up-arrow
ЛЮДИНА І СУСПІЛЬСТВО Архів рубрики

Уже 15 правнукам розповідає, як зустрів Перемогу у Празі

title
Коли Йосип Радильчук з повернувся з війни додому, батьківська оселя стояла пусткою: усіх родичів, українців, у рамках операції «Вісла» переселили з Холмщини під Луцьк

Ніна КОСТРУБА

У тихому куточку села Новокотів Луцького району на пагорбі примостилася затишна хатина інваліда Другої світової війни, орденоносця, якому не так давно виповнилося 93 роки. Хвороба не дає змоги чоловікові звестися на ноги, а він звик до роботи, до повсякденного руху. Тяжко ветерану згадувати про пережите.

У жорстоких боях смерть не раз ходила поруч, але рятував материнський оберіг — іконка Спасителя.

Йосип Радильчук — із багатодітної родини, де було троє синів та четверо доньок. Він народився на Холмщині у селі Сверже четвертого лютого 1924 року.

— Жити можна було, не бідували. Війна зруйнувала всі плани, — пригадує дідусь.
У Червону армію Йосип потрапив влітку 1944–го. У його військовій книжці читаю, що був зарахований до 25-ї Гвардійської механізованої ордена Богдана Хмельницького бригади у роту автоматників. У жорстоких боях смерть не раз ходила поруч, але рятував материнський оберіг — іконка Спасителя. На підступах до Братислави солдат Радильчук отримав поранення. Куля прошила йому щелепу, ротову порожнину. Три місяці Йосип лікувався у госпіталі, і знову — фронт. Просуваючись з боями уже у складі танкової частини, довгождану перемогу зустрів у Празі. Але не відразу повернувся додому, а продовжував службу у Німеччині, освоївши професію пекаря.
У 1947–му боєць був демобілізований. Коли прибув на Холмщину, то батьківська оселя зустріла його пусткою. Виявляється, 1945 року їхня родина разом із іншими українськими сім'ями у ході військово–адміністративної операції «Вісла» була депортована з нажитих місць і переселена за Буг. Так Радильчуки опинилися на Волині у селі Копче (нині Новокотів), де раніше було чеське поселення. Саме сюди й приїхав солдат, нагороджений орденами Вітчизняної війни та «За мужність», бойовими медалями «За відвагу», «За визволення Праги», «За перемогу над Німеччиною».
1949–го Йосип Радильчук одружився з такою ж переселенкою із Холмщини Марією Іваніщук, якій нині 91 рік. Старожили й донині згадують їхнє весілля: бравого солдата у військовій формі та красуню-наречену у білому платті. За плечима — майже 70 років спільно прожитого життя, у якому переплелися і радісні події, і сумні. Йосип Данилович спочатку працював у місцевому колгоспі «Більшовик» конюхом, згодом — на будівництві, Марія Павлівна трудилася в буряківничій ланці аж до виходу на пенсію. Турботою і увагою оточують нині стареньких діти, онуки та 15 правнуків.

ІНШІ МАТЕРІАЛИ РУБРИКИ
Володимир Черчик із Маневичів вивів із пекельної пастки Іловайського котла 22 бійців 51­ї ОМБр — ​без дозволу командира, взявши відповідальність на себе
Більше 10 сімейних пар, які прожили у коханні і злагоді не один десяток літ, зібрала в обласному Фонді милосердя і здоров'я його очільник Лідія Тарасюк
Нащадки Степана Коханського досі зберігають його короткі листи. Унікальні документи вдалося виявити завдяки публікації у «Волині–новій»
Серед тих, ким по праву гордиться не лише Маневиччина, а й вся Україна, — Володимир Марчук, уродженець села Острови, який за участь в АТО удостоєний ордена «За мужність» ІІІ ступеня. Але про те, що перебуває на фронті, довго не зізнавався навіть рідній матері, щоб її не тривожити
Своє жіноче і материнське щастя Руслана Кича знайшла майже за тисячу кілометрів у селі Мирне Горохівського району
Володимир Філіпчук у 19 років отримав важке поранення на фронті, але зробив усе, щоб після семимісячного перебування у госпіталі повернутися до бойових побратимів, і зустрів із ними Перемогу в Магдебурзі
Слухати життєву історію Надії Свирид із села Сильне Ківерцівського району не можна без хвилювання: скільки випробувань довелося їй витримати! Всього було аж через край: 10 літ радянської каторги, догляд за лежачою донькою–інвалідом… А кілька років тому пані Надія ще й втратила зір. Проте, на щастя, не втратила віри в людей, які ніколи не залишали її в біді. Так сталося й цього разу – гроші на операцію збирали всім миром, у тому числі й читачі та працівники «Волині–нової»
Крик душі відомого лікаря: педіатр Євген Комаровський в колонці для «Новое время» намагається достукатись до народних депутатів, щоб вони запровадили медичну реформу. Подаємо повністю його текст
line ПИТАННЯ ТИЖНЯ