up-arrow
ЛЮБИТЬ! НЕ ЛЮБИТЬ Архів рубрики

Радіація

title
Саме його існування у близькій від моєї реальності кидало мені виклик. Він був — занадто мужчина. Від нього фонило дивовижною силою і можливістю насолод. І це було — як радіація… Яка поволі руйнує цензори

Ші МУР

Я милувалася ним під час випадкових ритуальних танців. Просто милувалася. Здалеку.
Він же був — відмінний від усіх і небезпечний. Як тонкий холодний стилет чи гостро натягнутий лук. Чи як перстень Борджіа. З отрутою…
Та отрута повільно проникала в мою кров. І за якийсь час мені уже дико хотілося до нього доторкнутися. Відчути його кожною клітиною.

« В ньому жила дивна сила, якій хотілося коритися.»

А тоді я почала уявляти, як…
І оце — як — відбувалося у моїх думках щоразу, коли я його бачила. Я навіть почала боятися, що видам себе. Очима, в яких написані мої бажання.
Мабуть, він це відчував. Вимушено залишаючись на кілька хвилин на одній території зі мною, він міг бачити це все в моїх очах, не дуже й пильно придивляючись та заглядаючи в мої думки, де саме в цей час панували дивні фантазії. Іноді ж, випадково проходячи повз, він наближався занадто — і в мій особистий простір проникав його запах…
Навряд чи він робив то навмисно. Але я чомусь дуже хотіла, щоб він так само уявив — як…
Ми ніколи не залишалися наодинці.
Бо повітря сплавилося б від дикої напруги і нереалізованих бажань.
І ніхто не робив і півкроку назустріч. Ні словом, ні поглядом не спричиняв.
Так могло тривати вічність.
Щоразу, думаючи про нього, я боляче смикала себе за короткий поводок умовностей, забороняючи собі будь–який порух у його бік. Занадто незвичними були відчуття. Але стриманість давалася дуже важко.
В ньому жила дивна сила, якій хотілося коритися. Вперше я відмовлялася ризикувати, бо відчувала — він сильніший. І його відмова може мене знищити.
…Програвши всі свої битви, я завершила період битв. Визнала поразки. Відмовилася розпочинати нові ігри. Кликати когось за свої межі. Чи порушувати чиїсь.
Тому дивно було відчувати оце — занадто. І так хотілося — відчувати. Зняти його перестороги. І свої.
Цілуватися з ним. Не претендуючи на вічність.
І навіть коли я його не бачила — він був. У близькій до моєї реальності. І це фонило. І жило в мені, змінюючи всі усталені формули.
Як радіація…

 

ІНШІ МАТЕРІАЛИ РУБРИКИ
Цей дощ змив весь цвіт із кущів жасмину. Ледве вловимий аромат ще витає у повітрі, пелюстки вкривають мокру траву — і це теж вплітається в картину завершення дня, пронизаного дощем
Тетяна щойно дізналася, що її коханий має іншу дівчину. Потрібно було якось заспокоїтися. Як? Напитися? Ні, нізащо. З перетворенням на свиню не варто поспішати. Кілька разів вмикала і вимикала телевізор. Не допомагало. Пригадалися слова подруги, яка казала, що знімає стрес за допомогою цигарок. Можна спробувати. Але ж вона ніколи не курила...
Далекі родички Ліда і Наталка були найкращими подругами. Лідині батьки багатші. А бідніша Наталка мала гарну вроду. Проте хлопці більше залицялися до Ліди. Не оминув дівчину увагою і перший містечковий красень Гордій, якого ще у школі нарекли Гордим. Бо таким він і був
«Дякую Богу, що у моєї дочки такий чоловік», — говорить про свого зятя-азербайджанця жителька села Нові Червища Камінь-Каширського району Марія Філюк. Вже й забула жінка, як свого часу була шокована тим, що її Альона зібралася заміж за Заура — іноземця із Закавказзя
Любов 33-річного російського поета Олександра Грибоєдова і 15-літньої грузинської аристократки Ніни Чавчавадзе тривала лічені місяці, але пам'ять про неї «чорна троянда Тифліса», як прозвали вдову, вона берегла все життя
Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить в усе, сподівається всього, усе терпить. Ніколи любов не перестає! А тепер залишаються віра, надія, любов — оці три, а найбільша між ними — любов. Коринтянам 13:1—8а, 13.
Те, що я бачу в тобі – уже належить мені. Дивно, що не відводиш погляд. Втікати пізно...
Агрипина хотіла стати актрисою. Одне ім’я чого вартувало! І вродою була не обділена. А як хвалила її вчителька музики! Жоден концерт у школі не проходив без Агрипини. І на міській сцені теж виступала
Двоє ковельчан допомогли поліцейським затримати зловмисника, який побив та пограбував 89-річного волинянина. Т.в.о. начальника Ковельського відділу поліції Василь Бучинський за особистий внесок у боротьбі зі злочинністю вручив подяки 26-річним жителям міста Ковеля – Горгуну Максиму та Прокопчуку Артему
line ПИТАННЯ ТИЖНЯ