up-arrow
КВІТКОВА ПІДКОВА Архів рубрики

Ужгород — місто казкових екзотів

title
На жаль, на цвітіння сакур та магнолій ми спізнилися. Вони скликають численних туристів у 20-х числах квітня й дарують неповторну красу протягом двох тижнів. Традиційно першою зацвітає біла магнолія-кобус. Рослини, батьківщиною яких є Японія, ось уже майже століття комфортно почуваються в місті над Ужем. Легенди про те, як з’явилися сакури та магнолії у Закарпатті, вам неодмінно розкажуть екскурсоводи

Валентина ХМЕЛЬОВСЬКА

Цьогоріч через ранню весну вони зацвіли значно раніше, втім, і нам подарували, як помах крила жар-птиці, кілька доквітаючих рожево-бузково-білих гілочок. То було наче запрошення приїхати ще раз у пору торжества їхньої неповторної весняної краси. Адже нині в Ужгороді росте дві тисячі сакур і стільки ж — магнолій. А в 2009 році на Православній набережній було висаджено алею сакур, яка вважається найдовшою в Європі.
Вдалося побачити нам і одну з найдовших липових алей, висаджену вздовж ріки Уж. Сформована вона, за розповіддю екскурсовода, із шести видів лип, кожна має свій термін цвітіння, тож триває воно тут дуже довго.
Зате ми досхочу насолоджувалися цвітінням ужгородських гліциній. Блакитний квітковий «водопад» прикрашав тут не одне обійстя. Той, хто хоч раз бачив, як цвіте гліцинія, неодмінно захоче посадити її у себе. Виростити гліцинію на Волині можливо, але змушені вкотре застерегти: і цієї весни на базарах наших райцентрів відбою не було від продавців «саджанців гліциній із Закарпаття», які нічого спільного не мали зі справжньою гліцинією. Адже це — ліана, яка має плестися, а пропонували за 50—75 гривень якісь кущики, вочевидь, викопані десь на узліссі.

Нині в Ужгороді росте дві тисячі сакур і стільки ж — магнолій. А в 2009 році на Православній набережній було висаджено алею сакур, яка вважається найдовшою в Європі.

Керія японська на Волині ще тільки-но зацвітає і є ще досить рідкісною рослиною, а на Закарпатті її жовто-гарячий цвіт вабить око повсюди.
А ось що довелося побачити вперше у житті — так це пишний рожевий квіт церциса європейського, якого в народі чомусь називають Іудиним деревом. Цілком можливо, що виникла помилка при перекладі, а йшлося про дерево, яке походило з Іудеї.
У нас це дерево виростити складно через його теплолюбивість. Фахівці стверджують, що заміною йому може стати церцис канадський, більше адаптований до наших зим. Квіти його дрібніші, але через їхню велику кількість це не шкодить декоративності. Багрянник (так по-іншому називають церцис) має ще одну перевагу: цвісти починає одним із перших.
Під час нашої екскурсії трапився і казус. Вказуючи на рожеву хмарину квітуючого тамариска (про це рідкісне у нас дерево, пов’язане з легендою про «манну небесну» ми розповідали в одному з номерів «Квіткової підкови», його виростила лучанка Софія Мельничук) екскурсовод почав нас переконувати, що це — «оцтове дерево». Є й таке, наукова назва — сумах оленерогий. Воно досить поширене і в нас, і на Закарпатті. А оцтовим його охрестили, вочевидь, тому, що свічкоподібні бордові плоди при розжовуванні мають кислий смак.
Милуючись краєвидами за вікном автобуса, ми відчували, що наче випередили час і потрапили у кінець травня, хоч була лиш його перша декада. Бузок уже доцвітав, на базарчиках пропонували перші полуниці, щоправда, значно дорожчі, ніж у Луцьку, на узбіччях садиб квітнули дивовижні, досі не бачені голубі іриси з рябим біло-салатовим листям. Воно було таке оригінальне, що спочатку й не розпізнала в ньому цих квітів, доки не побачила цвіту.
Ех, шкода, що поїздка наша була така коротка й насичена, знайомство із рослинним світом Срібної землі відбувалося лише принагідно. Проте, дякувати долі, що вона була!

 

ІНШІ МАТЕРІАЛИ РУБРИКИ
Цей заголовок підказала назва сорту ірису неймовірно красивої форми й барви – Поем оф Екстезі. Але я не про іриси, точніше — не лише про них. Бо хоч пік їхнього квітування вже минув, дещо надзвичайно гарне все ж іще побачила. І не десь за тридев’ять земель, а у Торчині під Луцьком, в садибі колишньої вчительки, яка нині весь свій вільний час віддає квітам, – Ольги Куляші
Як і кожне захоплення, вона прийшла несподівано
Ваш декоративний люпин уже відцвів? Зріжте квітконоси, в такий спосіб у багатьох сортів викличете хвилю повторного цвітіння десь у серпні-вересні. Це за умови, якщо вам не потрібне насіння. Зелену масу не викидайте: у ній багато азоту. Подрібніть стебла і використайте як мульчу для вегетуючих рослин. Не намагайтеся пересадити дорослі рослини на нове місце. У люпину дуже глибока коренева система, і він погано відреагує на пересадку
«Великого досвіду у вирощуванні цих квітів не маю, посадила їх три роки тому, коли переїхали у новий дім. На зиму вкривала, весною обрізувала, підживлювала… А нещодавно помітила, що на бутонах з’явилася якась зеленувата тля, а на деяких кущах листя побіліло, на нижній його стороні стрибають дрібні білі комашки. Порада сусідки — посипати кущі попелом — особливого ефекту не дала, хімію ж застосовувати не дуже хочеться, у нас двійко малих дітей. Чи є якийсь вихід?» — запитує Марія Залізнюк із Володимира-Волинського
При нинішній такій відповідальній посаді Борис Ковальчук знаходить можливість дати лад і саду, й квітнику, і навіть пасіці
Нещодавно колега покликала мене на консультацію: що відбувається з її кактусом, який стоїть на робочому столі біля комп’ютера? Із двох боків він випустив якісь стрілки, що ростуть просто на очах. На квітконоси це не схоже…
Зелений килимок із лісових квітів навколо криниці, загадкові синьоокі іриси вздовж паркану, гордовиті горобинові деревця із зовнішнього боку огородженого обійстя — то наче вступні акорди незрівнянного садово-квітникового ансамблю біля домівки жителів містечка Любомль привітного подружжя – Валентини та Михайла Горлових
Втім, більшість опитаних мешканців обласного центру вболівають за киян, але віддають перевагу гірникам
line ПИТАННЯ ТИЖНЯ