І назвала алжирка Мерієм свою доньку, народжену на Волині, Лесею

Ось уже 6 років підготовче відділення Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки здійснює навчання слухачів з Алжиру, Болгарії, Бразилії, Гани, Замбії, Камеруну, Китаю, Лівії, Республіки Конго, Намібії, Нігерії, Сенегалу, Сирії, Того. Вони потрапляють до Луцька різними шляхами: хтось почув про нашу країну від друзів, дехто зацікавився інформацією в інтернеті.
І всі зазвичай починають опановувати мову, як кажуть, з нуля. Одні для того, щоб вступити до бакалаврату, інші, вже маючи вищу освіту, готуються до магістратури. І хоча термін навчання слухачів короткий — усього 9 місяців, однак зусиллями кваліфікованих викладачів, серед яких доктори і кандидати філологічних наук, вдається допомогти іноземцям оволодіти українською на такому рівні, щоб можна було здобути необхідну освіту в нашій державі

 Зінаїда ПАХОЛОК

– Слухачі нашого відділення вивчають порівняльну англійсько-українську фонетику, граматику української мови, основи комунікативних умінь та навичок, — розповідає завідувач підготовчого відділення, кандидат педагогічних наук, доцент Євгенія Аристархівна Дурманенко. — Сприяють засвоєнню мови заняття, на яких формується лінгвістична і культурно-національна складова сприйняття нового середовища. Однак вивчення української не було б таким успішним, якби викладачі не приділяли уваги дозвіллю слухачів — до речі, на громадських засадах.

І хоча термін навчання слухачів короткий — усього 9 місяців, однак зусиллями кваліфікованих викладачів, серед яких доктори і кандидати філологічних наук, вдається допомогти іноземцям оволодіти українською на такому рівні, щоб можна було здобути необхідну освіту в нашій державі.

Щоб зробити перебування іноземців у Луцьку змістовним, педагоги організовують для них найрізноманітніші екскурсії: у музей СНУ, університетську бібліотеку, музей Лесі Українки в корпусі, де вони навчаються, визначними місцями обласного центру, Старим містом з його цікавою архітектурою, у музей–скансен, що в Рокинях Луцького району, їздили і до Львова. Викладачі інформують слухачів і разом з ними ходять на концерти, театральні вистави, презентації книг і художніх виставок. У такий спосіб, коли заняття в аудиторіях переплітаються з позанавчальною діяльністю, наша мова і країна стають ближчими і зрозумілішими для них — а отже, пришвидшується процес соціокультурної адаптації.
За ці 6 років уже стало традицією відділення відзначати День святого Миколая, який є покровителем Луцька, Різдво Христове, зустрічати Новий рік. До передсвяткових клопотів долучаються усі слухачі, вони декламують вірші українських поетів, виконують українські пісні. Водночас представляють і свій національний фольклор.
— Іноземці цікавляться університетським життям, беруть активну участь у творчих заходах Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, — каже Євгенія Дурманенко. — Наприклад, для Армеля із Камеруну вивчення української мови було легким і приємним, оскільки він із насолодою слухав народні пісні. А потім почав їх виконувати на сцені разом із директором Центру культури і дозвілля нашого університету Сергієм Скулинцем. На запрошення декана Інституту мистецтв професора Андрія Миколайовича Гордійчука слухачі підготовчого відділення відвідали репетицію студентів. Цей візит був навчально–пізнавальним, адже напередодні проходили тему «Українські думи та пісні». Репетиція перетворилася на справжній концерт. Полонив глядачів надзвичайно професійний спів тріо бандуристок «Дивоструни». Іноземці мали змогу побачити наші національні костюми, новий для них інструмент — бандуру.
Зазвичай спілкування з молоддю, яка їде на інший континент здобувати вищу освіту, не обмежується суто питаннями навчання та дозвілля. Тут не обійтися без людяності, розуміння, співчуття, підтримки, бо майже кожного юнака чи дівчину привела до нашого міста непроста доля. Педагоги відділення чудово пам'ятають свою першу слухачку Крістабель Мванго з далекої африканської країни Замбії. Їй дуже важко давалася адаптація в Україні через наш холодний і вологий клімат. Викладачі приносили дівчині теплі речі, готували їжу, оскільки перейти на українські страви їй було непросто. Особливою слухачкою була й алжирка Мерієм Хадж, котра готувалася стати мамою. Після пологів усі гуртом допомагали їй доглядати немовля. На знак вдячності Марієм та її чоловік Набіль, що невдовзі приїхав до дружини, вирішили назвати донечку Лесею — на честь Лесі Українки. Не залишила байдужими викладачів і доля сирійської біженки Лін Акід, вона із батьком знайшла у Луцьку прихисток від війни, але дуже сумувала за мамою, яка зосталася в Дамаску. Лін стала найкращою слухачкою, бо була дуже сумлінною.
Під час випускного екзамену іноземці, вбрані в національні костюми, виконують граматичне завдання, читають текст і розповідають про себе та свою країну, використовуючи фото — й відеоматеріали. Тут, як зазначає Євгенія Аристархівна, добре помітні результати спільної праці, старанність слухачів і прогрес, якого вони досягли у вивченні української.
Випускники підготовчого відділення нашого університету вступають до різних навчальних закладів України. Однак переважно вони залишаються в нашому місті й стають студентами Луцького національного технічного університету чи Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, обираючи такі спеціальності, як міжнародна економіка, міжнародне право, міжнародні відносини, журналістика, прикладна лінгвістика, біологія, соціологія. Звичайно, ми підтримуємо стосунки з усіма, цікавимося їхніми долями. І знаємо, що в Кіровоградській льотній академії Київського національного авіаційного університету, Харківському національному медичному університеті, Рівненському національному університеті водного господарства та природокористування, Тернопільському державному медуніверситеті, Сумському національному аграрному університеті, Київському національному університеті харчових технологій наші випускники — найкращі, — наголошує Євгенія Дурманенко.