І стали чагарники райським куточком!
Зелений килимок із лісових квітів навколо криниці, загадкові синьоокі іриси вздовж паркану, гордовиті горобинові деревця із зовнішнього боку огородженого обійстя — то наче вступні акорди незрівнянного садово-квітникового ансамблю біля домівки жителів містечка Любомль привітного подружжя – Валентини та Михайла Горлових
Юлія ХВАС
Пані Валентина народилася на хуторі Підстав’я, неподалік села Вишнів Любомльського району. А в 1970 році, після закінчення школи, поїхала працювати у столицю Латвії – Ригу. Там, у Прибалтиці, вийшла заміж і прожила за кордоном 36 років. Та у сім’ї Валентини Костянтинівни, на жаль, трапилось непоправне – у 30-річному віці помер син. Поховали його на українській землі в селі Вишнів. Відтоді, з 2005 року, Валентина та Михайло Горлові мешкають у Любомлі.
Особливу ауру біля її будинку створюють багаторічні кущі. Ось, наприклад, цидонія (або хеномеліс чи японська айва), плоди якої дуже цінні і придатні для варіння желе, варення, джемів, цукатів, компотів і фруктового пюре.
Мила і тендітна, чуйна й душевна, дуже тактовна і щедра господиня Валентина Костянтинівна вирощує квіти, кущі й дерева з особливим почуттям відповідальності й любові до цієї чудової справи. Хоча зараз дуже переймається тим, що внаслідок отриманої травми руки в автомобільній аварії не може повноцінно протягом цілого року працювати у своєму саду. Але вирощені рослинки мовби кличуть милуватися своєю неймовірною чарівністю.
Особливу ауру біля її будинку створюють багаторічні кущі. Ось, наприклад, цидонія (або хеномеліс чи японська айва), плоди якої дуже цінні і придатні для варіння желе, варення, джемів, цукатів, компотів і фруктового пюре. Валентина Костянтинівна використовує їх і для приготування чаю. Ростуть також кущі кизилу, привезені з Кавказу. Це рослинки, які дуже пишно й рано цвітуть, починаючи з березня, ягідки родять дуже рясно, але потребують по 10—12 відер води на день. Щедро плодоносять і кущі калини. Серед цікавих, оригінальних насаджень є каріна – деревце, де ростуть ягідки, схожі на чорнички. Доповнюють цю садову екзотику сибірська акація, яка цвіте жовтим кольором, барбариси двох видів із бордовим цвітом, розкішні юки білого та бежевого забарвлення. До речі, юка – вічнозелена рослина, вимагає особливого догляду. Валентина Костянтинівна на зиму її обв’язує полотняною мотузочкою таким чином, щоб листочки були зібрані докупи, зверху одягає мішковину і спеціальну бочечку, так рослинка не жовкне і добре перезимовує.
Влітку це обійстя завжди купається у квіткових пахощах: після нарцисів, крокусів, тюльпанів цвітуть і чорнобривці, і троянди, і лілії, іпомеї – рослинки, які плетуться, а їхні пелюстки нагадують дзвіночки. У народі їх називають «крученими паничами». Є дві розкішні арки із квітів. Поряд із полуничками та суничками видніється часничок, доріжкою простеляється петрушка. І тут же, не заважаючи городині, визирають із зеленотрав’я і яскраві незабудки, і ніжні фіалки…
– У Прибалтиці вирощували помідори на неймовірно високих, до двох метрів і вище, стеблах, насіння привозили зі Швеції, – ділиться спогадами Валентина Костянтинівна і додає: – У якій стороні буваю, звідти неодмінно щось везу додому, ось із Карпат привезла суницю, із Кавказу – кизил…
Згадуючи історію облаштування будинку та власного подвір’я, господиня мовить про те, що багато зусиль вони з чоловіком доклали до того, щоб розчистити територію. Адже хатина їхня – на околиці Любомля, і спочатку там були зарості лози та височіли старі тополі. Окрім вирубування чагарників, працелюбній сім’ї довелося вивозити величезні гори сміття, яке люди часто бездумно залишають просто за містом. Одного разу, коли вантажили непотріб, побачили у ньому деревце абрикоса, яке хтось викинув.
– Ми його забрали і посадили, видно було, що дерево немолоде. Але нині вже 12-й рік у нас росте і плодоносить. І так тішить душу цей врятований абрикос, — проникливо розповідає пані Валентина.
А ще каже: «Дуже люблю доглядати за рослинками, весною і восени підливаю природними добривами, змішуючи їх із молоденькою кропивою. І навкруг кожного дерева в мене ростуть по три кола квітів – тюльпани, тоді іриси, найбільше коло утворюють чорнобривці. Адже квіти завжди покращують настрій. А їхні аромати корисні для здоров’я».
Порівнюючи своє життя у далекій Ризі із нинішнім у Любомлі, Валентина Костянтинівна зазначає, що у Прибалтиці люди, на відміну від наших, уміють насолоджуватися кожним моментом:
– Українців заполонив побут, весь час нестача чогось, нема грошей, хоч і працюють, а чомусь постійно усім погано. У столиці Латвії я у спеціальному кіоску продавала пресу та квитки в театри, а жіночки, які поряд торгували молочними продуктами чи городиною, наприкінці дня підходили до кіоску і запитували: «На 19-ту є щось у театр?» – «Є». І вони після роботи ще й ішли на вистави. Люблять культурне життя, відпочинок після праці. А крім цього, дуже стежать за чистотою кладовищ. Могилки там — як парк. Мені соромно, коли приїжджають наші знайомі з-за кордону, заходити з ними на українські запущені цвинтарі. Хоча останнім часом вже стало значно чистіше, – каже пані Валентина.
Із зарубіжжя вона привезла не тільки любов до квітів, а й запозичила елементи латвійської традиційної культури. Перед Великоднем ставить у хаті берізку, яку прикрашає пластмасовими крашанками, пташечками, виготовленими власноруч.
Із зарубіжжя вона привезла не тільки любов до квітів, а й запозичила елементи латвійської традиційної культури. Перед Великоднем ставить у хаті берізку, яку прикрашає пластмасовими крашанками, пташечками, виготовленими власноруч. Створює і барвисті та наповнені символічним змістом пасхальні композиції. У Ризі такі композиції напередодні свята прикрашають підвіконня кожного магазину, не кажучи про домівки. Ще одним захопленням Валентини Костянтинівни є вишивання рушників, але це вже тема окремої розповіді.
Прагнення до гармонії з природою, єднання з прекрасним, унікальне чуття навколишнього середовища притаманні людям ніжної та щирої вдачі. «Краса природи не може не бентежити душу» – ці слова моєї співрозмовниці дуже правдиво відображають її квітучий і оптимістичний, надзвичайно світлий внутрішній світ.
