Сто слів про маму

Богдана КОПАЧИНСЬКА

Там вечір пахне м’ятою
I в’яжуться казки.
Там квіти понад хатою —
Намистечка разки.
Немовби мама вишила
Їх всі на полотні.
Немовби в небі високо
Летіли журавлі.
А небо завжди кольору
Матусиних очей.
Узори стануть долею
Для журавлів-дітей.
А сонце знову котиться
Аж ген за оболонь.
Найменша квітка горнеться
До маминих долонь.
Міняють зими з веснами
Яскраві кольори:
Від лагідно-небесного
До сірої імли.
I все частіше хочеться
Розмови та тепла,
Бо дні в роки клубочаться…
Якби ж спинить літа!
Знов вечір пахне м’ятою,
Стихають голоси…
Сон. Квіти понад хатою
У крапельках роси.

с. Сільце Горохівського району.