up-arrow
КВІТКОВА ПІДКОВА Архів рубрики

Сто слів про маму

title

Богдана КОПАЧИНСЬКА


Там вечір пахне м’ятою
I в’яжуться казки.
Там квіти понад хатою —
Намистечка разки.
Немовби мама вишила
Їх всі на полотні.
Немовби в небі високо
Летіли журавлі.
А небо завжди кольору
Матусиних очей.
Узори стануть долею
Для журавлів-дітей.
А сонце знову котиться
Аж ген за оболонь.
Найменша квітка горнеться
До маминих долонь.
Міняють зими з веснами
Яскраві кольори:
Від лагідно-небесного
До сірої імли.
I все частіше хочеться
Розмови та тепла,
Бо дні в роки клубочаться…
Якби ж спинить літа!
Знов вечір пахне м’ятою,
Стихають голоси…
Сон. Квіти понад хатою
У крапельках роси.

с. Сільце Горохівського району.

ІНШІ МАТЕРІАЛИ РУБРИКИ
Відколи Оксана Погребна, давня героїня й дописувачка «Квіткової підкови», розповіла, що познайомилася з жінкою, яка вирощує цю рідкісну у нас «троянду без колючок», я втратила спокій. При моєму таки чималенькому досвіді зазирати в чужі квітники й бувати на квіткових виставках я ніколи не бачила, як росте еустома. Дві спроби завести її у своєму городі закінчилися повним фіаско. Втішала себе тим, що ці квіти дуже складні у вирощуванні, про це твердили всі доступні інформаційні джерела
Той, хто весняної пори бував у цьому райцентрі біля автостанції, не міг не помітити обійстя із садом, де рясно-рясно квітують підсніжники. Така собі горохівська «долина галантусів». Трапляються між ними й білоцвітники. Милувалася нею і в минулі весни, та лише цьогоріч трапилася нагода запитати у господаря Антона Дорощука, він саме обрізував яблуньку в саду, як вона тут з’явилася
А таки дав нам Бог цьогоріч справжню зиму! Тим жаданіша й миліша серцю весна. Чим? А це вже в кожного — ​своє. Принаймні радіємо першій весняній квіточці так, ніби це сталося вперше в житті. І потроху занурюємося в сезонні турботи. Вони теж у кожного різні
Із Галиною Максимівною Боратинець із села Колодяжне Ковельського району ми познайомилися завдяки її дзвінку до редакції. Жінка — давня читачка «Квіткової підкови». У січневому випуску її зацікавило коротке інтерв’ю із Надією Сердюк з Іваничів. Героїня нашої сторінки за 2014 рік розповідала, що їй вдалося «приручити» орхідеї, має їх зараз понад чотири десятки, цвітуть на всіх вікнах. А для Галини Максимівни ці примхливі квіти цікаві не стільки коли цвітуть, а коли… відцвітають. Чому? Довідаєтеся, дочитавши ці рядки…
– Днями в одному із супермаркетів, які торгують і вазонами, побачила кілька горщиків із азаліями. Вигляд у них був не дуже привабливий, хоч квіти ці недешеві. Почула, що їх будуть переоцінювати. Чи варто купувати такі рослини? Чи можна їх врятувати і дочекатися цвітіння, адже воно таке гарне! Із дзвінка до редакції.
Олена ХАРИТОНЮК Колючками троянд — по венах… Колючками образ — по серцю. Кажуть: світ — це велика арена. Мов факіри, йдемо по скельцях…
Відвести погляд від його цвітіння просто неможливо, він одразу ж стає мрією кожного квітникаря. Але з’являється засторога: мабуть, виростити таку красу нелегко, бо ж чомусь так виходить: як красиве, то й примхливе. Але мій досвід підказує, що це не про гіпеаструми
Після випічки у вас залишився їх шматочок. Ви кладете залишки дріжджів в холодильник з надією, що незабаром використаєте, але руки якось не доходять. Зрештою, залишок нагадує про себе неприємним запахом, і ви його викидаєте. Правда, знайома ситуація? А тим часом дріжджі — не зовсім традиційний, але надійний стимулятор проростання насіння і росту рослин
Фотокореспондент «Волині-нової» зазнімкував дятла зеленого
line ПИТАННЯ ТИЖНЯ