up-arrow

У день великого свята не хотілось би про сумне, але…

title
За легендою, на Вознесіння Господнє люди, самі того не знаючи, складають свого роду тест. Кажуть, Ісус сьогодні втілюється в образ немічного жебрака чи прохача-каліки, аби відчути, як ми виконуємо заповідь про любов до ближнього. На жаль, стражденних і недужих, залишених напризволяще, в Україні дуже багато.

Галина СВІТЛІКОВСЬКА,
заступник головного редактора газети «Волинь-нова»

Напевне, не тільки на Вознесіння, а щодня Господь дивиться на нас оченятами приречених діток у лікарняних палатах, плаче сльозами бідових, бездоглядних стариків, терпить муки разом із онкохворими… Допомогти всім, дійти до кожного не вдається, хоч і благодійних фондів є чимало, і люди діляться часто останніми копійками.
Усім зрозуміло, що єдиний вихід із безпросвітної нині ситуації — зміна підходів до соціальної політики, до організації охорони здоров'я. Чому ж в Україні влада понад 25 років товче воду у ступі?
Ось і чергова спроба реформувати галузь під загрозою зриву — у Верховній Раді депутати не внесли до порядку денного пакет відповідних урядових законопроектів. Складається враження, що наші обранці живуть в іншому світі, аніж прості смертні. Люди, яким більш як півроку твердили, що на первинному рівні медицини з 1 липня відбудуться революційні зміни, що кожен до цієї дати має обрати собі сімейного лікаря й буде отримувати гарантований державою пакет безкоштовних медичних послуг, телефонують до редакції, запитують, чи можна вже укладати угоди. А депутати кажуть: «Законопроекти «сирі», треба ще подумати».
Чому профільний комітет Верховної Ради не втручався у процес їхнього вдосконалення завчасу, а був у стані постійної «гібридної війни» з Міністерством охорони здоров'я? Чому парламентарі не зважають на гостроту і важливість проблем у медичній галузі? Відомий педіатр Євген Комаровський із властивою йому образністю з цього приводу висловився так: «Депутати показали всій країні кількасот дуп…»
Очільниця МОЗу Уляна Супрун застерігає: «Якщо до кінця червня законопроекти не будуть схвалені, то реформи в охороні здоров'я почнуться хіба через два–три роки». Медична громадськість відмовчується. А суспільство розділилося на прихильників реформування галузі і на скептиків.
— Заберіть ці таблетки, вони мені не підходять. Не викидати ж їх у смітник, — прийшла літня жінка з упаковкою дешевих «доступних ліків» до аптеки.
Молода дівчина-провізор довго пояснювала, що обміняти препарат чи навіть прийняти його назад не має права, що потрібно йти на прийом до лікаря за новим рецептом. Жінка нервувала, а присутні при цій суперечці покупці казали: «Чи ж тільки у вас така халепа з безплатними таблетками? У багатьох вони у шухлядах валяються».
Зате чиновники хваляться, що до півмільярда гривень, спочатку виділених на програму «Доступні ліки», додали ще 250 мільйонів. Але чи не йде значна частина цих коштів «на вітер»?
— Те ж матимемо і з пакетом безоплатних медичних послуг. Безкоштовно поміряють тиск і подивляться горло, а за все інше доведеться офіційно платити. А тоді ще й лікарю треба буде «віддячити», бо не відімре ця традиція в нас ніколи, — передрікають розчарування майбутніми реформами люди, які у всьому зневірилися.
Але й відступати нікуди. 1 травня Президент підписав закон про автономізацію медичних закладів. Відомо, що в ньому є заборона приватизації державних і комунальних лікарень. Аби цей документ реально впливав на ситуацію з фінансуванням, перекривав тіньові оборудки в медицині, потрібні ще й грамотно прописані підзаконні акти, чіткі розрахунки вартості кожної медичної послуги, зрештою, загальне уявлення: на що в держави реально вистачить грошей.
«За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, щороку вмирає щонайменше 136 тисяч українців, яких можна було б врятувати, — наводить аргументи для українських законотворців Уляна Супрун.
Чи дослухаються до них парламентарі, які й досі не відзначалися особливою продуктивністю в роботі? А тут на обрії — відпустки, курорти, яхти… Хтось вбачає причини інфантильності депутатів у впливі фармацевтичної мафії, хтось пояснює ігнорування «медичних» законопроектів моральною деградацією наших обранців, а хтось, можливо, й виправдовує блокування реформ, із ностальгією зітхаючи за колишніми порядками в медицині.
Але провідайте сьогодні хворих в онко— чи тубдиспансері, поспілкуйтеся з батьками важкохворих дітей, які збирають гроші на лікування за кордоном чи у столичних клініках, — і зрозумієте, що зміни таки необхідні.
І в першу чергу — на рівні свідомості. Якщо будемо миритися з тим, що нас безкарно вбивають неякісними продуктами, алкогольними сурогатами, отруєним повітрям, забрудненим довкіллям, якщо й надалі залишатимемося безправними пацієнтами, якщо безмовно вмиратимемо, — чинитимемо гріх перед нащадками, перед людьми і Богом.

