up-arrow
ЛЮДИНА І СУСПІЛЬСТВО Архів рубрики

Сумку листоноші Петру Сацику передав майже 40 років тому батько–фронтовик

title
«Пошта – це не просто робота, це спосіб життя», – каже з висоти відданих справі літ чоловік

Василь УЛІЦЬКИЙ

Уже чотири десятиліття Петро Сацик (на фото) із Любешова працює у сфері зв’язку. Символічно, що сумку листоноші йому передав батько Улян, який понад 30 літ був поштарем у рідному селі Угриничі Любешівського району. Чотири роки Петро Улянович доставляв кореспонденцію односельчанам, потім перейшов працювати у районний відділ зв’язку, два роки був заступником начальника, сьогодні трудиться на посаді старшого інструктора. Робота не кабінетна, з постійними виїздами у сільські відділення, спілкуванням як із колегами–поштовиками, так і з клієнтами.

За 40 літ я був у всіх любешівських не тільки селах, а й хуторах та хутірцях.

— Праця листоноші, оператора чи начальника сільського відділення, – важка, – каже Петро Улянович. – Через те наших трудівників, а це в основному жінки, називаю бджілками. Їх чекають, виглядають у найвіддаленіших селах. Особливо люди старшого віку, самотні. Пошта надає понад 50 послуг. Але для цих людей неоціненною є і та «робота» листоноші, яка не входить до офіційного переліку – це можливість поспілкуватися, поділитися новинами. Тож радію, що нам вдалося зберегти всю мережу поштових відділень району – а їх є 25.
— За 40 років я був у всіх любешівських не тільки селах, а й хуторах та хутірцях, – продовжує Петро Сацик. – Їх стало менше, ніж колись, але, певно, все одно більше, ніж в інших районах. І листоношам тричі на тиждень у будь–яку погоду доводиться намотувати десятки кілометрів, щоб дійти до кожного передплатника з газетою «Волинь–нова»!
Петро Улянович каже: жодного разу не пожалів, що колись мама Євдокія Семенівна та батько Улян Йосипович наполягли, аби став поштарем: «Завжди старався тримати високу планку професіоналізму, яку задав ще батько, вкладати душу в роботу». За цей час Петро Сацик був удостоєний багатьох відзнак та нагород, окрім того, ось уже 23 роки очолює профспілкову організацію поштовиків Любешівського району.
— Я думаю, мені у житті пощастило, що стільки літ пропрацював у сфері зв’язку, – каже Петро Улянович. – Можу твердо сказати, що пошта – це не просто робота, це спосіб життя.
P. S. Цими днями Петро Улянович Сацик відзначає 60–річчя. «Волинь–нова» вітає представника славної поштової династії з ювілеєм і бажає йому всіх гараздів. З роси і води, Петре Уляновичу!

 

ІНШІ МАТЕРІАЛИ РУБРИКИ
Володимир Черчик із Маневичів вивів із пекельної пастки Іловайського котла 22 бійців 51­ї ОМБр — ​без дозволу командира, взявши відповідальність на себе
Більше 10 сімейних пар, які прожили у коханні і злагоді не один десяток літ, зібрала в обласному Фонді милосердя і здоров'я його очільник Лідія Тарасюк
Нащадки Степана Коханського досі зберігають його короткі листи. Унікальні документи вдалося виявити завдяки публікації у «Волині–новій»
Серед тих, ким по праву гордиться не лише Маневиччина, а й вся Україна, — Володимир Марчук, уродженець села Острови, який за участь в АТО удостоєний ордена «За мужність» ІІІ ступеня. Але про те, що перебуває на фронті, довго не зізнавався навіть рідній матері, щоб її не тривожити
Своє жіноче і материнське щастя Руслана Кича знайшла майже за тисячу кілометрів у селі Мирне Горохівського району
Володимир Філіпчук у 19 років отримав важке поранення на фронті, але зробив усе, щоб після семимісячного перебування у госпіталі повернутися до бойових побратимів, і зустрів із ними Перемогу в Магдебурзі
Коли Йосип Радильчук з повернувся з війни додому, батьківська оселя стояла пусткою: усіх родичів, українців, у рамках операції «Вісла» переселили з Холмщини під Луцьк
Слухати життєву історію Надії Свирид із села Сильне Ківерцівського району не можна без хвилювання: скільки випробувань довелося їй витримати! Всього було аж через край: 10 літ радянської каторги, догляд за лежачою донькою–інвалідом… А кілька років тому пані Надія ще й втратила зір. Проте, на щастя, не втратила віри в людей, які ніколи не залишали її в біді. Так сталося й цього разу – гроші на операцію збирали всім миром, у тому числі й читачі та працівники «Волині–нової»
Крик душі відомого лікаря: педіатр Євген Комаровський в колонці для «Новое время» намагається достукатись до народних депутатів, щоб вони запровадили медичну реформу. Подаємо повністю його текст
line ПИТАННЯ ТИЖНЯ