up-arrow
КУЛЬТУРА Архів рубрики

Волинянка поїхала до Домінікани — і повернулася з душею художниці

title
Антоніна Байда з Голоб почала писати картини чотири роки тому, і нині у її творчому доробку більше ста робіт. Спочатку це були пейзажі, насичені яскравими фарбами та захопливою красою природи, натюрморти, польові квіти. Але сьогодні її тематика швидше філософського спрямування

Людмила ВЛАСЮК


Дитячу мрію здійснила за океаном
З перших слів підкуповує природна простота цієї жінки, невимушеність і безпосередність у спілкуванні, доброзичливість та весела вдача. Крім того, від художниці віє невичерпною силою життєлюбства, яке мимоволі передається й співрозмовнику. Тому вірить пані Антоніна у чудодійну силу арт–терапії і вчиться долати негаразди з пензликом у руках.

У кожного свої асоціації. Але коли картина спонукає замислитись — це творча удача митця.

— Мені хотілося навчитися малювати із самого дитинства, – розповідає Антоніна Миколаївна. – Бралася за пензля, навіть відвідувала художній гурток, але нічого з того не вийшло. Уже у випускному класі на дереві випалила портрет Лесі Українки. Великим розчаруванням було дізнатися, що його віддали столичній комісії, яка приїхала з перевіркою у школу. Мріяла, щоб у цих стінах залишилася згадка про мене. Значно пізніше, коли вже моя донька вчилася у Маяках, я намалювала фасад школи. Діти, дивлячись на цю картину, не відрізняли її від світлини і говорили: «Дивіться, яка велика фотографія!»
Але остаточно у життя Антоніни Байди увійшов чарівний світ пензлика і фарб після однієї екскурсії. Якось вона потрапила до Домінікани (країна Карибського басейну) у туристичну поїздку, де взяла участь у майстер–класі з малювання. Ця справа захопила її, і вона вирішила продовжити займатися малярством.
— Я цілий рік щодня малювала вдома, – розповідає художниця. – Потім випадок звів мене із нашим священиком, отцем Ніфонтом: знала, що він колись працював директором художньої недільної школи в Луцьку і добре розуміється на живописі. Кажу йому: «Отче, чи не могли б ви подивитися мої картини?» Зайшовши в галерею, він поцікавився, скільки часу малюю. Сказав, що для початківця вийшло досить непогано, але порадив брати уроки у художниці Світлани Костукевич. Півтора року їздила в Луцьк до неї на заняття. При першій зустрічі запитала, скільки триватиме урок. «Скільки витримаєш», – відповіла. Зізнаюсь, ученицею була неслухняною, все хотіла зробити по–своєму. Але безмежно вдячна пані Світлані за науку і терпіння.

Вона не просто ловить світло, а передає ним на полотні думку
Рік наполегливої праці дав результати. Антоніна Байда зі своїм творчим доробком почала брати участь в осінніх та весняних виставках, що проходили у Луцьку. Картина авторки «Зима» була представлена на Всеукраїнській різдвяній виставці у Києві. Цієї зими відбулась її перша персональна виставка у Будинку художника в нашому обласному центрі. Сім полотен із колекції продано, однак, як зізнається, не кожна людина може дозволити собі таке придбання. Зважаючи на це, багато своїх робіт мисткиня дарує.
— Для мене головне в живописі – це світло, – каже Антоніна Миколаївна. – Саме воно надає картині контрастності, заворожує погляд. При цьому кожен рух пензля повинен бути зваженим і впевненим, колір – свіжим і насиченим. Зараз люблю писати більше на філософські теми, що спонукають до роздумів. Останній мій твір — це картина великого розміру (два метри на метр), яка складається з двох частин: відображає і світлу сторону нашого буття, і темну, коли людина опиняється перед важким вибором. Діамант, що символізує в моїй уяві народження безгрішного немовляти, павуки на павутинні, шахове поле, дитина на гойдалці — все це віднайшло своє місце у моїй філософії… Хоча у кожного свої асоціації. Але коли картина спонукає замислитись — це творча удача митця.

