Гордість Закарпаття – Долина нарцисів, а Полісся – Долини лотать

Помилуватись люб’язівськими краєвидами їдуть навіть з-за кордону.

Петро КРАВЧУК,
автор «Книги рекордів Волині»

Справжньою окрасою природи нашого краю ранньою весною є цвітіння калюжниці. Одразу варто зазначити, що це наукова назва весняного первоцвіту, яку місцеве населення майже не вживає. У різних селах цю багаторічну рослину називають і лотать, і латать, і латаття.

Місцеве населення настільки звикло до таких мальовничих краєвидів, що, здається, уже й не помічає їх.

В Україні росте три її види, але найгарніше квітує калюжниця болотна. Вона найпершою зацвітає на ще голих болотах, прикрашаючи їх яскравими жовтими барвами, сповіщаючи про прихід весни. Такими ж красивими у цей період є й темно–зелені, немов лаковані, блискучі листки калюжниці.
У найбільш сприятливі роки лотать (так говорять на Любешівщині) рясно зацвітає на величезних площах цілинних поліських боліт, які не були переорані за часів проведення меліорації. За аналогією зі знаменитою Долиною нарцисів у Закарпатській області такий дивовижний золотистий килим вартий назви «Лотатева долина». Але якщо на Закарпатті нарцисова долина одна, то великих площ, вкритих квітами калюжниці, на Поліссі — десятки. Одну з них, що в Національному природному парку «Прип’ять—Стохід» (у долині річки Прип’ять, біля села Люб’язь на Любешівщині), я так і назвав би — «Люб’язівська лотатева долина». Тут після набридливої зими милують око й заспокоюють не лише яскравий весняний квітучий килим, а й птахи, що поселилися в цій місцевості: лебеді, лелеки, качури, дикі качки, чайки, а з боку села Шлапань чути ще й неповторне курликання журавлів. Іноді над долиною кружляє справжня різнокрила пташина заметіль. А внизу, над великими сонячними квіточками, літають джмелі та різнобарвні метелики. Поруч — багаті рибою річка Прип’ять та озеро Люб’язь. Саме в Люб’язівському озері восени 1967 року виловили найбільшу на Волині щуку вагою аж 18 кілограмів, а взимку 1997–го в сітці заплутався величезний вугрисько завдовжки 115 сантиметрів і вагою 3,5 кілограма!

Ходить боцюн по болоту...

Лотать цієї весни на Любешівщині зацвіла надзвичайно рано — ще 31 березня. Майже тридцять років я веду фенологічні спостереження за природою, але такого раннього квітування ще не фіксував. У «Книзі рекордів Волині» читаємо, що до цього найраніше вона розцвітала 2 квітня — у 2002 році. Такому рекордно ранньому і рясному цьогорічному цвітінню сприяла тепла сонячна погода, адже в наступні дні — 1 і 2 квітня — Любешівська метеостанція зареєструвала відповідно плюс 20,9° і 23,7°. Такого тепла в ці дні не було вже 27 років! Отже, цьогоріч маємо відразу аж три рекорди! Це ще один феномен! Бо ж природа ощадлива і не робить водночас стільки «подарунків».

Калюжниця яскравим цвітом посміхається весні.

Утім, хоча й дуже рідко, але буває, що весна минає без лотатевого цвіту. Так було, наприклад, у Люб’язі в недалекому 2013 році. Трапилося це через велику повінь, коли вода товстим шаром укрила навколишні болота. До речі, та повінь на Прип’яті в Люб’язі була другою за рівнем води в останні сто літ (до історичного максимуму не вистачало лише одного сантиметра). І лише після того, як вода у Стоході спала на 19 сантиметрів, поодинокі кущики лотаті аж 26 квітня зацвіли в болоті біля Любешова. Так пізно поліський символ весни ще не сповіщав про себе!
Щоб не втратити цієї дивовижі, волинянам потрібно подбати про збереження наших унікальних поліських лотатевих долин, яких уже не побачиш у розвинених європейських країнах. Місцеве населення настільки звикло до таких мальовничих краєвидів, що, здається, уже й не помічає їх. А ось туристи і науковці зарубіжжя із захопленням насолоджуються такою красою. Не раз доводилося бачити їх на Люб’язівському мосту з дорогими фотоапаратами. Вони знімкують нашу неповторну поліську природу, щоб показати її там, у багатій Європі!

Усі фото Петра КРАВЧУКА.