up-arrow
КВІТКОВА ПІДКОВА Архів рубрики

Обережно: циганська «гліцинія»!

title
А таки дав нам Бог цьогоріч справжню зиму! Тим жаданіша й миліша серцю весна. Чим? А це вже в кожного — ​своє. Принаймні радіємо першій весняній квіточці так, ніби це сталося вперше в житті. І потроху занурюємося в сезонні турботи. Вони теж у кожного різні

Галина КОВАЛЮК

Мені ж кортить завчасно написати про ті клопоти (ба навіть більше — розчарування!), що псують настрій любителям декоративних рослин, особливо маловідомих, екзотичних. Виникають ці розчарування зазвичай тоді, коли бажання мати вдома рідкісну рослину перемагає здоровий глузд. Якщо знехтуєш народною мудрістю, то вчишся на власних помилках. Не боюся зізнатися, що тут найперше маю на увазі себе, бо якось купилася на «лілійне дерево». Ну чому було інформацію про дивні рослини спочатку не пошукати в інтернеті? Зробила це аж тоді, коли замість обіцяного «дерева» розцвіла скромненька біла лілія. А коли купувала і платила за звичайну навіть на вигляд цибулину в п’ять (!) разів дорожче, мене вистачило лише на те, аби поцікавитися у продавців, звідки ж привезли на Волинь ці нечувані раніше квіти? Сказали, що із Закарпаття.

Гліцинія в нас на обійсті росте десятий рік, тож як вона виглядає — знаю не з фотографій. Ця красуня — наша втіха й гордість!

Продавали «лілійні дерева» не тільки в Нововолинську. Як розповідали, той «закарпатський десант» висадився і в інших містах області й торгував своїм «рідкісним» товаром, очевидно, доти, поки обмануті прихильники екзотів не влаштували продавцям «головомийку».
Та незабаром на ринку з’явилася ще одна новинка «закарпатських селекціонерів» — так звані «земляні рози». На них я не спокусилася, тому що стати обачнішою довелося після того, коли придбала ще й розквітлу гортензію, а вдома виявила, що це просто свіжозрізана чи зламана гілка без будь-якого корінчика, встромлена в горщик із ґрунтом. Відтоді, купуючи вкорінену рослину, про всяк випадок смикаю її «за чуприну». А «земляні рози» таки придбали мої знайомі. Виріс у них… оранжевий лілійник-дичка, який у містах і селах є майже біля кожного будинку і який годі викорінити.
Цікаво також, чи відважаться показатися на Нововолинському ринку цієї весни продавці «гліцинії», котрою торгували два чи три роки поспіль? Може, побояться, що їм буде непереливки, коли квітникарі-аматори так і не дочекаються запашних грон на своїх калічках-«ліанах»? Адже між ліанами й кущами, які підсовували довірливим покупцям, суттєва різниця навіть на перший погляд. Варто лиш порівняти гілку смородини та рівнесеньку й гладеньку лозу винограду. А циганська «гліцинія» своїми кривенькими гілочками не відрізняється від лісового чагарника, якого не бракує і в наших лісах. Одного такого кущика я для експерименту викопала в березняку біля річки Західний Буг і посадила на обійсті.
На що ж «купилися» люди в бажанні вирощувати рідкісну на Волині гліцинію? На ціну? Лише 30 гривень за рослину! «Яка удача: за чотири штуки заплатила лише 120 гривень, — хвалилася моя приятелька. — А в інтернеті одна коштує більш як 150 гривень!» На жаль, її не переконали мої пояснення, що справжня гліцинія — рідкісна й складна в розмноженні рослина, тому не може продаватися за безцінь, а також порада повернути «циганські гліцинії» й забрати свої гроші.
Коли ж зробила зауваження продавцям, аби не обманювали, то пошкодувала, бо і вони у відповідь, м’яко кажучи, засичали, і покупці — дві молоді жінки, вибираючи саджанці з чотирьох «сортів», зауважили, що я «затримую людей».
Гліцинія в нас на обійсті росте десятий рік, тож як вона виглядає — знаю не з фотографій. Ця красуня — наша втіха й гордість! Придбали її в магазині на той час за теж високу ціну. І відтоді ліана віддячує щороку рясним цвітом і чудовим ароматом й тішить до приморозків хоч і поодинокими, але щедрими бузковими кетягами. А спекотного дня щільне шатро її мереживного зеленого листя захищає терасу від палючого сонця.
Все має свою ціну. Купуючись на дешевизну, втрачаємо не тільки гроші, а й дорогоцінний час.
м. Нововолинськ.

ІНШІ МАТЕРІАЛИ РУБРИКИ
Не раз, їдучи в Локачі або повертаючись до Луцька, я зазирала в це обійстя з вікна маршрутки, милувалася, захоплювалася й давала собі слово, що колись обов’язково познайомлюся з його господарями. І ось моя мрія збулася. Зблизька це квіткове розмаїття виявилося ще барвистішим та цікавішим, а в настояному на туманах осінньому повітрі ледь уловимо пахло… трояндовою олією… Таку колись у мініатюрних флакончиках привозили з Болгарії
Якби хтось про таке розповів раніше — не повірила б, хоч у дитинстві доводилось бачити, як восени в батьківському саду квітувала вишня. Цьогоріч же — це диво повсюди: у знайомих цвіте яблуня, на вишні в сусідки з'явились «зелепухи» (теж, звичайно, після цвіту), перед моєю хатою кілька невеликих суцвіть подарував кущ спіреї… Але щоб півники!..
Крокуси, гіацинти, тюльпани, нарциси… Щоб милуватися ними весною, потрібно висаджувати їх уже зараз
Цей заголовок підказала назва сорту ірису неймовірно красивої форми й барви – Поем оф Екстезі. Але я не про іриси, точніше — не лише про них. Бо хоч пік їхнього квітування вже минув, дещо надзвичайно гарне все ж іще побачила. І не десь за тридев’ять земель, а у Торчині під Луцьком, в садибі колишньої вчительки, яка нині весь свій вільний час віддає квітам, – Ольги Куляші
Як і кожне захоплення, вона прийшла несподівано
Ваш декоративний люпин уже відцвів? Зріжте квітконоси, в такий спосіб у багатьох сортів викличете хвилю повторного цвітіння десь у серпні-вересні. Це за умови, якщо вам не потрібне насіння. Зелену масу не викидайте: у ній багато азоту. Подрібніть стебла і використайте як мульчу для вегетуючих рослин. Не намагайтеся пересадити дорослі рослини на нове місце. У люпину дуже глибока коренева система, і він погано відреагує на пересадку
«Великого досвіду у вирощуванні цих квітів не маю, посадила їх три роки тому, коли переїхали у новий дім. На зиму вкривала, весною обрізувала, підживлювала… А нещодавно помітила, що на бутонах з’явилася якась зеленувата тля, а на деяких кущах листя побіліло, на нижній його стороні стрибають дрібні білі комашки. Порада сусідки — посипати кущі попелом — особливого ефекту не дала, хімію ж застосовувати не дуже хочеться, у нас двійко малих дітей. Чи є якийсь вихід?» — запитує Марія Залізнюк із Володимира-Волинського
При нинішній такій відповідальній посаді Борис Ковальчук знаходить можливість дати лад і саду, й квітнику, і навіть пасіці
Лучани програють вдруге поспіль
line ПИТАННЯ ТИЖНЯ