Інші "Погляди" автора
ІНШІ МАТЕРІАЛИ РУБРИКИ
Старенький вентилятор ганяє гаряче повітря. Пробую сконцентруватися на роботі, але думки витають десь далеко. Хочеться в Антарктиду чи хоча б на берег якогось моря, озера, річки. Будь-куди, аби втекти від отої остогидлої африканської спеки, котра в останні тижні допікає українцям. А в червні, пригадується, літа не могли дочекатися. Було прохолодно як на цю пору, тож здавалося, що воно так і не розпочнеться.
Таке ставлення до людей похилого віку заповідав Господь. Але коли ми повні сил і здоров’я, то, на жаль, не задумуємося, якою буде наша старість
Щоразу, коли заходжу в під'їзд будинку, де живу, то мимохідь звертаю увагу на дошку оголошень, яких тут до вибору, до кольору. Хтось запрошує на роботу адміністратора-кадровика «порядну жіночку», інший пропонує «швидкі гроші» для налагодження своєї справи
Спека іноді провокує на геть нелогічні речі, як от на …примірку хутряної шуби
Для нас, сільських дітей 1970–1980-х років, літні канікули були дещо інакшими, ніж у теперішньої малечі. Вони асоціювалися з випасанням корови, прополюванням буряків, збором вишень (для себе і на продаж – у селі були пункти прийому цих ягід) тощо. А ще кожен із нас мріяв потрапити на… роботу. Може, комусь видасться дивним, але з четвертого(!) класу діти могли справді заробляти в колгоспі. А обліковець, як і належить, фіксував трудодні. Старшокласники записувалися на позмінку на тік і на збирання врожаю. Там непросто – спека, пил, швидкий темп, але бажання мати власні гроші, на які придбаєш те, що подобається, брали верх над усім
Від побутових травм не убезпечений ніхто. Цими вихідними втрапила в халепу і я – не помітила у густій траві невеличкої дощечки із чималим іржавим цвяхом, який, проколовши підошву взуття, уп’явся мені в ногу
Чомусь одні входять у наше життя легко, інших ми пропускаємо через сито випробувань і час. Одні йдуть безболісно, інших закарбовуємо на все життя. Варто пам’ятати тих людей, на яких хотіли бути схожими в дитинстві. Тим вартіснішою є наша вдячність сьогодні
У Кабміні вже кілька місяців іде війна між міністром інфраструктури Володимиром Омеляном та керівником «Укрзалізниці» поляком Войцехом Балчуном. Міністр критикує іноземця за погану роботу, той парирує, що це упереджене ставлення, насправді результати є. Мої симпатії, як глядача, у цьому шоу на боці пана Омеляна. Ейфорія від так званих варягів в уряді минула разом із відходом від справ на Одещині Міхеіла Саакашвілі. Надто багато претензій накопичилося до топ-менеджерів підприємств типу «Укрзалізниці» чи «Укрпошти». Нові люди прийшли там до керма під гаслами «Рятуємо галузь». Натомість виглядає так, що рятують вони лише власні кишені: реформи директори розпочали із себе, встановивши місячну зарплату у… кілька сотень тисяч гривень!
Строга жінка-лікар взяла дерев'яну указку й попросила закрити ліве око долонею. Десь далеко в кутку просторого кабінету світилася таблиця для перевірки гостроти зору. Ще раніше у мене закрадалися підозри про якісь проблеми з очима, тому й прийшов на літніх канікулах з мамою у поліклініку до окуліста. Саме до цього спеціаліста чомусь завжди була найбільша черга, тож довелося години дві чекати під дверима
Сьогодні у редакції газети «Волинь-нова» відбулося відкриття патріотичної виставки молодих талановитих художниць із Волині Іванни та Ксенії Дацюк.
line ПИТАННЯ ТИЖНЯ