up-arrow

5-класниця Соломія Крамар із Луцька перемогла у мовному конкурсі, тому що багато читає

title
На завершальному етапі ХVІІ Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика луцька школярка виборола 1-ше місце

Лариса ЗАНЮК
960 робіт школярів 3-11-х класів, студентів вишів, учнів ПТНЗ усіх областей України та міста Києва змагалися на ХVІІ Міжнародному конкурсі з української мови імені Петра Яцика.
Дві лучанки потішили Волинь призовими місцями. Перше виборола 5-класниця Луцького НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів № 22 – ліцей» Соломія Крамар, а 8-класниця Марія Деркач із Волинського ліцею-інтернату – третє.
Ми поспілкувалися з переможницею Соломійкою Крамар, маленькою розумашкою, як її називає вчителька української мови Тетяна Парадовська, яка вела дитину до перемоги через усі етапи поважного змагання.


– Ми вдячні Соломійці, бо відзначила не лише школу, а й місто, Волинь, – запрошує до розмови директор школи Лариса Віталіївна Кучер. – Знаю не лише Соломійчину скромність, а й наполегливість, бо викладаю у її класі зарубіжну літературу. Дівчинка ще з третього класу завойовує призові місця на мовних конкурсах. А її наставниця – Тетяна Миколаївна – теж, до речі, моя учениця, дуже сучасна й творча вчителька. Порадила їй займатися із Соломійкою, бо знаю, що ця дитина відзначається творчим мисленням і скрупульозністю, а Тетяна Миколаївна додала їй ще й власної креативності. Це перший крок, і він успішний, тому не буду захвалювати, а побажаю Соломії з таким натхненням і далі працювати.
Ходорляве дівча з двома кісками – то і є наша переможниця, лагідно усміхається.
– Як однокласники сприйняли твою перемогу? – запитую.
– Дуже раділи. Влаштували коридор слави, – ділиться Соломійка.
– Щиро, без заздрощів?
– Мені так здалося, бо маю у класі багато друзів, – усміхається дівча.
– Про перемогу ми дізналися на уроці фізкультури, – додає Тетяна Миколаївна. – Одразу почали телефонувати батькам, а однокласники тим часом у спортзалі вишикувалися по обидва боки, зробили коридор, по якому Соломійка пройшла під аплодисменти.
– На конкурсі завдання були складні, – пригадує дівчинка, – особливо запам'яталося: «Доберіть іменники до прикметників: комерційний, інвестиційний, оптовий, оптимальний, рентабельний. Зі словосполученнями складіть речення.»
– І як ти знайшла відповідь, невже такі слова знайомі 5-класникам?
– Пригадувала їх зі спілкування дорослих, батьків. Може, й не зовсім знала значення всіх слів...
– Тобто треба мати пречудовий словниковий запас. А що ти любиш читати?
– Нещодавно прочитала «Щоденник слабака» американського письменника Джеф Кінні, їх декілька, мені порадила сестра і я вже три осилила.
– Найкращим пордарунком для Соломії є книжка, – додає вчителька, – Коли розповідала, що за перемогу в конкурсі мама їй обіцяла купити три нові книжки, то говорила це таким голосом, наче велику коштовність отримала.
– Все одно, половина моєї перемоги – це Тетяна Миколаївна, – пригортається до улюбленої вчительки Соломійка. На це наставниця має своє пояснення:
– Ми готувалися ретельно й довго, набивали руку на завданнях минулих років. Окрім цього, Соломія багато вчить напам'ять, від цього поліпшується словниковий запас, зв'язне мовлення. Соломія дієприслівниковий зворот виділяє комами, ставить, де потрібно, тире, хоч такого ще не вивчали у 5-му класі. У неї природне відчуття мови, та ще й тому, що багато читає поза програмою. Цьому сприяють батьки, бо створили таку атмосферу, де хочеться вчитися.
– Тато дуже зрадів, – каже Соломійка,– коли дізнався, що у мене 1-ше місце, а мама з радості плакала. Я ж зазвичай хвилююся перед роботою, а коли отримую завдання, то заспокоююсь і виконую.
Окрім любові до слова, Соломія ще й малює, займається в художній школі перед уроками з 8-ї до 12-ї. А ще має двох менших брата й сестричку-школяриків, то ще й з ними уроки робить. Каже, що її не приваблює комп'ютерне спілкування, адже це забирає багато часу. Тому, мабуть, вона стільки всього встигає. Але ж і це ще не всі Соломіїні здобутки. Виявляється, цього року вона отримала ще й диплом I ступеня на Міжнародному мовно-літературному конкурсі учнівської та студентської молоді ім. Тараса Шевченка. А ще дві учениці школи: 11-класниця Анастасія Маркевич – диплом II ступеня, а 7-класниця Діана Салюк – III ступеня. Це свідчить, що мовна кафедра у ЗОШ №22 дуже потужна.
Зрозуміло, що наполегливу школярку Соломію Крамар тепер Президент відзначить стипендією, можливо, повезуть у літній табір в Буковель.
Але що ж таки здобула дівчинка після конкурсу, окрім 1-го місця?
– Я була не впевненою в собі, а тепер стала сміливішою, – звіряється дитина.
Отож, повірила в себе. І це, мабуть, найважливіше. Прикро лише, що й досі такі конкурси залишаються без державного фінансування і тримаються лише на спонсорських коштах, наче держава не зацікавлена у високому рівні рідної мови. Але так було завжди – прищепити любов до мови може лише той, хто сам по-справжньому її любить.

