Хто відповість за борги перед шахтарями?
Майже три місяці гірники копальні №1 «Нововолинської» чекають заробітну плату. Востаннє вони отримували її ще в лютому, і то не в повному обсязі. Загальна сума заборгованості сягає понад 3 мільйони 600 тисяч гривень. Окрім того, за підприємством числиться 1,5 мільйона гривень боргів за енергоносії та майже п’ятдесят тисяч – за водопостачання
Алла ЛІСОВА
Останні два тижні представники адміністрації та профспілок шахти чекають на результати переговорів щодо того, коли ж їм все-таки надійдуть гроші. Якщо найближчим часом їх не отримають, мають намір знову вдатися до акцій протесту – перекриття дороги в районі річки Західний Буг, а то й навіть біля міжнародного пункту пропуску Ягодин.
Якщо найближчим часом їх не отримають, мають намір знову вдатися до акцій протесту – перекриття дороги в районі річки Західний Буг, а то й навіть біля міжнародного пункту пропуску Ягодин.
Як відомо, відокремлений підрозділ «Шахта №1 «Нововолинська» переведена в так звану третю групу, яка підлягає реструктуризації. Відповідно й фінансування для таких копалень іде зовсім з іншого «кошика», який, запевняли, не порожній. Гірникам хотілося вірити, бо не раз чули заяви про те, що високопосадовцям вигідніше й дешевше (!) платити працівникам шахт, які б сиділи дома, ніж спускалися у лаву для видобутку вугілля. А ще нерідко звучать заяви про те, що краще купувати паливо за кордоном, ніж добувати своє.
На перший погляд – абсурд. Але з огляду на те, в якому занепаді перебувають зараз наші підземки, не виключено, що з економічної точки зору так воно і є. Собівартість видобутого з допомогою застарілого, хоч і відремонтованого обладнання й збагаченого на приватній фабриці волинського вугілля становить більше 2 тисяч гривень, а ціна продажу не покриває цих затрат. Аби здешевити процес, потрібно вкладати чималі кошти, яких у державному бюджеті, на жаль, не вистачає.
Та й цього разу не так сталося, як гадалося. Після гострих дебатів на зборах шахтарі вирішили ще почекати. Профспілкових лідерів запевнили, що гроші на днях будуть. Але на початок цього тижня на зарплатних картках працівників копальні вони не з’явилися. Кажуть, що не зібрані ще всі підписи чиновників Мінфіну та інших структур. Ситуація ускладнюється тим, що через невчасну виплату, що відбувається систематично (!), податкова нараховує штрафні санкції та пеню за кожен прострочений день несплати ЄСВ (єдиного соціального внеску), тому сума боргу стрімко зростає. Окрім того, період заборгованості не зараховується до стажу роботи на підприємстві з серпня 2015 року, відколи копальня перебуває в новому статусі. Це призводить до втрати пенсійних та соціальних виплат вугільникам.
До речі, на шахті №1 працює 203 людей. Підприємство не може оплатити ці штучно накопичені суми. Тому представники копальні мають намір їхати в Київ з пропозицією накласти мораторій на штрафи та пеню. Але чи прислухаються до гірників, доля яких, складається враження, нікого не цікавить?
Не краща ситуація й на інших вугільних підприємствах, включаючи й нове, яке перебуває на стадії будівництва. На 12 травня нинішнього року борг із зарплати на ВП «Шахта «Бужанська» становив понад один мільйон 200 тисяч гривень, на ВП «Шахта №9 «Нововолинська» – один мільйон 170 тисяч гривень. На будівництво десятої копальні із запланованих на 2017-й 150 мільйонів гривень профінансовано роботи трохи більше як на 7 мільйонів гривень. Вугільники десятої шахти також готові відстоювати виділення фінансів на розвиток копальні, адже гроші з державної казни за невтішною традицією надходять наприкінці року, тож їх не встигають освоїти. Відтак здача важливого об’єкта в експлуатацію все віддаляється і віддаляється.
Р.S. Коли матеріал був готовий до друку, на шахту №1 надійшло 5 мільйонів 563 тисячі гривень, з яких 3 мільйони 450 тисяч використали на покриття зарплатних боргів. Державне підприємство «Волиньвугілля» того ж дня також отримало 3 мільйони 84 гривні.
