Коли проголосять «Бурштинову народну республіку»?
Про нелегальний видобуток янтарю писано–переписано. Якщо вірити офіційним джерелам, то масштаби лиха нібито зменшилися. Хоча насправді безлад продовжується й далі. Про це свідчать хоча б регулярні повідомлення про затримання чергової партії сонячного каменю то прикордонниками, то поліцією, то СБУ. Всі по черзі ловлять копачів, перевізників та обробників, але від того нічого принципово не змінюється, Чому — зрозуміло. Владна верхівка просто не хоче навести лад. Бурштинові гроші теж не пахнуть
Сергій НАУМУК,
заступник головного редактора газети «Волинь–нова»
Та я, власне, про інше. Про те, що на Рівненському Поліссі місцеве населення, здається, вже не сприймає державу як єдину, хто має право на насилля. Копачі давно озброєні і дають відсіч поліцейським. Максимум, на що здатні останні, — вилучити помпи. Доходить до руйнування залізничних насипів та доріг. Янтар пробували шукати навіть поблизу монастиря. Нічого святого у копачів, схоже, не залишилося.
А загалом виходить, що 300—400 чоловіків, які об’єдналися, можуть робити що захочуть. І поліція їм не указ. Нещодавно перекрили дорогу Київ — Варшава. Поліція щось не вельми справлялася, і розігнати побоялися. А якби знайшли жилу під якоюсь райдержадміністрацією чи райрадою, копачів би розганяли чи теж чекали, поки все викопають?
Не виключаю, що ситуацію пильно відслідковують наші закляті «друзі»- москалі. Те, що російські спецслужби майстерно використовують кримінальників усіх мастей, відомо не від сьогодні. Знайомі з Криму розповідали, що під ковпаком ФСБ довгий час працювали контрабандисти та чорні археологи. А проявилося це, коли їх задіяли для акцій під час захоплення півострова. Адже ті люди без проблем йшли на співпрацю. Бо, по-перше, звикли до легких грошей. А по–друге, були на гачку (ФСБ, як оком змигнути, могла покласти кінець їхньому «бізнесу» та засадити за грати).
Тому райони поширення масового нелегального видобутку сонячного каменю — ще один епіцентр нестабільності, який вельми на руку Росії. Всі необхідні складові є: звичка до легких грошей, готовність значної частини населення не підкорятися владі, наявність зброї (чи у цьому хтось сумнівається?), бажання обороняти «свою» вотчину від усіх, включно з державними органами.
Можна навіть спробувати спрогнозувати час проголошення «Бурштинової народної республіки». Це цілком ймовірно, якщо наша північна сусідка Білорусь опиниться під п’ятою росіян. Правда, «бацька» останнім часом активно опирається, але, здається, він загрався з ними у щиру дружбу і проспав час, коли союзник почав діяти як ворог. Нещодавно журналісти зауважили одночасну появу у мережі «Вконтакте» груп «Мінська народна республіка», «Гомельська народна республіка», «Брестська народна республіка» тощо. І щойно їх проголосять, «Бурштинова народна республіка» стане для декого теж вельми актуальною.
