up-arrow
ЛЮДИНА І СУСПІЛЬСТВО Архів рубрики

Уже 15 правнукам розповідає, як зустрів Перемогу у Празі

title
Коли Йосип Радильчук з повернувся з війни додому, батьківська оселя стояла пусткою: усіх родичів, українців, у рамках операції «Вісла» переселили з Холмщини під Луцьк

Ніна КОСТРУБА

У тихому куточку села Новокотів Луцького району на пагорбі примостилася затишна хатина інваліда Другої світової війни, орденоносця, якому не так давно виповнилося 93 роки. Хвороба не дає змоги чоловікові звестися на ноги, а він звик до роботи, до повсякденного руху. Тяжко ветерану згадувати про пережите.

У жорстоких боях смерть не раз ходила поруч, але рятував материнський оберіг — іконка Спасителя.

Йосип Радильчук — із багатодітної родини, де було троє синів та четверо доньок. Він народився на Холмщині у селі Сверже четвертого лютого 1924 року.

— Жити можна було, не бідували. Війна зруйнувала всі плани, — пригадує дідусь.
У Червону армію Йосип потрапив влітку 1944–го. У його військовій книжці читаю, що був зарахований до 25-ї Гвардійської механізованої ордена Богдана Хмельницького бригади у роту автоматників. У жорстоких боях смерть не раз ходила поруч, але рятував материнський оберіг — іконка Спасителя. На підступах до Братислави солдат Радильчук отримав поранення. Куля прошила йому щелепу, ротову порожнину. Три місяці Йосип лікувався у госпіталі, і знову — фронт. Просуваючись з боями уже у складі танкової частини, довгождану перемогу зустрів у Празі. Але не відразу повернувся додому, а продовжував службу у Німеччині, освоївши професію пекаря.
У 1947–му боєць був демобілізований. Коли прибув на Холмщину, то батьківська оселя зустріла його пусткою. Виявляється, 1945 року їхня родина разом із іншими українськими сім'ями у ході військово–адміністративної операції «Вісла» була депортована з нажитих місць і переселена за Буг. Так Радильчуки опинилися на Волині у селі Копче (нині Новокотів), де раніше було чеське поселення. Саме сюди й приїхав солдат, нагороджений орденами Вітчизняної війни та «За мужність», бойовими медалями «За відвагу», «За визволення Праги», «За перемогу над Німеччиною».
1949–го Йосип Радильчук одружився з такою ж переселенкою із Холмщини Марією Іваніщук, якій нині 91 рік. Старожили й донині згадують їхнє весілля: бравого солдата у військовій формі та красуню-наречену у білому платті. За плечима — майже 70 років спільно прожитого життя, у якому переплелися і радісні події, і сумні. Йосип Данилович спочатку працював у місцевому колгоспі «Більшовик» конюхом, згодом — на будівництві, Марія Павлівна трудилася в буряківничій ланці аж до виходу на пенсію. Турботою і увагою оточують нині стареньких діти, онуки та 15 правнуків.

ІНШІ МАТЕРІАЛИ РУБРИКИ
Один із перших волинських рухівців — Степан Гаврилюк (на фото) — сьогодні, на свято Спаса, відзначає свій 75-літній ювілей
Учасник бойових дій російсько-японської війни, підполковник у відставці Віталій Литвинчук воював на Забайкальському фронті, вздовж і впоперек пройшов усю Монголію, а демобілізувавшись, ще чверть століття служив у Володимирі-Волинському в різних військових частинах. Незважаючи на поважний вік (у вересні фронтовик відзначатиме 90-річчя), він має відмінну пам’ять, читає без окулярів, майже не визнає ліків, а більше довіряє народній медицині й каже, що завдяки травам уникнув двох операцій
Минулої неділі на території Іваничівського району, у прикордонному селі Кречів, відбулися традиційні дні добросусідства «Кордон 835 Кречів—Крилів»
Хоч би скільки нам було літ, поки жива ненька — ми все ще діти і з далеких чи близьких світів наша дорога пролягатиме до батьківської хати. Разом зі своєю одногрупницею із селища Ратне Наталею Кацевич цієї літньої пори мандрую у райський куточок Ратнівщини, де проживає її 81–річна мама — Афанасія Лукашівна Лахтюк. 6 серпня ця чудова жінка, мудра, добра, розсудлива і надзвичайно працьовита, відзначила день народження
Як один день минуло півстоліття після закінчення Рожищенського зооветеринарного технікуму. 50 літ! Одним із моїх учителів був відомий на Волині фахівець ветеринарної медицини Микола Кузьмович Кузьмін. У ті далекі 1960-ті роки технікум (нині коледж) розміщувався в пристосованому двоповерховому приміщенні. Студенти жили в старих, розкиданих по всьому Рожищі гуртожитках, навіть колишніх солдатських казармах
Сільський агроном втілив мрію всього життя й відшукав своїх пращурів до десятого коліна
Учора керівник служби «Госпітальєри» отримала від нашої редакції заслужений приз — крилатий плуг. Це почесне звання — «Герой нашого часу» — Яні Зінкевич присвоїли читачі й передплатники газети у травні 2015 року як подяку за врятовані життя українських військовослужбовців. А цим найбільшим скарбом особисто медику–добровольцю завдячують понад дві сотні солдатів, тоді як створена нею медична служба загалом зберегла дві з половиною тисячі захисників Батьківщини
22–річний маневиччанин Юрій Шафета про запеклі бої за визволення українського сходу знає не з чужих слів. Він — контрактник. Савур–Могила, Вуглегірськ, Красний Луч, Сніжне… За цими назвами — відвага і героїзм, самопожертва і гіркий біль від втрати побратимів
Давня східна мудрість гласить: «Кожна людина тобі не друг, кожна людина тобі не ворог, кожна людина тобі вчитель». Справді, від багатьох людей, які живуть поміж нас, можна багато чому навчитися. До таких особистостей належить родина старожилів Шуровських, котрі мешкають у Володимирі-Волинському на вулиці Поштовій
У такий спосіб відзначали День Державного Прапора
line ПИТАННЯ ТИЖНЯ