Збігнєв Бжезінський: «Україна стане могильником російської імперії»
26 травня на 90-му році помер відомий американський політолог та державний діяч, до думки якого прислухалися лідери багатьох країн. Отримання Києвом незалежності від Москви Збігнєв Бжезінський (на фото) вважав третьою за значенням подією в світі у ХХ столітті після двох світових воєн. Україну він називав одним із п’яти ключових геополітичних центрів на планеті (разом із Туреччиною, Південною Кореєю, Іраном та Азербайджаном). Адже саме від нашої держави залежить, чи відродиться Росія як імперія
Василь РОГУЦЬКИЙ
«Якщо Москва поверне собі контроль над Україною, то Росія автоматично знову отримає змогу перетворитися на потужну імперську державу, що розкинулася в Європі та Азії», — писав Бжезінський у праці «Велика шахівниця» ще у 1997 році. Він добре бачив, що фактично вся Росія — від публічних діячів і до двірників — мріє про те, що Україна буде не просто в зоні їхнього впливу, а прямо керуватиметься з Москви.
Не розуміли чи не хотіли розуміти цього лише в Україні. Мало хто в нас сприймав Росію тим, ким вона реально була, є і буде — жорстоким історичним ворогом. Ні перший серйозний дзвіночок, коли Кремль вдався до провокації з островом Тузла, ні «газові війни», ні активна російська пропаганда в Україні нічому не навчили вітчизняних можновладців. А значна частина українців ледь не на генному рівні вірила (а дехто й досі вірить — попри очевидні факти!), що брати-росіяни в нас стріляти не можуть.
« Українці не лише заслуговують бути в Європі, вони вже є європейцями і доб’ються свого за умови, що здолають корупцію, яка деморалізує державу, суспільство і навіть збройні сили.»
Цю українську слабкість бачив Збігнєв Бжезінський, кажучи, що «життєздатність України залишатиметься під сумнівом», особливо коли Захід зосередиться на своїх проблемах. Проте час таки грав на нас, адже росло нове українське покоління, яке уже не мало такої великої ментальної прив’язки до «імперії зла», як попередні. Це розумів Путін. Це розумів Бжезінський, який у 2012 році фактично передбачив теперішні події: «Час може грати проти добровільного об’єднання Києва з Москвою, — писав він. — Але нетерпеливе підштовхування з боку Росії, як і байдужість Заходу, призведуть до потенційної появи бочки з порохом біля кордонів самої Європи. Спроби схилити Україну та Білорусь до слов’янського союзу можуть обернутися для Росії затяжними конфліктами зі своїми найближчими сусідами».
Спочатку Москві все непогано вдавалося. Вона посадила на трон Віктора Януковича, який заходився в пришвидшеному темпі розвалювати те, що залишилось від української армії, а керувати вітчизняними спецслужбами поставив громадян Росії. Підписав Харківські угоди, відмовився від інтеграції в Європу, домовився позичити у Путіна величезну суму грошей. Ще крок — і Україна була б у прірві. Але її врятував Майдан. «Саме в цей час Україна отримує не формальну, а реальну незалежність», — писав тоді американський стратег.
Але Путін наважився на пряме збройне вторгнення. Україна була ослаблена і дезорієнтована. Бжезінський на початку 2014-го навіть дивувався: «У Криму з 20 тисяч українських військових жоден не вистрілив із власної ініціативи. Я сам родом з Європи (народився у Варшаві. — Ред.). Так от, коли я думаю про вітчизну моїх батьків, то не можу уявити, щоб із 20 тисяч польських солдат при спробі зовнішньої сили захопити владу жоден не вистрілив. Гадаю, була б величезна битва. Те, що в Україні все відбулося по-іншому, про щось свідчить».
Та вже за кілька місяців, побачивши потужний добровольчий і волонтерський рух, мобілізацію України, Бжезінський писав: «Українці не лише заслуговують бути в Європі, вони вже є європейцями і доб’ються свого за умови, що здолають корупцію, яка деморалізує державу, суспільство і навіть збройні сили. Росія змушена буде змиритись і також пройти шлях очищення, інакше її очікує доля «задвірків Китаю».
Було б добре, якби це передбачення відомого мислителя, як і багато інших, збулося. Проте хочеться звернути увагу на ще одне висловлювання Збігнєва Бжезінського. Визнаючи право українців самим визначати, як їм жити, «право вільно вибирати свою політичну ідентичність і бути більш пов’язаними з Європою», він мимоволі все ж оглядається на Росію і в одному з інтерв’ю запропонував запевнити її, що «Україну не приймуть до НАТО». Тобто повторив помилку багатьох західних лідерів, які вважають, що Кремль можна задобрити, пішовши на поступки. Навіть Бжезінський, цей польський американець, так до кінця і не зрозумів, що єдина поступка, яка влаштує Кремль, — це знищення України!
Тож правильно казав Президент Петро Порошенко, коли нещодавно звертався до лідерів «Великої сімки»: чим більше світ годує російського крокодила, тим сильніше він хоче їсти. Але це стосується не тільки зовнішньої, а й внутрішньої політики. Маємо пам’ятати: чим менше «руского міра» в Україні, тим більше шансів в українців вижити.
