up-arrow
ЛЮДИНА І СУСПІЛЬСТВО Архів рубрики

Сумку листоноші Петру Сацику передав майже 40 років тому батько–фронтовик

title
«Пошта – це не просто робота, це спосіб життя», – каже з висоти відданих справі літ чоловік

Василь УЛІЦЬКИЙ

Уже чотири десятиліття Петро Сацик (на фото) із Любешова працює у сфері зв’язку. Символічно, що сумку листоноші йому передав батько Улян, який понад 30 літ був поштарем у рідному селі Угриничі Любешівського району. Чотири роки Петро Улянович доставляв кореспонденцію односельчанам, потім перейшов працювати у районний відділ зв’язку, два роки був заступником начальника, сьогодні трудиться на посаді старшого інструктора. Робота не кабінетна, з постійними виїздами у сільські відділення, спілкуванням як із колегами–поштовиками, так і з клієнтами.

За 40 літ я був у всіх любешівських не тільки селах, а й хуторах та хутірцях.

— Праця листоноші, оператора чи начальника сільського відділення, – важка, – каже Петро Улянович. – Через те наших трудівників, а це в основному жінки, називаю бджілками. Їх чекають, виглядають у найвіддаленіших селах. Особливо люди старшого віку, самотні. Пошта надає понад 50 послуг. Але для цих людей неоціненною є і та «робота» листоноші, яка не входить до офіційного переліку – це можливість поспілкуватися, поділитися новинами. Тож радію, що нам вдалося зберегти всю мережу поштових відділень району – а їх є 25.
— За 40 років я був у всіх любешівських не тільки селах, а й хуторах та хутірцях, – продовжує Петро Сацик. – Їх стало менше, ніж колись, але, певно, все одно більше, ніж в інших районах. І листоношам тричі на тиждень у будь–яку погоду доводиться намотувати десятки кілометрів, щоб дійти до кожного передплатника з газетою «Волинь–нова»!
Петро Улянович каже: жодного разу не пожалів, що колись мама Євдокія Семенівна та батько Улян Йосипович наполягли, аби став поштарем: «Завжди старався тримати високу планку професіоналізму, яку задав ще батько, вкладати душу в роботу». За цей час Петро Сацик був удостоєний багатьох відзнак та нагород, окрім того, ось уже 23 роки очолює профспілкову організацію поштовиків Любешівського району.
— Я думаю, мені у житті пощастило, що стільки літ пропрацював у сфері зв’язку, – каже Петро Улянович. – Можу твердо сказати, що пошта – це не просто робота, це спосіб життя.
P. S. Цими днями Петро Улянович Сацик відзначає 60–річчя. «Волинь–нова» вітає представника славної поштової династії з ювілеєм і бажає йому всіх гараздів. З роси і води, Петре Уляновичу!

 

ІНШІ МАТЕРІАЛИ РУБРИКИ
Один із перших волинських рухівців — Степан Гаврилюк (на фото) — сьогодні, на свято Спаса, відзначає свій 75-літній ювілей
Учасник бойових дій російсько-японської війни, підполковник у відставці Віталій Литвинчук воював на Забайкальському фронті, вздовж і впоперек пройшов усю Монголію, а демобілізувавшись, ще чверть століття служив у Володимирі-Волинському в різних військових частинах. Незважаючи на поважний вік (у вересні фронтовик відзначатиме 90-річчя), він має відмінну пам’ять, читає без окулярів, майже не визнає ліків, а більше довіряє народній медицині й каже, що завдяки травам уникнув двох операцій
Минулої неділі на території Іваничівського району, у прикордонному селі Кречів, відбулися традиційні дні добросусідства «Кордон 835 Кречів—Крилів»
Хоч би скільки нам було літ, поки жива ненька — ми все ще діти і з далеких чи близьких світів наша дорога пролягатиме до батьківської хати. Разом зі своєю одногрупницею із селища Ратне Наталею Кацевич цієї літньої пори мандрую у райський куточок Ратнівщини, де проживає її 81–річна мама — Афанасія Лукашівна Лахтюк. 6 серпня ця чудова жінка, мудра, добра, розсудлива і надзвичайно працьовита, відзначила день народження
Як один день минуло півстоліття після закінчення Рожищенського зооветеринарного технікуму. 50 літ! Одним із моїх учителів був відомий на Волині фахівець ветеринарної медицини Микола Кузьмович Кузьмін. У ті далекі 1960-ті роки технікум (нині коледж) розміщувався в пристосованому двоповерховому приміщенні. Студенти жили в старих, розкиданих по всьому Рожищі гуртожитках, навіть колишніх солдатських казармах
Сільський агроном втілив мрію всього життя й відшукав своїх пращурів до десятого коліна
Учора керівник служби «Госпітальєри» отримала від нашої редакції заслужений приз — крилатий плуг. Це почесне звання — «Герой нашого часу» — Яні Зінкевич присвоїли читачі й передплатники газети у травні 2015 року як подяку за врятовані життя українських військовослужбовців. А цим найбільшим скарбом особисто медику–добровольцю завдячують понад дві сотні солдатів, тоді як створена нею медична служба загалом зберегла дві з половиною тисячі захисників Батьківщини
22–річний маневиччанин Юрій Шафета про запеклі бої за визволення українського сходу знає не з чужих слів. Він — контрактник. Савур–Могила, Вуглегірськ, Красний Луч, Сніжне… За цими назвами — відвага і героїзм, самопожертва і гіркий біль від втрати побратимів
Давня східна мудрість гласить: «Кожна людина тобі не друг, кожна людина тобі не ворог, кожна людина тобі вчитель». Справді, від багатьох людей, які живуть поміж нас, можна багато чому навчитися. До таких особистостей належить родина старожилів Шуровських, котрі мешкають у Володимирі-Волинському на вулиці Поштовій
У такий спосіб відзначали День Державного Прапора
line ПИТАННЯ ТИЖНЯ