет і жанр.
Імена героїв, головних і другорядних, зараз знає лиш Бог.
Усе має початися з нового рядка.
З абзацу. З великої букви.
Доля чекає нагоди.
І скоро відіб’є ЕNTER.

 

ІНШІ МАТЕРІАЛИ РУБРИКИ
Тетяна щойно дізналася, що її коханий має іншу дівчину. Потрібно було якось заспокоїтися. Як? Напитися? Ні, нізащо. З перетворенням на свиню не варто поспішати. Кілька разів вмикала і вимикала телевізор. Не допомагало. Пригадалися слова подруги, яка казала, що знімає стрес за допомогою цигарок. Можна спробувати. Але ж вона ніколи не курила...
Далекі родички Ліда і Наталка були найкращими подругами. Лідині батьки багатші. А бідніша Наталка мала гарну вроду. Проте хлопці більше залицялися до Ліди. Не оминув дівчину увагою і перший містечковий красень Гордій, якого ще у школі нарекли Гордим. Бо таким він і був
«Дякую Богу, що у моєї дочки такий чоловік», — говорить про свого зятя-азербайджанця жителька села Нові Червища Камінь-Каширського району Марія Філюк. Вже й забула жінка, як свого часу була шокована тим, що її Альона зібралася заміж за Заура — іноземця із Закавказзя
Любов 33-річного російського поета Олександра Грибоєдова і 15-літньої грузинської аристократки Ніни Чавчавадзе тривала лічені місяці, але пам'ять про неї «чорна троянда Тифліса», як прозвали вдову, вона берегла все життя
Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить в усе, сподівається всього, усе терпить. Ніколи любов не перестає! А тепер залишаються віра, надія, любов — оці три, а найбільша між ними — любов. Коринтянам 13:1—8а, 13.
Те, що я бачу в тобі – уже належить мені. Дивно, що не відводиш погляд. Втікати пізно...
Агрипина хотіла стати актрисою. Одне ім’я чого вартувало! І вродою була не обділена. А як хвалила її вчителька музики! Жоден концерт у школі не проходив без Агрипини. І на міській сцені теж виступала
Не спить дитя ночами, плаче. Його носять на руках, гойдають у колисці, поять, бо раптом спрага докучає, годують на випадок, якщо мамине молоко пісне. А немовля стулить оченята на кілька хвилин і знову заводить своєї. Батькам і бабусі спати хочеться… Якби ніч — другу так тривало, це можна було б терпіти. А коли тижнями — ​різні думки закрадаються в голову. Вирішили рідні: треба щось робити. Найперше покликали лікарку
Град, що випав цими днями, сягав розміру волоського горіха
line ПИТАННЯ ТИЖНЯ