Не тільки море, а й гори дають натхнення
Антоніна Байда захоплюється і спортом. Вона – лижник із вісімнадцятирічним стажем. Зачарована красою Карпат, кожного року їде в гори, бо полюбляє проводити час на свіжому повітрі, серед заворожуючої природи, з близькими людьми.
— Мене навіть якось показували по телебаченню, – усміхаючись, говорить пані Антоніна. – У Буковелі проходив фестиваль Дідів Морозів, у якому було 150 учасників. Дві з десяти грамот отримала я. До того ж відзначили мій лижний костюм з елементами вишивки. Гори дарують мені справжню наснагу, натхнення та енергетику.
А ще Антоніна Миколаївна була активною учасницею Революції гідності. Під враженням тих подій написала картину з палаючим Майданом і Прапором України на передньому плані.
Здавалося: ось вона – героїня, здатна стати пліч-о-пліч зі справжніми борцями за волю України, говорити мовою почуттів та емоцій на полотні, долати кілометри, спростовувати міфи про нездійсненність мрій. Спілкування з пані Антоніною підтвердило мою думку: вона має здатність зазирати в себе і дослухатися до своїх бажань. Так було, коли вже у зрілому віці взяла у руки пензель. Зрештою, для того і є відміряний кожному його шлях на цій Землі, щоб осягнути і реалізувати свою мрію.

 

ІНШІ МАТЕРІАЛИ РУБРИКИ
А після проведеного трусу Надія Кушнір не дала кинути вишите патріотичною молитвою полотно (на фото) у вогонь, хоча це загрожувало багатодітній родині висилкою в Сибір
Раптово зупинилося серце відомого в Україні та світі художника, 57–річного Тараса Більчука з Рівненщини. Активний учасник Революції гідності не раз стояв на порозі смерті: під час першого розгону Майдану отримав струс мозку, а у страшні лютневі дні куля снайпера пробила ногу митця, коли він виносив поранених з вулиці Інститутської
Українське небо архітектор Мирослава Шундерук не ділить надвоє, хоч воно різне: на Волині повне блакитного сяйва, а на Донбасі з присмаком війни, просякнуте димом і порохом. Але цю землю чужою назвати не може, бо Донецьк розбудовувала українська молодь, яка хотіла жити у цій державі. Вона — архітектор із непростим творчим поглядом на навколишній світ. Глибокий сенс вбачає в історичній цінності міста. Є автором більше тисячі графічних малюнків архітектурних творінь. Виконання лише олівцем вирізняє її роботи із мистецького середовища
Історію цього народного аматорського театру із Горохівщини кожен прийдешній рік неодмінно збагачує незабутньою подією. Скажімо, постановкою нового спектаклю чи успішними гастролями! А ось літо, що минає, запам’ятається колективові спершу несподіваною новиною, а потому — знайомством із співзасновниками студії Red Glass продюсером Яною Алтуховою, режисером Стасом Туренком і оператором Олександром Бойком, які приїхали зі столиці для пробних зйомок майбутнього повнометражного фільму про місцевий театр
Так заявив Євген Галич, лідер гурту «О.Torvald» (учасник «Євробачення-2017»), на цьогорічному фестивалі патріотичного духу на Волині, що зібрав рекордну кількість глядачів – за 3 дні дійство відвідало 12 тисяч осіб (гості були навіть з Ізраїлю та Японії), перед якими виступило аж 60 гуртів
Людмила та Володимир Козачуки зі Смідина Старовижівського району поєднані не лише Господніми вузами, а й творчими. Він пише музику, разом із донькою Марією співає у сімейному дуеті «Сонячний дощ», популяризуючи вірші волинських авторів у жанрі співаної поезії. Вона — знаний майстер народної творчості, створює обереги — ляльки-мотанки, в які вкладає молитву і душу
Найстарша читачка бібліотеки села Коршовець, що в Луцькому районі, 79–річна Євгенія Опейда (на фото) з–поміж інших користувачів книгозбірні вирізняється тим, що її цікавить постать славетного гетьмана
Настоятель Свято-Михайлівського храму Української православної церкви села Бужанка Іваничівського району Петро Кубінський (на фото) «докопався» до пращурів аж у 1693 рік
Рівнянка Зоя Романова — одна з тих, хто вперто намагається конкурувати з індустрією машинної вишивки. Про свою роботу говорить із задоволенням, проте справжній захват у майстрині викликають українки, що вишивали сотні років тому
У такий спосіб відзначали День Державного Прапора
line ПИТАННЯ ТИЖНЯ