ІНШІ МАТЕРІАЛИ РУБРИКИ
Надія та Микола Шевчуки зі Смідина Старовижівського району свою життєву ниву засівали зернами праці. Сорок чотири роки викладала історію та право заслужена вчителька України Надія Тарасівна. А результатом її краєзнавчих досліджень стала книга «Смідин з глибини віків», присвячена 20-літтю місцевого Хресто-Воздвиженського храму. Тим часом Микола Іванович розбудовував село, тридцять два роки незмінно очолюючи місцевий колгосп
На кінець серпня, окрім звичних господарських клопотів, як–от жнива чи копання картоплі, на плечі батьків лягає ще одне традиційне завдання: зібрати дитину до школи. І слово «зібрати» тут підходить на всі сто відсотків, тому що до повної комплектації майбутнього школяра доводиться залучати всі можливі способи, аби вона не так відчутно спустошила сімейний бюджет
Втретє Луцьк зустрів волонтерів школи «Michael Gott International». 24 викладачі з різних штатів Америки безкоштовно навчали розмовної англійської. Люди, які приїхали не забирати, а віддавати, працювали справді з душею. Ажіотаж навколо яскравої особи Майкла Готта, засновника і координатора школи «Michael Gott International», та вчителів був недаремний
На відпочинок дітей Рівненщини з обласного та місцевих бюджетів цього року виділили понад 8 мільйонів гривень, що майже на два мільйони гривень більше, ніж торік. Проте чиновники досі не знають, скільки юних мешканців області оздоровлять за ці кошти. Бо весною обласна рада скасувала обов’язковість тендерів, дозволивши батькам начебто самотужки обирати санаторій (але лише на Рівненщині). Проте на практиці, як розповідають, все по-іншому: за батьків вирішують чиновники, аби всі 7 дитячих здравниць краю отримали фінансування
Кожна мама і тато хочуть, щоб у період літніх канікул їхні діти відпочили як слід: набралися вражень, зміцнили здоров'я, а не просто просиділи за комп'ютером чи телефонними іграми. Але коли батьки на роботі, а до дідуся чи бабусі можливості відправити чадо немає, що ж робити тоді? Адже важливо ще й те, щоб малюк, якщо мова про молодших школяриків, був під наглядом. Багато хто з батьків пригадує піонерські табори свого дитинства, де були і танці під зорями, і пісня біля вогнища, і активні ігри, і найсмачніша в світі їжа… Чи є щось подібне зараз і як воно «в кращих традиціях совка» чи так, що й сучасним дітям буде весело і цікаво?
У селі Кукли Маневицького району проживає дивовижний хлопець: талант на сцені, відмінник у навчанні, справжній господар удома і навіть паламар у церкві
Верхівському НВК, що в Острозькому районі на Рівненщині, — ​близько півтори сотні років, а скільки простояла будівля, в якій досі навчаються 17 дошкільнят та 63 учні, ніхто так і не встановив. Споруда віднесена до пам’яток архітектури місцевого значення, і хоч її фасад і дах давно потребують ремонту, грошей влада не виділяє, посилаючись на статус будівлі
Не зброєю. Вони плетуть захисні сітки, роблять обереги, малюють і пишуть листи на фронт, а інколи — і щемливі історії про війну. Якби ж їх читали ті, хто розв’язує війни…
У Володимир-Волинському педагогічному коледжі ім. Агатангела Кримського на спеціальності «Діловодство» літня практика проходила у формі ділової гри
У такий спосіб відзначали День Державного Прапора
line ПИТАННЯ ТИЖНЯ