up-arrow

Ще раз заплатимо за газ. На черзі — повітря?

title
2005 рік для мого невеличкого прибузького Млинища Іваничівського району став мало не історичним — у село прийшло блакитне паливо. Скільки-то було радості!

 Алла ЛІСОВА,
редактор відділу економіки
газети «Волинь-нова»


І хоч перший внесок — півтори тисячі гривень(!), які на ту пору становили солідну суму, його старалися здати всі мешканці. Крім витрат на «врізку» до магістрального газопроводу, закупівлю труб для вуличного, оплату робіт екскаватора для копання траншеї і спеціалістів, які укладали труби, потрібно було шукати чималі кошти, аби газ був підведений до будинку. А звідти — вже на основі відповідної угоди з управлінням з газопостачання та газифікації — прокладати систему всередині приміщення, що теж виходило досить недешево.
Немалі клопоти звалювалися на голови людей, аби виконати все, що вимагала інструкція. Нерідко мусили міняти електропроводку, доводити до відповідних стандартів вікна та двері. Тобто, виходило так: хочеш мати благо цивілізації — налаштуйся на жорстку економію сімейного бюджету роками або їдь на заробітки, щоб віддати борги. Така ситуація спостерігалася в багатьох населених пунктах, за винятком тих, де господарство міцно стояло на ногах і оплачувало загальні роботи з прокладання газопроводу.
Але як би там не було — в села із загоранням газового факела приходило свято, на якому вшановували всіх, причетних до великої справи. Тепер же, як сказав наш читач із села Литовеж, все ставлять з ніг на голову. Можновладці, які повсідалися в м'які крісла в Києві, найбільше вправляються у нових вигадках, як би із громадянина здерти побільше грошей та зробити біднішим, а себе — багатшим. Мабуть, не за горами той час, коли платитимемо й за повітря...
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і компослуг (НКРЕКП), затвердила розмір абонентської плати за підключення до системи газопостачання. З 1 квітня громадяни мають вносити її щомісяця, незалежно від фактичного обсягу споживання. Сума нараховуватиметься на підставі підключення кожного споживача (відповідно до типу газового лічильника). Потрібно буде платити за газ як за товар (4942 гривні за тисячу кубометрів плюс гранична торговельна націнка газопостачальної компанії, що становить 3,2%), а також окремо за користування приєднаними потужностями. У тариф закладуть витрати ПАТ «Укртрансгаз» на транспортування, що становить приблизно 23 відсотки в загальній структурі.
Знаючи, які непристойно високі заробітні плати мають керівники структур, причетних до видобування та поставок вуглеводнів, це виглядає насмішкою і знущанням із простих українців. Дивно прозвучала «грізна» заява прем’єр-міністра Володимира Гройсмана щодо категоричного несприйняття такого нововведення НКРЕКП. Питання розглядалося на урядовій нараді, де були подані розрахунки, як це вплине на українців. «Збільшення становить у середньому від 1,3 до 3 разів, особливо це стосується тих, хто живе у багатоквартирних будинках», — стверджує керівник уряду й обіцяє, що наполягатиме на перегляді цього рішення. Хоча, зазначає, «НКРЕКП і не підпорядковується уряду і прем’єр-міністру». То чи послухає пана Гройсмана така «гонорова» структура?
Минулого тижня найбільше телефонних дзвінків наших читачів стосувалися саме цієї проблеми. А поки найвищі керівники збираються стати на захист виборців, відповідне звернення вже прийняли на черговій сесії депутати Іваничівської районної ради. Вони вимагають не допустити введення нової безпідставної щомісячної абонплати, нагадуючи, що не можна економічні проблеми країни вирішувати за рахунок пересічних українців. На громадян накидають черговий тарифний зашморг, а купка олігархів, на догоду яким і введена НКРЕКП додаткова плата, багатіє. Якщо ініціативу іваничівців підтримають інші самоврядні організації нашої та інших областей, може тоді «газові» боси схаменуться? Бо корисні копалини України, хочеться нагадати, — власність не кількох шулерів, а всього народу. 

Інші "Погляди" автора
ІНШІ МАТЕРІАЛИ РУБРИКИ
Коли сонце сідає за обрій, стихає метушня і все довкола поринає в обійми ночі, вони ніколи не сплять, а чекають усе нових і нових подорожніх, для яких запалюють свої ліхтарі. Є в їхніх вогнях щось магічне і загадкове, незвідане і тривожне
Учора був День пам’яті українських журналістів. Сьогодні поминаємо засновника «Української правди» Георгія Гонгадзе, викраденого і вбитого 17 років тому. А завтра? Завтра можуть бути «відспівані» в Україні друковані засоби масової інформації — газети, які нікому не продалися
Нещодавно головний спеціаліст сектору туризму департаменту інфраструктури та туризму Волинської облдержадміністрації Станіслав Ольшевський виклав у «Фейсбуці» фотознімки із підписом «Осінній тихий Світязь». Човни на приколі і порожній пляж. Але так само неповторно красиве озеро, яке так полюбилося волинянам і не тільки
Відшуміло першовересневе свято. У всіх воно проходило по–різному. Шахтарський Нововолинськ, як завжди, був урочисто–піднесеним і охайним — скрізь виметено, причепурено, радують око квітучі клумби. Вже вдруге поспіль учні, педагоги, батьки ЗОШ №1 — колегіуму зібралися на новому спортивному майданчику зі штучним покриттям, який облаштовано зусиллями благодійного фонду Ігоря Палиці «Тільки разом» та Нововолинської міської ради
Нещодавно як офіцер запасу проходив медичну комісію. В український військовий квиток вписали мою першу солдатську спеціальність – радіотелеграфіст (або щоб зрозуміліше, то це радист). Здобув я її за радянських часів, перед призовом в армію – весною 1982–го – у Луцькій радіошколі
Чиновники з Міністерства освіти обіцяють, що невдовзі українська школа якісно зміниться, стане більш демократичною, дружньою до дитини І початок цьому поклали уже нинішнього 1 вересня
У річницю вбивства журналіста Павла Шеремета під Міністерством внутрішніх справ у Києві активісти написали правоохоронцям нагадування про нерозкритий злочин, поставили свічки, повісили плакати. А коли медійники з камерами розійшлися, комунальники швидко все прибрали. Вони навіть змили з асфальту графіті «Хто вбив Павла?»
Без пафосу й перебільшення, це було моєю мрією. Хоча взагалі вважаю: бодай одного разу там мусить побувати кожен українець. Аби подякувати за мову «Кобзаря» і помолитися за вічний спочинок Тараса. А ще — пройтися хоч частиною того шляху з Успенської церкви у Каневі на високу Чернечу гору, яким несли перепоховувати прах Т.Г. Шевченка на своїх руках десятки жінок-плакальниць. А ми з редакційними колегами своє духовно-патріотичне паломництво до національного пророка приурочили Дню Незалежності України
Ще з перших зборів, які відбувалися за кілька місяців до того, як дитина мала йти до школи, я отримала цілком реальний привід заслужити імідж мами, якій щось не подобається
Молільниками були викладачі та студенти факультету романо-германської філології Східноєвропейського національного університету ім .Лесі Українки
line ПИТАННЯ ТИЖНЯ