up-arrow

Друзів не треба мати, з ними треба дружити

title
Красуня в сукні з оголеним плечем дивиться зі сторінки в соціальній мережі звабливим поглядом. Зареєстрована у кількох спільнотах, тематично спрямованих в основному на чоловіків. В особистому профілі – декілька милих повідомлень про домінування сильної статі у суспільстві, її перевагу над жінками і декілька рецептів привабливих на вигляд страв: салатів, тортів, інших десертів. І ось уже за декілька днів інтернет-красуня отримує стандартні повідомлення про свою чарівність, пропозиції знайомства, а більш упевнені в собі навіть напишуть: «Печи торт, пиши адресу. Квіти, шампанське з мене. Буду о 8-й вечора…»

Мирослава КОЗЮПА,
редактор відділу інформації
газети «Волинь-нова»


Мої спостереження у соціальній мережі на тому закінчуються, ще раз підтверджуючи багатовікову істину, що шлях до серця чоловіка лежить через його шлунок, з невеликою поправкою: починається він з очей та вух. Кожен мужчина хоче чути про свою неперевершеність і бачити поряд дбайливу, уважну, звабливу жінку.
Але статистика повертає до реальності. На жаль, це лише експерименти, які в останні роки над нами ставлять часто, бо ж, як свідчать дані, в Києві від загальної кількості населення аж 128 (!) відсотків користувачів соціальних мереж. Це значить, що добра половина з них – липові. І це не дивно, бо на фоні конфлікту з Росією інформаційна війна у нас у розпалі. А в Кремлі дуже добре розуміються на впливі інформаційних технологій. І вміло їх використовують, активно наповнюючи провокаційним, пропагандистським, антидержавним змістом.
24 мільйони зареєстрованих лише в соціальній мережі «Твіттер» – боти, тобто несправжні. Це ті, хто настільки не впевнений у собі чи не самореалізований у житті, що не може відкрито показати себе іншим, ховаючись за чужими красивими фотографіями. Або ті, хто, отримуючи матеріальну вигоду, просувають через соціальні мережі чиїсь інтереси, накручуючи фальшиву підтримку, або ж формують у мережі певну думку. Чи ще гірше – збирають інформацію про людей для певних служб, особливо враховуючи, що всі російські соціальні мережі законодавчо перебувають під контролем ФСБ. Не даремно ж їх називають знахідкою для шпигуна. А у «Фейсбуці» щороку по всьому світу ліквідовують від 67 до 137 мільйонів ботів.
Не вірите? А порахуйте, наприклад, скількох людей із сотні ваших інтернет-друзів ви знаєте особисто. ІТ-спеціалісти кажуть, що 7 відсотків із них – нереальні люди, або ж фейки. І живуть вони подвійним життям – у реальному світі та віртуальному, в якому ми, прості люди, – об’єкти дослідження. Може здатися, що вони безневинні й нешкідливі, але називати їх товаришами як мінімум неприємно. Бо іноді за гарними картинками зовсім і не люди, а вміло прописана програма, вірус, який поширює фотографії, «репостить», «лайкає» і навіть надсилає нам подарунки. Тож недаремно кажуть: друзів не треба мати, з ними треба дружити.
Соціальні мережі, контрольовані спецслужбами країни-окупанта, за своєю суттю фальшиві. Це хоч і не єдине, але одне з головних джерел потрапляння в нашу свідомість вдало замаскованої ворожої пропаганди. І велика залежність від цих ресурсів, пошуки шляхів, як обійти заборону на їх використання – тому підтвердження. Звичайно, блокування інформаційних ресурсів у демократичних суспільствах не надто вітаються, але якщо існує ризик потрапити під вплив пропаганди, це виправдано.
І якщо пересічному користувачу вдається успішно реалізувати цілком невинний експеримент над чоловіками, то можна собі уявити, які впливи мають добре обізнані з інструментами ІТ-технологій, спеціально навчені «друзі».

Інші "Погляди" автора
ІНШІ МАТЕРІАЛИ РУБРИКИ
Щодня бачу цю юнку, вона мені вже й не пропонує пакети «Київстар» за вигідною ціною – візуально ми знайомі. Мабуть, справа таки вигідна, коли стоїть у центрі міста вже довгенький час. Хоча мені про заробітки у компанії «Київстар» нагадує блакитний фірмовий фартух у доньчиній шафі, який вона залишила на згадку про два тижні роботи, розчарована 10-гривневою денною зарплатою, бо більш ніж 1 — 2 пакети на день їй не вдавалося продати
Гортаючи нещодавно черговий номер популярного часопису «Країна», двічі перечитала повідомлення під рубрикою «Дев’ять курйозів під час прямого ефіру». Процитую його повністю: «Прямий ефір міського голови Риги Ніла Ушакова в березні 2017-го ледь не зірвала чорна кішка. Під час програми «Прямі запитання» стрибнула на стіл, почала пити воду з чашки мера. Ушаков прогнав її тільки тоді, коли напилася»
Не встиг я надивуватись, коли побачив у Києві тролейбус, на якому яскравими літерами був висвітлений його маршрут — проспект Степана Бандери, як з’ясувалося, що столиці доведеться звикнути також до того, що буде там і проспект імені Головного командира УПА Романа Шухевича. Відповідне рішення нещодавно прийняла Київська міська рада (69 голосів «за» при 61 необхідному)
Минулого тижня трапилася гучна подія, яка викликала неабиякий резонанс у суспільстві. Поліція, військова прокуратура, СБУ організували небачену досі за масштабністю спецоперацію із затримання колишніх податківців часів Януковича
Шановні читачі, головний редактор на мене сердиться. Каже, що забагато пишу про потяги. А що вдієш, коли часто ними їжджу, а залізничне начальство не менш часто презентує чергові дурниці, які нібито мають впроваджувати і ого-го як полегшать життя пасажирам
Не перший тиждень бачу у Луцьку, як у суботу біля банкоматів ПриватБанку збираються черги. Це значить, що люди нарешті знайшли, де можна зняти гроші, бо в інших місцях готівки немає. Вона закінчилася там ще в п’ятницю ввечері, і ніхто не подбав, аби поповнити її запаси на вихідні. Коли з такою проблемою зіткнулася вперше, то подумала, що це випадковість. Після другого разу засумнівалася: щось тут не так. Грошей не виявилося втретє – і зрозуміла: це система. Банк став державним, а, значить, працюватиме гірше, ніж раніше
За легендою, на Вознесіння Господнє люди, самі того не знаючи, складають свого роду тест. Кажуть, Ісус сьогодні втілюється в образ немічного жебрака чи прохача-каліки, аби відчути, як ми виконуємо заповідь про любов до ближнього. На жаль, стражденних і недужих, залишених напризволяще, в Україні дуже багато.
Ось уже кілька днів, як мої знайомі, та і я за компанію, піддалися новому масовому заняттю: на сайті www.ridni.org можна дізнатися, де мешкають люди з таким же прізвищем, як у вас. Інтернет–ресурс за мить видає детальну інформацію: скільки ваших однофамільців живе в Україні, у якому місті, селі їх найбільше. Для тих, хто складає дерево свого родоводу, це може стати корисною підказкою. А для мене просто цікаво, скільки ж в Україні Пілюків. Паралельно шукаю, скільки ж маю однофамільців за дівочим прізвищем, — між Ковелем і Турійськом цяточка на карті показує, де живуть Яворські
Артем Федецький поблизу Донецька провів товариську футбольну зустріч з бійцями
line ПИТАННЯ ТИЖНЯ