up-arrow
ГОСПОДАРСЬКІ СЕКРЕТИ Архів рубрики

Перш, ніж вийти в поле, провапнуйте землю

title
Сергій Глинянко із Заболоття Ратнівського району на власному досвіді переконався у користі цієї процедури

Валентина БОРЗОВЕЦЬ

Він обізнаний з сільським господарством із дитинства, хоча фермером став лише у передпенсійному віці. Сергій Борисович — перший на Ратнівщині, хто взявся за цю справу — на прадідівській землі створив фермерське господарство «Вост». За роки праці в полі переконався: кислі ґрунти обов’язково потрібно провапнувати, інакше врожаю не буде. Лише даремно викинеш гроші на пальне, насіння, втратиш час.
Після закінчення сільськогосподарського інституту працював у місцевому господарстві головним інженером років із двадцять, а потім на овочесушильному заводі головним механіком, пізніше директором. Йому ще й зараз болить душа за долю заводу, який пішов у небуття, хоча був потрібний селянинові. Бо ж тут, на місці, можна було і сільгосппродукцію здати, і ягоди. Куди тільки не звертався, щоб підприємство зберегти, та все даремно. Зараз від цехів залишилися лише стіни.

Через 4—5 літ, як перестав вносити вапно, збідніла земля і врожаю високого уже не добитися – внось мінеральні добрива чи не внось.

Зачинилися двері овочесушильного заводу, а Сергій Борисович зайнявся фермерством. На хуторі взяв в оренду землю, чимала частина якої колись належала його родині, і почав господарювати. П’ятнадцять гектарів мав, по 2,5 гектара взяли його брати для ведення особистого селянського господарства. Земля була запущена та обробив її добре. Перші роки мав прибутки, а далі знову розчарування. Та фермер не здавався і не здається, бо хто любить землю, працювати буде, незважаючи ні на що. Хоч і має Сергій Борисович сімдесят літ, але досі господарює, тільки вже на значно меншій ділянці. А ще заохочує молодих людей, аби взялися за роботу на його орендованій землі і вирощували сільгосппродукцію. Дехто з односельчан відгукнувся й береться за полуницю та малину.
— У нас кислі ґрунти, які обов’язково потрібно вапнувати, щоб мати прибуток, — каже Сергій Борисович. — Як став фермерувати, легше і дешевше було це зробити. На колишньому складі сільгоспхімії повизбирував лишки вапна, а ще — у лісах. Колись водії, затоварившись, часто не довозили його до місця призначення, викидали прямо серед дерев. Їхніми шляхами і йшов — збирав вапно, вносив його у свою землю. Росло все: і цукровий буряк, і зернові, і трави. Які в нас тільки врожаї були у перші роки! Але через 4—5 літ, як перестав вносити вапно, збідніла земля і врожаю високого уже не добитися – внось мінеральні добрива чи не внось. А придбати і привезти вапно дорого для селянина. Так я зрозумів, що на кислих ґрунтах без вапнування не варто ні садити, ні сіяти. Звертався у відповідні інстанції на всіх рівнях, сподівався, що держава піде назустріч селянам, відновить дію програми підтримки родючості ґрунтів, та даремно. Радили брати кредит і вапнувати землю, а як у бюджеті будуть гроші, можливо, допоможуть. А якщо не будуть? Тож не ризикував. З тих пір більшість землі відійшла під пасовища.
Сергій Борисович розповів, що вносив різні міндобрива в поле, та такого результату, як після вапнування, не було. А минулого року з ним зв’язалися представники біозаводу з міста Миколаїв, які виробляють біологічні добрива та засоби захисту рослин нового покоління на основі мікроорганізмів. Вислали зразки продукціі. Спробував — і результатом задоволений. Добрива виявилися ефективними на кислих грунтах. Вирощена продукція мала хороші смакові якості та добре зберігалася. Тепер фермер радить селянам використовувати їх на своїх полях, особливо кислих ґрунтах.

 

ІНШІ МАТЕРІАЛИ РУБРИКИ
Тридцятирічний Віктор Бошель самотужки освоїв складні рецептури приготування вишуканих делікатесів і замість здавати молоко переробникам виготовляє з нього багато видів всесвітньо відомих популярних сирів
Для цього є багато способів: механічні, температурні, хімічні. Маєте вирішити, який вам найбільше підходить. Усе залежить від самої фарби, стану дерев’яної поверхні, товщини шару
Настала пора, коли на кухнях стає як ніколи спекотно: запасливі господині невтомно варять-парять-консервують, щоб попри всі кризи було що на стіл поставити й чим рідних подивувати. І хоч на полицях уже тішать око слоїчки зі схожими на сердечка полуницями, дружними вишеньками-черешеньками та помічною смородиною, але ще ховаються під мереживними зеленими парасольками кабачки, щоночі ніжні жовті квіточки перетворюються на фігуристі огірочки, а щодня свої спинки-животики підставляють сонцю помідори та перці
Родина луцького лікаря Володимира Комара на власному обійсті плекає садок, у якому близько 60 яблунь, груш, вишень, черешень
Юлія Фесік (на фото) з Овадного Володимир-Волинського району випікає кулінарні смаколики за новою європейською технологією. Її солодкі фуршетні столи, так звані кенді-бари, замовляють для брейк-кави, на дитячі свята, на весілля та інші урочистості, а цукрові квіти по-англійськи, якими прикрашає солодощі, важко відрізнити від справжніх
Її вважають невибагливою рослиною. Проте іноді вона жовтіє. Чому? Спробуємо розібратися
Аби швидше дозріли помідори на кущах, де вони вже сформувалися, надірвіть корінці, не витягуючи їх із землі
Про таких, як Віктор Цьопич і його сини Віталій та Анатолій із села Замостя Маневицького району, кажуть, що чоловіки мають золоті руки. Адже вся округа знає про їхні оригінальні дерев’яні вироби на будь–які смаки
Цей шкідник, мабуть, основний ворог українського селянина. Адже картоплю вирощують усі. І щороку господар вирішує проблему: як боротися з «колорадами». Звісно, найпростіше застосувати хімію. Коли йдеться про її промислові площі, то інші варіанти й недоступні. Та на невеликих ділянках жуків можна спробувати побороти природними методами, які не пошкодять людині та природі
Двоє ковельчан допомогли поліцейським затримати зловмисника, який побив та пограбував 89-річного волинянина. Т.в.о. начальника Ковельського відділу поліції Василь Бучинський за особистий внесок у боротьбі зі злочинністю вручив подяки 26-річним жителям міста Ковеля – Горгуну Максиму та Прокопчуку Артему
line ПИТАННЯ ТИЖНЯ