up-arrow

Друзів не треба мати, з ними треба дружити

title
Красуня в сукні з оголеним плечем дивиться зі сторінки в соціальній мережі звабливим поглядом. Зареєстрована у кількох спільнотах, тематично спрямованих в основному на чоловіків. В особистому профілі – декілька милих повідомлень про домінування сильної статі у суспільстві, її перевагу над жінками і декілька рецептів привабливих на вигляд страв: салатів, тортів, інших десертів. І ось уже за декілька днів інтернет-красуня отримує стандартні повідомлення про свою чарівність, пропозиції знайомства, а більш упевнені в собі навіть напишуть: «Печи торт, пиши адресу. Квіти, шампанське з мене. Буду о 8-й вечора…»

Мирослава КОЗЮПА,
редактор відділу інформації
газети «Волинь-нова»


Мої спостереження у соціальній мережі на тому закінчуються, ще раз підтверджуючи багатовікову істину, що шлях до серця чоловіка лежить через його шлунок, з невеликою поправкою: починається він з очей та вух. Кожен мужчина хоче чути про свою неперевершеність і бачити поряд дбайливу, уважну, звабливу жінку.
Але статистика повертає до реальності. На жаль, це лише експерименти, які в останні роки над нами ставлять часто, бо ж, як свідчать дані, в Києві від загальної кількості населення аж 128 (!) відсотків користувачів соціальних мереж. Це значить, що добра половина з них – липові. І це не дивно, бо на фоні конфлікту з Росією інформаційна війна у нас у розпалі. А в Кремлі дуже добре розуміються на впливі інформаційних технологій. І вміло їх використовують, активно наповнюючи провокаційним, пропагандистським, антидержавним змістом.
24 мільйони зареєстрованих лише в соціальній мережі «Твіттер» – боти, тобто несправжні. Це ті, хто настільки не впевнений у собі чи не самореалізований у житті, що не може відкрито показати себе іншим, ховаючись за чужими красивими фотографіями. Або ті, хто, отримуючи матеріальну вигоду, просувають через соціальні мережі чиїсь інтереси, накручуючи фальшиву підтримку, або ж формують у мережі певну думку. Чи ще гірше – збирають інформацію про людей для певних служб, особливо враховуючи, що всі російські соціальні мережі законодавчо перебувають під контролем ФСБ. Не даремно ж їх називають знахідкою для шпигуна. А у «Фейсбуці» щороку по всьому світу ліквідовують від 67 до 137 мільйонів ботів.
Не вірите? А порахуйте, наприклад, скількох людей із сотні ваших інтернет-друзів ви знаєте особисто. ІТ-спеціалісти кажуть, що 7 відсотків із них – нереальні люди, або ж фейки. І живуть вони подвійним життям – у реальному світі та віртуальному, в якому ми, прості люди, – об’єкти дослідження. Може здатися, що вони безневинні й нешкідливі, але називати їх товаришами як мінімум неприємно. Бо іноді за гарними картинками зовсім і не люди, а вміло прописана програма, вірус, який поширює фотографії, «репостить», «лайкає» і навіть надсилає нам подарунки. Тож недаремно кажуть: друзів не треба мати, з ними треба дружити.
Соціальні мережі, контрольовані спецслужбами країни-окупанта, за своєю суттю фальшиві. Це хоч і не єдине, але одне з головних джерел потрапляння в нашу свідомість вдало замаскованої ворожої пропаганди. І велика залежність від цих ресурсів, пошуки шляхів, як обійти заборону на їх використання – тому підтвердження. Звичайно, блокування інформаційних ресурсів у демократичних суспільствах не надто вітаються, але якщо існує ризик потрапити під вплив пропаганди, це виправдано.
І якщо пересічному користувачу вдається успішно реалізувати цілком невинний експеримент над чоловіками, то можна собі уявити, які впливи мають добре обізнані з інструментами ІТ-технологій, спеціально навчені «друзі».

Інші "Погляди" автора
ІНШІ МАТЕРІАЛИ РУБРИКИ
Старенький вентилятор ганяє гаряче повітря. Пробую сконцентруватися на роботі, але думки витають десь далеко. Хочеться в Антарктиду чи хоча б на берег якогось моря, озера, річки. Будь-куди, аби втекти від отої остогидлої африканської спеки, котра в останні тижні допікає українцям. А в червні, пригадується, літа не могли дочекатися. Було прохолодно як на цю пору, тож здавалося, що воно так і не розпочнеться.
Таке ставлення до людей похилого віку заповідав Господь. Але коли ми повні сил і здоров’я, то, на жаль, не задумуємося, якою буде наша старість
Щоразу, коли заходжу в під'їзд будинку, де живу, то мимохідь звертаю увагу на дошку оголошень, яких тут до вибору, до кольору. Хтось запрошує на роботу адміністратора-кадровика «порядну жіночку», інший пропонує «швидкі гроші» для налагодження своєї справи
Спека іноді провокує на геть нелогічні речі, як от на …примірку хутряної шуби
Для нас, сільських дітей 1970–1980-х років, літні канікули були дещо інакшими, ніж у теперішньої малечі. Вони асоціювалися з випасанням корови, прополюванням буряків, збором вишень (для себе і на продаж – у селі були пункти прийому цих ягід) тощо. А ще кожен із нас мріяв потрапити на… роботу. Може, комусь видасться дивним, але з четвертого(!) класу діти могли справді заробляти в колгоспі. А обліковець, як і належить, фіксував трудодні. Старшокласники записувалися на позмінку на тік і на збирання врожаю. Там непросто – спека, пил, швидкий темп, але бажання мати власні гроші, на які придбаєш те, що подобається, брали верх над усім
Від побутових травм не убезпечений ніхто. Цими вихідними втрапила в халепу і я – не помітила у густій траві невеличкої дощечки із чималим іржавим цвяхом, який, проколовши підошву взуття, уп’явся мені в ногу
Чомусь одні входять у наше життя легко, інших ми пропускаємо через сито випробувань і час. Одні йдуть безболісно, інших закарбовуємо на все життя. Варто пам’ятати тих людей, на яких хотіли бути схожими в дитинстві. Тим вартіснішою є наша вдячність сьогодні
У Кабміні вже кілька місяців іде війна між міністром інфраструктури Володимиром Омеляном та керівником «Укрзалізниці» поляком Войцехом Балчуном. Міністр критикує іноземця за погану роботу, той парирує, що це упереджене ставлення, насправді результати є. Мої симпатії, як глядача, у цьому шоу на боці пана Омеляна. Ейфорія від так званих варягів в уряді минула разом із відходом від справ на Одещині Міхеіла Саакашвілі. Надто багато претензій накопичилося до топ-менеджерів підприємств типу «Укрзалізниці» чи «Укрпошти». Нові люди прийшли там до керма під гаслами «Рятуємо галузь». Натомість виглядає так, що рятують вони лише власні кишені: реформи директори розпочали із себе, встановивши місячну зарплату у… кілька сотень тисяч гривень!
Строга жінка-лікар взяла дерев'яну указку й попросила закрити ліве око долонею. Десь далеко в кутку просторого кабінету світилася таблиця для перевірки гостроти зору. Ще раніше у мене закрадалися підозри про якісь проблеми з очима, тому й прийшов на літніх канікулах з мамою у поліклініку до окуліста. Саме до цього спеціаліста чомусь завжди була найбільша черга, тож довелося години дві чекати під дверима
Замість старих - встановлюють сучасні
line ПИТАННЯ ТИЖНЯ